"26" травня 2011 р. № 77739/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Нос С.П., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2009 року про закриття провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Управління земельних ресурсів м. Львова, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання рішення незаконним та зобов'язання до вчинення дій, та за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,-
08.05.2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: Король Л.Й.а про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1450 від 26.12.2006р. в частині скасування рішення Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 510 від 16.04.1954 р. «Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів».
23.05.2007 року позивач ОСОБА_2 також звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Управління земельних ресурсів м. Львова, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1450 від 26.12.2006р. в частині скасування рішення Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 510 від 16.04.1954 р. «Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 151 від 05.02.1954р. в частині п.1 підпункту 2 по кварталу № 566» та зобов'язання відповідача залишити спірну земельну ділянку площею 92,21 кв.м. між будинковолодіннями № 39 та № 41 по вул. Тракт Глинянський у комунальній власності з метою її використання для заїзду з вул. Тракт Глинянський до будинковолодіння № 14А по вул. Кошовій у м. Львові.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 26.12.2006 року відповідачем було прийнято рішення №1450, яким скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих від 16.04.1954 року № 510 «Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №151 від 05.02.1954 року в частині п.1, підпункту 2 по кварталу №566». Підставою для прийняття такого рішення стало звернення третьої особи, яка з часу поселення у свій будинок, що належить їй на підставі договору дарування від 21.12.2001 року, мала на меті заволодіти земельною ділянкою, площею 86,40 кв.м., яка використовується під загальний проїзд. Вказують, що відповідно до ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням. Вважають, що третя особа порушує ці норми, оскільки постійно чинить їм перешкоди по використанню спільного заїзду (дороги), що виражається у тому, що вона систематично перегороджує заїзд своїми машинами, забороняє їм користуватися цією дорогою, заїзджати асенізаторською машиною для вивезення сміття, ставити поблизу їх транспортні засоби.
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2009 року провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Управління земельних ресурсів м. Львова, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання рішення незаконним та зобов'язання до вчинення дій, та за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення - закрито.
Позивач ОСОБА_1 ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів. Вказує на те, що зазначений адміністративний позов нею було подано до відповідача, саме як до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення - правового акту індивідуальної дії. Цим рішенням № 1450 від 26.12.2006 року було скасовано рішення виконкому Львівської міської ради №510 від 16.04.1954 року «Про часткову зміну рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №151 від 05.02.1954 року в частині п.1, п.п.2 по кварталу №566». Звертаючись із адміністративним позовом, вона оскаржувала виключно вказане рішення, як незаконний правовий акт індивідуальної дії, прийнятий відповідачем і не ставила питання про набуття права власності на землю чи її користування. Вважає, що приймаючи зазначене рішення, відповідач діяв не як рівноправний суб'єкт земельних відносин, а як суб'єкт владних повноважень, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У ході апеляційного розгляду позивач ОСОБА_5 надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Представник Львіської міської ради та виконавчого комітету Львіської міської ради ОСОБА_6 надала пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Третя особа ОСОБА_3 у ході апеляційного розгляду покладає вирішення апеляційної скарги на розгляд суду.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1450 від 26.12.2006р. в частині скасування рішення Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 510 від 16.04.1954 р. „Про часткову зміну рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 151 від 05.02.1954р. в частині п.1 підпункту 2 по кварталу № 566".
Вивчивши доводи осіб, що беруть участь у справі, вважаю, що провадження в адміністративній справі слід закрити, оскільки така не підлягає розгляду в суді в порядку адміністративного судочинства.
При здійсненні повноважень власника землі міська рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права набувати право власності на землю та розпоряджатися ним.
Предметом спору є право власності (користування) земельною ділянкою між позивачами та третьою особою ОСОБА_3. За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в них виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт владних повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
01 квітня 2010 року Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що «положення пункту 1 частини першої статті 17 КАСУ стосовно поширення компетенції адміністративних судів спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження й рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».
Колегією суддів встановлено, що суттю цього спору є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - Виконавчий комітет Львівської міської ради щодо визнання недійсним рішення.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з приводу реалізації останнім права у земельних відносинах своїх функцій, а тому така справа належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями: 160 ч.3, 195, 196, 199 п. 3, ст. 204, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2009 року у справі 2а-696/09 - скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель