Справа: № 2а/2570/390/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"14" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій, -
21.01.2011 перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся до суду першої інстанції із позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 фінансової санкції в сумі 1700,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Доводи апелянта полягають в тому, що суд першої інстанції при винесенні судового рішення не прийняв до уваги декілька істотних обставин, а саме, що автобус д.н.з. НОМЕР_1, на якому було здійснено перевірку відповідачем надано в оренду приватному підприємству «Скайтранс», на день проведення перевірки у відповідача відсутня ліцензія на здійснення регулярних спеціальних перевезень, що в свою чергу є грубим порушенням ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта та вважає рішення суду правомірним, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.06.2010 ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в м. Києві встановлено порушення відповідачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність статтею 60 цього ж Закону.
Відповідач не прибув на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, хоча був ознайомлений з актом перевірки та на його адресу 05.07.2010 направлялось повідомлення за вих. № 1341 (а. с. 8).
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлені підстави для застосування фінансових санкцій, ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Чернігівській області винесена постанова № 101478 від 21.07.2010 про застосування фінансових санкцій (направлена відповідачу 07.08.2010 -а. с. 9), передбачених абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на загальну суму 1700 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування позовних вимог та не надано доказів на обгрунтування доводів апеляційної скарги щодо перебування транспортного засобу в оренді іншої особи, яка й має нібито відповідати за вищевказані порушення законодавства.
Більш того, пунктом 17 ст. 3 та п. 14 ст. 18-1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачена можливість виконання ДВС рішень інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на ДВС.
В свою чергу таким законом, яким виконання рішень позивача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України покладено на ДВС є Закон України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закон України «Про автомобільний транспорт»порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно до вимог п. 32 постанови КМ України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»від 08.11.2006 № 1567 скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана протягом 10 днів після її винесення до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.
Позивачем не надано доказів подання скарг на постанову № 101478 від 21.07.2010 про застосування фінансових санкцій до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.
Згідно із абз. 1 п. 37 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті керівник органу державного контролю та його заступник крім зазначеного у пункті 36 цього Порядку має право виносити обов'язкові для виконання суб'єктами господарювання приписи і постанови. Отже, постанова про застосування фінансових санкцій № 101478 від 21.07.2010, винесена Т.В.О. начальника ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в м. Києві для відповідача мають обов'язковий для виконання характер.
У даній ситуації суд лише перевіряє чи прийняті постанови начальником ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Чернігівській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегією суддів встановлено, що постанова № 101478 від 21.07.2010 відповідає вищепереліченим ознакам, а обов'язковість цієї постанови встановлена законом і не потребує доказування після проходження 10-денного строку, встановленого п. 32 постанови КМ України від 08.11.2006 № 1567, при цьому ДВС відповідає за реалізацію постанов ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Чернігівській області.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було оскаржено постанову № 101478 від 21.07.2010 відповідно до п. 32 постанови КМ України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»від 08.11.2006 № 1567 протягом 10 днів після її винесення до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, а отже вона набрала законної сили, що робить можливим примусове стягнення 1700 грн. фінансових санкцій з позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянтом не спростована правомірність вищезазначених доводів позивача та мотивів і висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційу скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: