"17" травня 2011 р. справа № 2-а-1018/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України
в Солонянському районі Дніпропетровської області та
ОСОБА_2
на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області
від 21.12.2010р.
у справі № 2-а-1018/10
за позовом ОСОБА_2,
до відповідача Управління Пенсійного фонду України
в Солонянському районі Дніпропетровської області,
про підвищення до пенсії «Дітям війни»,-
встановив: подано позов до тер управління Пенсійного фонду про
зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV за період
з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. суд позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність тер управління Пенсійного фонду.
Зобов'язав здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії -«дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Позивач не погоджуючись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. Просить змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги з 01.01.2006р. по теперішній час.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі тер управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Просить постанову суду скасувати. У позові відмовити.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії -«дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року N 2154-VI зупинення дії статті 6 Закону України N 2195-IV на 2010 рік передбачено не було.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(1058-IV) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-IV), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.
При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-IV) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-IV). І це не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Мінімальний розмір пенсії за віком, абзац 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-IV) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-IV).
Водночас, згідно з пунктом 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. В силу пункту 7 статті 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV, є правильним.
Державна соціальна гарантія - встановлений Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.
Застосування до спірних правовідносин підвищення у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є помилковим.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.ст. 99, 100 КАС є безпідставним, оскільки питання щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом було вирішено ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29.10.2010р., яка не була оскаржена сторонами по справі.
Однак, судом першої інстанції невірно зазначено дату початку здійснення перерахунку, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Також, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови не зазначено найменування відповідача та прізвище, ім'я, по-батькові позивача.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 201, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 2-а-1018/10 змінити.
Викласти резолютивну частини постанови в наступні редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 25.04.2010р. року по 30.09.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області здійснити щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 25.04.2010р. року по 30.09.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат за відповідні періоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.А. Руденко