06 червня 2011 р. Справа № 37735/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районного суду Волинської області про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , -
10.01.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату, як пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період в межах строку звернення до суду, та як особі, що віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, встановивши її в розмірі не нижче 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 51 та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка посилалась на те, що вона є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії. Їй призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Дана додаткова пенсія повинна призначатись у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 січня 2011 року заявлений позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірах двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 10.07.2010 року по 10.01.2011 року включно, з урахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, встановивши її в розмірі не нижче 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 51 та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний період, із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанову суду оскаржив відповідач, вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розпорядником бюджетних коштів є Кабінет Міністрів України, який також надає роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; при виплаті спірних коштів позивачу пенсійний орган керувався положення постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції і з таким погоджується колегія суддів, позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою віднесеною до категорії ІІІ.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючі пенсіонери, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 51 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 523 від 30.05.1997р. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 2 постанови КМ України № 01 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» змінено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими змінено положення ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних їй виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 січня 2011 року по справі № 2а-28/11- без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А. Пліш
Р.Й. Коваль