ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1/63
м. Київ
19 квітня 2011 року 12:08 № 2а-1751/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкова Н.В. , суддів Головань О.В. Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР КОММЕРС"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
провизнання нечинним рішення від 02.08.2010 №44107/10/28-611, від 30.12.2010 №73119/10/28-611, визнання податкової звітності поданою, визнання дій протиправними
за участю представників сторін:
представник позивача, Михаленко Л.С., представник відповідача, Турчин Д.О.,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі-відповідач) про визнання нечинним рішення, що оформлено листом від 02.08.2010 р. № 44107/10/28-611, та зобов'язати вчинити певні дії. Позовні матеріали передані на розгляд судді 07 лютого 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1751/11/2670.
За клопотанням відповідача справу було призначено до колегіального розгляду.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. 21 березня 2011 року позивач подав уточнений адміністративний позов вперше. 18 квітня 2011 року позивач вдруге подав нову редакцію уточненого позову, згідно останньої редакції якого позовні вимоги викладені наступним чином:
- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо відмови в прийнятті декларації з ПДВ за червень 2010 року;
- визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, яке оформлено листом від 02.08.2010 р. № 44107/10/28-611;
- визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, яке оформлено листом від 30.12.2010 р. № 73119/10/28-611 в частині визнання неподаною декларації з ПДВ за червень 2010 року;
- визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" з податку на додану вартість за червень 2010 року належно складеною та такою, що відповідає вимогам Порядку складання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 ; 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592;
- визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" з податку на додану вартість за червень 2010 року поданою 20.07.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.04.2004 Ідентифікаційний код 32862717. Позивач зареєстрований платником ПДВ за № 328627126556.
Позивачем до відповідача двічі (20.07.2010 та 28.12.2010) надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року (далі-декларація), про отримання вказаної декларації відповідачем свідчить лист ДПІ у Печерському районі міста Києва від 02.08.2010 р. про невизнання даної декларації, поданої з листом позивача від 20.07.2010 № 247/10. Декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, подана 28.12.2010 р. містить відбиток відповідача про прийняття.
Разом з тим, відповідач листом від 02.08.2010 р. № 44107/10/28-611 повідомив позивача про невизнання декларації за червень 2010 як податкової декларації у зв'язку з порушенням п. 1.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 213 від 15.06.2005 р. (неповністю заповнено поле: місцезнаходження).
Після виправлення недоліків та подання 28.12.2010 позивачем вдруге декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідач листом від 30.12.2010 р. № 73119/10/28-611 повідомив позивача про невизнання декларації за червень 2010 як податкової декларації у зв'язку з недотриманням встановленої форми декларації, яка затверджена наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. Зокрема, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»не містить передбаченого поля для заповнення розшифровок операцій з придбання з ПДВ, які не надають право на формування податкового кредиту. Позивачеві вказаним листом в черговий раз було запропоновано надати нову декларацію з податку на додану вартість, оформлену належним чином.
Судом встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, поданій 20.07.2010 позивачем не повністю заповнено графу 6 «місцезнаходження», а саме не вказано телефон та не проставлено прочерк у незаповнених графах. Оскільки графа 6 «місцезнаходження»є обов'язковим реквізитом, неналежне заповнення даної графи є підставою для невизнання податкової декларації.
Крім цього, судом встановлено, що з податку на додану вартість за червень 2010 року, поданій 28.12.2010 позивачем відсутнє поле у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» наявність якого прямо передбачена затвердженою формою декларації. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач фактичну подав декларацію, яка не відповідає затвердженій формі, а отже не може бути визнана податковою декларацією, форма якої затверджена наказом ДПА України.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054 (із змінами і доповненнями) затверджено форму декларації з податку на додану вартість (у редакції Наказу ДПА України від 21.01.2009р. №8 та Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість із змінами і доповненнями внесеними Наказом ДПА України від 21.01.2009р. № 8) створено робочу групу для відпрацювання податкової звітності.
Згідно п. 4.1. ст.4 Наказу Державної податкової адміністрації України: від 30 травня 1997 року N 166 Декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.
Відповідно до п.п.4.1.1. Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні. тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Згідно з п 1.3 Наказу від 30.05.1997, № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" Декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 нього Порядку.
Відповідно до пп. 3.3 п. 3 Наказу № 166, декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
П.п.4.1.2. п.4,1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Пунктом 8. Наказу від 30.05.1997, № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” передбачено, що у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації. визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Згідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Відповідно до абзацу 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, податкова звітність. отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів. її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки в діях відповідача щодо невизнання податкової декларації не вбачається ознак протиправності, а направлені відповідачем листи відповідають встановленим вимогам.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР КОММЕРС" залишити без задоволення.
2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Н.В. Клочкова
Судді О.В. Головань Б.В. Санін