ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 березня 2011 року 15:10 № 2а-18200/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тораторг"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
про визнання протиправними дій щодо зменшення суми заявленої до відшкодування по податковій декларації
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності відповідача з ненадання податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірок, оформлених актами від 31.08.2009 № 4179/2304/33296820 та від 30.11.2009 № 5970/2304/33296820 та про визнання протиправними дій ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зі зменшення позивачу суми, заявленої до відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року в розмірі 408 366 грн; за квітень 2009 року в розмірі 633 659 грн., за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до виявлених під час перевірки порушень при визначенні суми бюджетного відшкодування.
Позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дарницькому районі міста Києва з ненадання позивачу податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірок, оформлених актами від 31.08.2009 № 4179/2304/33296820 та від 30.11.2009 № 5970/2304/33296820; визнати протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зі зменшення позивачу суми, заявленої до відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року в розмірі 408 366 грн; за квітень 2009 року в розмірі 633 659 грн., за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 № 0003002304/0/39837 та від 10.12.2009 № 0004192304/0.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
18.09.2009 позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, в якій до бюджетного відшкодування заявив суму в розмірі 133 593 грн.
22.06.2009 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в якій зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума в розмірі 633 659 грн., а також за лютий 2009 року, в якій суму бюджетного відшкодування визначено в розмірі 738 130 грн.
Відповідачем з 17.08.2009 по 21.08.2009 проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку по деклараціях за лютий 2009 року та квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2007 по 31.12.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.02.2009 по 30.04.2009. Перевірка була продовжена з 25.08.2009 по 26.08.2009.
За результатами перевірки складено Акт від 31.08.2009 № 4179/2304/33296820.
Під час перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 408 366 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 115 394 грн., за квітень 2009 року на суму 633 659 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 115 394 грн.
У зв'язку з цим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 408 366 грн., за квітень 2009 року -на 633 659 грн., донараховано ПДВ по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 2 962 грн., визначено суму, що підлягає до бюджетного відшкодування позивачу в розмірі 329 764 грн.
З 19.11.2009 по 25.11.2009 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.07.2009.
За результатами перевірки складено акт № 5970/2304/33296820, в якому зазначено про завищення бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 633 659 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 115 394 грн.
У зв'язку з цим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 133 593 грн., зменшено від'ємне значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 21 354 грн.
В обох випадках позивачем складалися та надавалися відповідачу заперечення до актів перевірки.
Заперечення позивача були залишені відповідачем без розгляду.
10.09.2009 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003012304/0/39838, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2 962 грн., штрафних санкцій -1481 грн., а всього -4 443 грн., а також № 0003002304/0/39837, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 042 025 грн., в тому числі за лютий 2009 року -на 408 366 грн., за квітень 2009 року -633 659 грн.
10.12.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004192304/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 129 320 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1709 грн. за відшкодовані позивачу 4 273 грн. із заявлених до відшкодування 133 593 грн.
Зазначені повідомлення-рішення мотивовані встановленням факту порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Під час розгляду справи судом було з'ясовано, що позивач придбавав нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення.
Так, позивачем був укладений Інвестиційний контракт № 16-784/Д80 (про інвестування у нежитлове будівництво) від 21.11.2007, згідно з яким Компанія (АТ ХК «Київміськбуд») зобов'язувалася своїми силами і засобами за рахунок коштів Інвестора (позивач -ТОВ «Тораторг») збудувати і передати Інвесторові нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 327,52 кв.м. в м. Києві, ж/б № 2, ж/м Осокорки, 9-А мкрн.
Фінансування будівництва позивач здійснював відповідно до порядку, передбаченого розділом 3 Договору, а саме інвестиційний внесок у сумі 3 142 554,40 грн., в т.ч. ПДВ позивач вносив наступним чином:
- 942 768,40 грн. -протягом 5 банківських днів, після підписання контракту -отримана податкова накладна № 1860 від 27.11.2007;
- 733 262,00 грн. -до 20.01.2008 -отримана податкова накладна № 5 від 16.01.2008;
- 733 262,00 грн. -до 20.02.2008 -отримана податкова накладна № 202 від 29.02.2008
- 733 262,00 грн. -до 20.03.2008 -отримані податкові накладні № 237 від 19.03.2008, № 336 від 15.04.2008, № 339 від 18.04.2008, №342 від 22.04.2008, № 345 від 23.04.2008, № 350 від 24.04.2008, № 353 від 25.04.2008, № 354 від 29.04.2008.
