Справа: № 2-а-1017/10 Головуючий у 1-й інстанції: Рева О.І.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
"16" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
при секретарі: Горюновій Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області на постанову Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області про визнання дій неправомірними, визнання часу проходження військової служби, визнання права на проходження військової служби, стягнення недоотриманих коштів,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області, в якому просив суд:
- визнати рішення та дії Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості щодо призначення та виплати допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу у мінімальному розмірі незаконними;
- визнати час проходження військової служби з 19.07.2000 року по 08.07.2009 року зарахованим до загального страхового стажу;
- визнати право на призначення та отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу;
- стягнути з відповідача недоотримані кошти допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу у розмірі 7473,26 грн.
Постановою Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області від 03 грудня 2010 року позов задоволений частково:
- визнано протиправним і скасовано пункт 04.02. та 04.02.01 наказу Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 17.08.2009 року № НТ090817 в частині призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 22, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п.п 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»;
- зобов'язано Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості призначити ОСОБА_2 допомогу по безробіттю з 17.08.2009 року по 11.08.2010 року відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та виплатити суму такої допомоги з урахуванням отриманих ним сум такої допомоги відповідно до пункту 04.02. та 04.02.01 наказу Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 17.08.2009 року № НТ090817.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2010 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив військову службу у Лавах Збройних Сил України з 19.07.2000 року та 08.07.2009 року був звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, про що свідчать витяг з Наказу командира військової частини А1048 від 08.07.2009 року №133 (а.с. 16), витяг с послужного списку від 30.03.2010 року №31 (а.с. 14), копія трудової книжки (а.с. 11 -13).
Пунктом 01.01. наказу від 17.08.2009 року №НТ090817 Переяслав - Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області ОСОБА_2 наданий статус безробітного (а.с. 8 -9).
Згідно п. 04.02.01. наказу від 17.08.2009 року №НТ090817, Переяслав -Хмельницьким міськрайонним центром зайнятості Київської області прийнято рішення призначити допомогу по безробіттю ОСОБА_2 без урахування страхового стажу у розмірі, встановленому законодавством протягом 360 календарних днів (з 17.08.2009 року по 11.08.2010 року).
Згідно довідки від 16.09.2010 року №106810528, ОСОБА_2 перебував на обліку Переяслав -Хмельницькому міськрайонному центрі зайнятості Київської області у період з 17 серпня 2009 року по 26 липня 2010 року (а.с. 19).
Листом від 04.06.2010 року №1100/01- 61 позивачу, на його заяву від 04.06.2010 року, надана відповідь, згідно якої, останньому виплата допомоги по безробіттю призначена у мінімальному розмірі, оскільки за 12 місяців, що передували безробіттю він мав менше 26 календарних тижнів страхового стажу (а.с. 15).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, враховуючи строк проходження служби позивачем за період з 19 липня 2000 року по 08 липня 2009 року, дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення та отримання допомоги по безробіттю залежно від його страхового стажу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є спеціальним, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до п. 3 ст. 1 зазначеного Закону, в редакції, яка діяла до 13.01.2009 року, застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Відповідно до абз. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, в редакції до 13.01.2009 року, страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону, в редакції до 13.01.2009 року, військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, здійснюється виплата допомоги по безробіттю, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, відповідно до частин третьої - сьомої статті 22 та частин першої, четвертої та п'ятої статті 23 цього Закону за умови їх реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті. Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу.
Таким чином, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції до 13.01.2009 року, передбачав страхування на випадок безробіття, лише для військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, в такому разі строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення»від 25 грудня 2008 року № 799-VI, який набрав чинності 13.01.2009 року, внесені зміни у Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зокрема у пункт 3 статті 1, у абзац третій статті 2, у статтю 4, статтю 21 доповнено частиною четвертою, ст. 32 виключено.
Так, з урахуванням внесених змін у Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»зазначені вище норми цього Закону викладені в наступних редакціях.
Пункт 3 ст. 1 зазначеного Закону, передбачає, що до застрахованих осіб, серед інших, відносяться і військовослужбовці Збройних Сил України, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Абзацем 3 статті 2 передбачено, що страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами обов'язковості страхування на випадок безробіття і військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби).
Частиною 1 статті 4 передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають серед інших і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).
Отже, після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення»з 13.01.2009 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачає страхування військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції від 13.01.2009 року, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції від 13.01.2009 року, строк проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби) до запровадження страхування на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страхового стажу у разі звільнення зі служби за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця - з дня взяття на облік у військовому комісаріаті, для інших осіб - з дня звільнення.
Згідно довідки Військової частини А1048 від 04 серпня 2009 року №718/ФС про середню заробітну плату (для розрахунку виплат на випадок безробіття), у період з січня 2009 року по червень 2009 року ОСОБА_2 сплачувались страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (а.с. 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 08.07.2009 року, а страхуванню військовослужбовці у встановленому законом випадках підлягають лише з 13.01.2009 року, відповідно, починаючи з цього часу (13.01.2009 року) він працював менше 26 робочих тижнів, а тому ОСОБА_2 правомірно встановлена допомога по безробіттю без врахування страхового стажу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим у задоволенні позову про визнання рішення та дій відповідача щодо призначення та виплати допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу незаконними необхідно відмовити.
У такому випадку відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання часу проходження позивачем військової служби за період з 19 липня 2000 року по 08 липня 2009 року до його загального страхового стажу не підлягають задоволенню, оскільки будь -які факти в порядку адміністративного судочинства не встановлюються.
Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 7473,26 грн. недоотриманої допомоги по безробіттю не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку неможливо стягнути таку різницю без здійснення відповідного перерахунку.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову; в решті постанова є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Переяслав -Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Київської області задовольнити частково.
Постанову Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2010 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В інший частині постанову Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Повний текст Постанови складено 21.06.2011 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Т.Р. Вівдиченко
Суддя: І.О. Грибан