"17" травня 2011 р. справа № 2а-2493/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010р. у справі № 2а-2493/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
27.10.2010 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок недоплаченої позивачу щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010р. позовні вимоги залишено без розгляду в частині зв'ялених позовних вимог з 01.07.2007р. по 26.04.2010р.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду скасувати з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 27.10.2010р.
Відповідно до приписів ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії є окремим видом соціальної підтримки певної категорії населення, означеним Законом врегульований окремий вид правовідносин, але при цьому строк для звернення до суду не встановлений, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню приписи Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Залишаючи без розгляду позов в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.07.2007р. до 26.04.2010, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем необґрунтована поважність причини пропуску строку для подачі позову до суду.
З огляду на визначені позивачем вимоги, фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Посилання позивача на ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є безпідставним, оскільки сума державної соціальної допомоги нарахована відповідачем не була.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі правомірно перевірено додержання строку звернення до суду, зроблений обґрунтований висновок про визнання вказаних позивачем причин пропуску строку неповажними і залишення з цього приводу частини позовних вимог без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010р. у справі № 2а-2493/10 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.А. Руденко