09 червня 2011 р. Справа № 7210/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВДАІ УМВС України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ВХ № 047612 від 05 вересня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи щодо порушення порядку оформлення та складання документів відповідачем. Зокрема, інспектором ДАІ в постанові не вказано повні реквізити і найменування органу, від імені якого він діяв, свідків чи потерпілих при складанні протоколу не було, жодного доказу про порушення ним Правил дорожнього руху відповідачем надано не було. Крім того, працівники ДАІ здійснювали патрулювання на значній відстані від того місця, де він ніби-то пересік подвійну смугу, а тому не могли бачити як він здійснював маневр повороту.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2009 року біля 11 год. 25 хв. в м. Хмельницькому, на перехресті вулиць Кам'янецької та Тернопільської ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, при здійсненні маневру повороту ліворуч пересік дві суцільні смуги дорожньої розмітки, виїхавши на зустрічну смугу руху, чим порушив пункт 10.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Інспектор ІДПС ВДАІ м. Хмельницького Безвух Р.В. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВХ № 039731 від 05.09. 2009 року, в якому зафіксував зазначене порушення Правил дорожнього руху та виніс постанову серії ВХ № 047612 від 05 вересня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн..
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора ДАІ щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірними, а постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною, оскільки вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху доведена в судовому засіданні, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 10.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини, крім випадку виїзду з перехрестя, де організовано круговий рух, де напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або де рух можливий лише в одному напрямку.
Згідно пункту 1 розділу 34 ,,Дорожня розмітка” Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;
1.3 (дві вузькі суцільні лінії) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Згідно ч.2 ст. 126 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121, статтями 1211, 1212, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев'ятою статті 1331 цього Кодексу, - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Статтею 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Доводи апелянта колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови інспектор ДПС діяв в межах компетенції та у відповідності до вимог КУпАП. Вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2009 року у справі № 2а-3840/09. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Р.Й. Коваль