За договорами про участь у фонді фінансування будівництва від 12.10.2007 № 001593, № 001594, № 001595, а також додатковими угодами від 28.05.2009 до договорів № 001593 та № 001595, додаткової угоди від 09.06.2009 до договору № 001594 позивачем було придбане нерухоме майно -нежитлові приміщення в житловому будинку №3 у 12-ому кварталі мікрорайону Бортничі у Дарницькому районі м. Києва. Придбання зазначеного майна здійснювалося в порядку, передбаченому Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Про те, що позивач придбавав вказані об'єкти нерухомого майна свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів та податкових накладних виданих ТОВ «КЖБК»за період з 2007 по 2009 роки.
Також позивачем був укладений договір про дольову участь у будівництві від 16.11.2007 № ПЗ/НКВ-078100/1НЮ, за яким позивач (Учасник) здійснював інвестиційні внески у будівництво об'єкту нерухомості -першої черги «Пасажирського вокзального комплексу станції Дарниця», розташованого за адресою вул.. Привокзальна, 3, Дарницького району м. Києва, зокрема, двох торговельних кіосків (Блок «В», загальною площею 42 кв.м.) у прохідному пішохідному тунелю. У розділі 2 зазначеного договору передбачено, що загальна сума інвестиції складає 489 888 грн., в т.ч. ПДВ -81 648 грн., яка може бути внесена як одноразово, так і рівними частинами протягом двох кварталів.
Зазначена сума інвестицій була перерахована позивачем, про що свідчать податкові накладні від 27.05.2009 № 1/145 на суму 150 000 грн., в т.ч ПДВ -25 000 грн., від 28.05.2009 № 2/145 на суму 150 000 грн., в т.ч ПДВ -25 000 грн., від 29.05.2009 № 3/145 на суму 89 888,00 грн., в т.ч ПДВ -14 981,33 грн.
Таким чином, позивач брав участь в інвестуванні будівництва з метою придбання у власність нежитлових приміщень, будівництво яких здійснювалося ТОВ «КЖБК», ДГТО «Південно-Західна залізниця».
Як зазначено вище, позивачем була сплачена вартість придбаних ним об'єктів нерухомого майна з урахуванням податку на додану вартість; отримані відповідні податкові накладні.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, реєстрація нерухомого майна та отримання відповідного свідоцтва не впливає на момент нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Як вбачається з вищезазначеної норми, однією з умов, за яких може бути визначений податковий кредит, є наявність мети подальшого використання придбаних (виготовлених) товарів у межах господарської діяльності платника податків. Момент, з якого розпочато використання таких товарів у господарській діяльності платника податків не впливає на право формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що позивач придбавав зазначені вище об'єкти нерухомого майна з метою подальшого їх використання у господарській діяльності. Те, що в період, за який проводилася перевірка, позивач не розпочав використання придбаних ним об'єктів нерухомого майна в своїй господарській діяльності, не може бути підставою для позбавлення його права нараховувати податковий кредит та відповідно визначати суми, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету.
Таким чином, позивачем правомірно було визначено суму податкового кредиту.
З аналізу поданих позивачем податкових декларацій вбачається, що позивачем вірно, з дотриманням встановленого вище порядку відображалася сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню та залишок, який відносився на наступний звітний період.
Зазначене вище свідчить про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 № 0003002304/0/39837 та від 10.12.2009 № 0004192304/0 всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також суд звертає увагу, що відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити суду причину невиконання вимог зазначеної вище статті та порушення права позивача на отримання рішення контролюючого органу про визначення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Під час розгляду справи було встановлено, що оскаржувані позивачем рішення не відповідають вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Наданими представником відповідача поясненнями та доказами доводи позивача не були спростовані.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 60, 69-71, 94, 160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тораторг" задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дарницькому районі міста Києва з ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Тораторг" податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірок, оформлених актами від 31.08.2009 № 4179/2304/33296820 та від 30.11.2009 № 5970/2304/33296820.
Визнати протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зі зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Тораторг" суми, заявленої до відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року в розмірі 408 366 грн.; за квітень 2009 року в розмірі 633 659 грн., за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 № 0003002304/0/39837 та від 10.12.2009 № 0004192304/0.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій