Справа: № 2а-2892/10 Головуючий у 1-й інстанції: Романенко В.А.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Твердохліб В.А.,
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,
при секретарі: Гуцал А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про скасування постанови про видворення іноземця за межі України із забороною йому в»їзду в Україну, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся 19.11.2007 року у Соснівський районний суд м.Черкаси з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - Відповідач) про скасування постанови про видворення іноземця за межі України від 29.10.2007 року.
Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року, у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 серпня 2010 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Позивач, ОСОБА_2, уродженець м.Муншігонз Республіки Бангладеш, у квітні 1991 року в»їхав на територію Україну на запрошення Черкаського державного технологічного університету.
З постанови Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 29.10.2007 року вбачається, що громадянина Бангладеш, ОСОБА_2 видворено за межі України (до республіки Бангладеш) у встановленому Законом порядку в 10-денний термін та заборонено йому в'їзд на територію України строком на 5 років.
Підставою для прийняття вказаного рішення відповідачем була здійснена стосовно ОСОБА_2 перевірка, якою встановлено, що позивач своїми діями створює умови та організацію нелегального каналу міграції для виїзду вихідців з країн Азії до країн західної Європи та наносить шкоду державним інтересам України шляхом погіршення її іміджу на міжнародній арені та визнання її транзитною країною для нелегальних мігрантів.
На думку відповідача, розробленою Позивачем схемою та налагодженим каналом нелегальної міграції можуть скористатись особи, причетні до терористичної діяльності, що призведе до їх в'їзду в Україну з метою терористичних актів на її території, уникнення відповідальності за терористичну діяльність чи підготовку терористичних актів з метою їх здійснення на території країн Західної Європи.
Відповідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.29 Постанови Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов»язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні»від 25.05.2009 року встеновлено, що відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону, Служби безпеки України, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземця та особи без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, тобто ці порушення повинні бути грубими. Водночас судам слід ураховувати, що законодавством не визначено переліку грубих порушень, тобто грубість порушення є суб'єктивним оціночним критерієм при прийнятті рішення.
Під грубим порушенням законодавства слід розуміти, зокрема, грубе порушення Указу Президента України від 15 червня 2001 року № 435 «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання»та Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання правил транзитного проїзду через територію України.
Відповідачем не надано суду об'єктивних, переконливих доказів вчинення Позивачем дій по створенню умов та організації нелегального каналу міграції для виїзду вихідців з країн Азії до країн Західної Європи.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №489, пункт 6, від 16.05.2007 року позивача призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до ст.ст.58, 63 ЦК України.
Рішенням Другої сесії Черкаської міської ради №2-492 від 19.05.2011 року задоволено протест прокурора міста Черкаси від 12.04.2011 року та скасовано пункт 6 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №489 від 16.05.2007 року «Про призначння опікунів»в зв»язку з тим, що відповідно до ст.60 ЦК України встановлення опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною судом та призначення опікуна здійснює суд за поданням органу опіки та піклування.
Вищевказана обставина не є доказом того, що позивач у 2002-2006 роках діяв всупереч державним інтересам України, наніс їм шкоду та не може бути однією з підстав для видворення позивача за межі України.
Відповідачем також не надано доказів щодо правомірності свого рішення.
Апелянт посилається на відмовний матеріал ЖРЗПЗ №5611 від 16.09.2006 року Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, проте як вбачається з постанови Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області від 24.09.2006 року по факту конфлікту ОСОБА_2 та Алі.М.Хідер було відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину.
А тому, вірно встановив суд першої інстанції, що наданий відмовний матеріал не доводить правомірності дій Відповідача.
Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що показання свідків у даній справі не підтверджують обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Позивач на законних підставах в»їхав на територію України, має дозвіл на право постійного проживання в Україні, за порушення порядку іноземців на території України не притягувався до адміністративної відповідальності, до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, оперативно-розшукова діяльність відносно ОСОБА_2 не проводилась,
З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови начальника Служби безпеки України в Черкаській області від 29.10.2007 року про видворення ОСОБА_2 за межі України та заборону йому в»їзду в Україну.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвала складена в повному обсязі 22 червня 2011 року