Справа: № 2-а-1689/10 Головуючий у 1-й інстанції: Овдієнко К.М.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"02" червня 2011 р. м. Київ ї
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум пенсії, -
В грудні 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум пенсії (а.с. 1-3).
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум пенсії задоволено, а саме: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09 червня 2010 року по 28 грудня 2010 року, з врахуванням виплачених позивачеві за цей період сум пенсій (а.с. 18).
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач -Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю відмовити; прийняти нову постанову про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_2 правомірними (а.с. 23-24).
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріалів справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області та отримує основну та додаткову пенсії.
З огляду на таке, колегія суддів вважає за доцільне відмітити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 зазначеного вище Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказана додаткова пенсія виплачувалася в розмірах і порядку, визначеному відповідно до Постанови КМ України, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як нормативний акт вищої юридичної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Крім того, слід відмітити, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі, визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом права, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх порушених прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається, суд першої інстанції врахував строки звернення до адміністративного суду та правомірно задовольнив позов в межах шестимісячного строку.
З огляду на таке, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області залишити без задоволення, постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
В.А. Твердохліб