"23" травня 2011 р.Справа № 2а-2376/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Негер Е.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання нечинними рішення та припису,
09 квітня 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання нечинними рішення та припису. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за результатами проведеної у нього перевірки відповідачем 16.03.2009 р. було ухвалено рішення № 58 про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким у позивача підлягає вилученню 11 121 892,26 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 22 243 784,52 грн. штрафу. Крім того, відповідачем було видано припис про усунення виявлених порушень. На думку позивача перевірку було проведено з порушення вимог чинного законодавства, неповно, необ'єктивно, а висновки, що викладено в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем порушено законодавство щодо способу, порядку та строків проведення перевірки та ознайомлення з її результатами. Під час перевірки інспекторами не було вивчено документи первинного бухгалтерського обліку та аналітичні регістри, які є необхідними та достатніми, відображають у повному обсязі суть господарських операцій. Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання нечинним рішення № 58 від 16.03.2009 р., визнання нечинним припису № 01-15/867 від 16.03.2009 р. (т. 1 а.с.а.с. 3 -8).
06 квітня 2010 року Прокуратура Запорізької області повідомила суд про вступ прокурора у справу (т. 2 а.с. 8).
01 липня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов, визнавши протиправними і скасувавши рішення № 58 від 16.03.2009 р. та припис № 01-15/867 від 16.03.2009 р. Постанова вмотивована тим, що результати перевірки цілком спростовуються висновками судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою суду (т. 5 а.с.а.с. 12 -14).
26 липня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, суд не мав брати за основу висновок експерта, оскільки він спростовується даними проведеної перевірки. Відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові (т. 5 а.с.а.с. 21 -24).
У судовому засіданні представники позивача заперечували проти апеляційної скарги.
Прокурор у судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представників позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 17.02.2009 р. по 10.03.2009 р. відповідачем було проведено планову перевірку з питань дотримання позивачем державної дисципліни цін, у ході якої було виявлено, що останній у період роботи з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р. пред'явив до оплати споживачам більше встановлених нормативів на 84 793,0 Гкал теплової енергії на підігрів гарячої води і необґрунтовано отримав виручку в сумі 14 371 873,20 грн. (т. 1 а.с.а.с. 9 -19).
За результатами перевірки відповідачем рішенням № 58 від 16.03.2009 р. до позивача було застосовано економічні санкції у виді вилучення безпідставно одержаних коштів в сумі 11 121 892,26 грн. та штрафу в сумі 22 243 784,52 грн. (т. 1 а.с. 30).
Того ж дня відповідачем було видано припис № 01-15/867 про усунення виявлених порушень, а саме здійснення за 2008 рік перерахунків із споживачами за послуги гарячого водопостачання (т. 1 а.с.а.с. 31, 32).
27 липня 2009 року суд своєю ухвалою призначив у справі судово-економічну експертизу (т. 1 а.с. 153), на вирішення якої постановив наступні питання:
- яка кількість Гкал була пред'явлена споживачам до сплати, у тому числі на підігрів води, згідно з даними бухгалтерського обліку позивача у 2008 році?;
- чи підтверджується документами бухгалтерського обліку позивача кількість Гкал у розмірі 2 252 764,0 Гкал, у тому числі на підігрів води 681 450,0 Гкал, пред'явлених до сплати споживачам, як відображено в акті перевірки від 10.03.2009 р. № 102.
10 червня 2010 року Приватним підприємством «Експерт Д»було складено висновок № 29/434 судово-економічної експертизи (т. 2 а.с.а.с. 15 -33), згідно з яким:
- документально підтверджується первинними (рахунки, акти) і зведеними документами бухгалтерського обліку («Відомості реалізації теплової енергії»), що фактично реалізовано (пред'явлено до оплати) споживачам у 2008 році 2 162 331,027 Гкал теплової енергії (для опалення -1 567 949,776 Гкал, для підігріву води -592 842,301 Гкал, на виробничі потреби у вигляді пари -1 538,944 Гкал);
- висновки акту перевірки документально не підтверджуються. Документально підтверджується первинними (рахунки, акти) і зведеними документами бухгалтерського обліку («Відомості реалізації теплової енергії»), що фактично реалізовано (пред'явлено до оплати) споживачам у 2008 році 2 162 331,027 Гкал теплової енергії, у тому числі для підігріву води реалізовано (пред'явлено до оплати) 592 842,301 Гкал.
Різниця між кількістю поставленої споживачам теплової енергії у 2008 році і кількістю реалізованої теплової енергії складає 89 428,98 Гкал, у тому числі для гарячого водопостачання -88 607,7 Гкал.
Позивачем було пред'явлено споживачам до оплати на 89 428,98 Гкал менше теплової енергії (у тому числі для гарячого водопостачання менше на 88 607,7 Гкал), ніж було поставлено.
Така різниця отримана внаслідок того, що для споживачів, які не мають приладів обліку теплової енергії, позивачем здійснюється розрахунок вартості теплової енергії по нормах, незалежно від кількості фактично спожитої теплової енергії (менше або більше).
В силу частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 73, статті 74 КАС України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання частини 1 статті 71, частини 1 статті 73 КАС України позивачем було подано заяву про призначення експертизи. При цьому заяву та коло питань було обговорено та узгоджено з відповідачем.
Проведення експертизи було доручено спеціалізованій експертній установі, експерти якої були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України.
Зміст експертного висновку цілком відповідає вимогам статті 82 КАС України, містить зазначення відповідних реквізитів експерта, свідоцтва про присвоєння йому кваліфікації, стажу його роботи, питань, що були поставлені, посилання на матеріали, що були використані експертом, зазначення докладного опису проведених досліджень, а також зроблених в результаті їх висновків та обґрунтованих відповідей на поставлені судом питання.
Таким чином, ураховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано було прийнято до уваги та відповідно оцінено висновок судово-економічної експертизи № 29/434 від 10.06.2010 р., який цілком спростував результати проведеної відповідачем перевірки.
Матеріали справи свідчать про те, що під час проведення дослідження експертом були витребувані усі первинні бухгалтерські та інші документи, що стосуються постачання теплової енергії у перевіряємий період (т. 2 а.с. 34, 47 -198, т.т. 3, 4).
Між тим, акт перевірки, дані якого було покладено в основу оскаржених рішення та припису, не дає підстав вважати, що під час перевірки інспектором було витребувано у позивача і ретельно досліджено такі документи, що додатково свідчить про правильність надання судом переваги такому доказу у справі, як висновок експерта.
При цьому ані відповідач, ані прокурор протягом усього часу розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не звернулися до судів з відповідними заявами про призначення повторної або додаткової експертизи для спростування даних попереднього дослідження. Заява, яка міститься в апеляційній скарзі, колегією суддів не розцінюється як заява про призначення експертизи, оскільки складена з порушенням процесуальної форми, визначеної статтями 75, 81 КАС України.
Таким чином, з'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі»до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання нечинними рішення та припису, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 20 червня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко