Іменем України
07 червня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-180/10/2470
16 год. 00 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівці
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 22201,54 грн.
за участю:
представників позивача - Василик І.С., Матіос Т.В.,
представника відповідача - ОСОБА_4
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 07.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Прокурор м. Чернівці звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду в інтересах ДПІ м. Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу в розмірі 22201,54грн. В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням змін зазначена сума складається з пені, нарахованої відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94 від 23.09.1994р. (далі - Закон №185), штрафу, нарахованого відповідно до ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - ДКМУ №15).
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала і заперечила проти позовних вимог. Свої заперечення ґрунтувала на тому, що позивач міг прийняти оскаржувані рішення протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Крім цього, відповідач посилається на те, що матеріалами перевірки не встановлено фактів приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, а тому позивач невірно тлумачить п.2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ №49 від 08.02.2000 р., (далі - Положення №49), щодо порушення порядку декларування. А тому невірним є висновок перевірки про подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників судового засідання суд,-
встановив:
Працівниками ДПІ у м.Чернівці проведено перевірку додержання податкового та валютного законодавства ПП ОСОБА_1 В ході перевірки описані порушення Закону №185, ДКМУ №15 та Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994р. "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" №319/94 від 18.06.1994 року (далі - Указ №319).
Відповідно до акту перевірки від 31.12.2008р. №4003/17-118/НОМЕР_1 (далі - Акт №4003) штрафні санкції складаються з:
- пені, нарахованої за період 23.02.2005р. по 14.08.2005 р. відповідно до ст. 4 Закону №185 за порушення резидентом термінів, передбачених ст. 1 цього Закону, у розмірі 0,3% від суми здійсненого авансового платежу в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості за кожний день прострочення, а саме в розмірі 18461, 54 грн.;
- штрафу, нарахованого відповідно до ст. 9 ДКМУ №15 та п. 1 Указу №319 (в результаті чого станом на 01.01.2006 р., на 01.04.2006р., на 01.07.2006р., на 01.04.2007 р., на 01.07.2007р., на 01.10.2007р., на 01.01.2008р., 01.04.2008р., на 01.07.2008р., на 01.10.2008р. в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на зазначені дати, в розділі 3 «Майно та товари за кордоном» п.3.5 задекларовано прострочену дебіторську заборгованість в сумі 5093,26 Євро замість 5080,80 Євро);
- не подано до управління НБУ в Чернівецькій обл.. декларацію про наявність валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2007р. в сумі 170 грн.;
- несвоєчасно подано декларацію про наявність валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2006р. - 170 грн.
ДПІ у м.Чернівці стверджує про несвоєчасне поступлення валютної виручки при виконанні контракту та неподання відповідачем до Управління Національного банку України в Чернівецькій області декларації про наявність валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
За вказані порушення позивачем прийняті рішення №000012220 від 19.01.2009р. на 18461,54 грн. та №000013220 від 19.01.2009р. на 3740,00 грн. про застосування до відповідача штрафних санкції на загальну суму 22201,54 грн.
На день звернення до суду із даною позовною заявою зазначений борг не сплачено.
В ході розгляду справи відповідач наполягав на тій обставині, що рішення №000012220 та №000013220 не підтвердженні доказами, а саме позивач надав акт перевірки з номером та датою, які не відповідали номеру та даті акту, вказаного у відповідних рішеннях.
На виконання ухвали суду позивачем подано письмовий висновок керівника ДПІ у м.Чернівці щодо фактів зазначення у рішеннях №000012220, №000013220 дати та номеру акту, що не відповідає поданому в матеріалах справи (а.с.70-74). Згідно висновку, по результатах проведеного службового розслідування, встановлено, що при оформлені рішень були допущені механічні помилки. За вказані помилки винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Суд, з"ясувавши такі обставини, вважає що механічні помилки не змінюють суті викладеного в акті і суті прийнятих рішень, не допускають двозначного трактування, а тому визнає акт наявний у справі (а.с.6-23) належним доказом по справі, який вказує на порушення що зазначені у оскаржуваних рішеннях №000012220, №000013220.
Суд застосовує до спірних правовідносин законодавство, що діяло на момент їх виникнення.
Пунктом 11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХІІ (далі - Закон №509) передбачено, що суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються в судовому порядку.
Встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (Далі - Закон №2181) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХП (далі - Закон №1251) а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Зважаючи на те, що несплачені позивачем, визначені податковим органом суми штрафних санкцій, не є податковим боргом та Законом №185 не визначені платежі, що передбачені Законом №1251, то Закон №185 не регулює питання оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, оскільки сума пені не є сумою податкового зобов'язання. З таким висновком суду погодились і представники сторін.
Суд погоджується з твердженням відповідача, про те, що пеня за порушення встановлених ст.ст.1, 2 Закону №185 термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст.4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті в сфері ЗЕД не поширюється. Суд при цьому враховує наступне.
Відповідно до ст.238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
ГКУ визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Таким чином, господарська діяльність позивача, як суб"єкта господарювання, в тому числі у сфері зовнішньоекономічних відносин, регулюється нормами ГКУ та додатково врегульована Законом №185, норми якого не вступають у колізію з нормами ГКУ у частині визнання передбачених ним санкцій адміністративно господарськими у розумінні ст.ст 238,239 ГКУ.
Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.
Зважаючи на такий висновок порядок застосування санкцій, передбачених Законом №185 повинен відповідати нормам ст. 250 ГКУ, а саме, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
До такого ж висновку, щодо поширення вимог ст. 250 ГКУ на застосування санкцій, передбачених Законом №185 дійшли і інші суди, зокрема по справі №5032/07 (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.11.2009р.) та по справі №К-7348/06 (Постанова Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007р.).
Як встановлено у судовому засіданні, нарахування пені за період 23.02.2005р. по 14.08.2005 р., відповідно до ст. 4 Закону №185 за порушення резидентом термінів, передбачених ст. 1 цього Закону, відповідно до ст. 250 ГКУ як адміністративно-господарська санкція може бути застосована у відповідний період не пізніше 14.08.2006р. А тому її нарахування в розмірі 18461, 54 грн. є протиправним.
При цьому суд зазначає, що встановлене позивачем порушення не є триваючим.
Стосовно штрафу, нарахованого відповідно до ст. 9 ДКМУ №15 та п. 1 Указу №319 за декларування простроченої дебіторської заборгованості в сумі 5093,26 Євро замість 5080,80 Євро, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.2 ст. 16 ДКМУ №15 до резидентів, нерезидентів, винуватих у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Зміст такого порушення визначено у п.2.7 Положення № 49, яке визначає основні засади здійснення Національним банком функцій головного органу валютного контролю, а саме: порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Аналізуючи вказані норми суд вважає, що обов"язковою умовою для позитивного висновку щодо порушення порядку декларування є встановлення факту (фактів) приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Проте позивач не надав жодного доказу який би свідчив про факт приховування відповідачем валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Додатково, суд звертає увагу, що відповідач вказав суму валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами більшу ніж фактична (5093,26 Євро замість 5080,80) на 12,46 Євро, а тому висновок позивача про приховування є повністю нелогічним.
Таким чином, штрафні санкції, нараховані відповідно до ст. 9 ДКМУ №15 та п. 1 Указу №319 застосовані протиправно.
Перевіривши застосування штрафних санкцій за неподання до управління НБУ в Чернівецькій обл.. декларації про наявність валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2007р. та за несвоєчасне подання декларації про наявність валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2006р. суд встановив наступне. Згідно відміток ДПІ у м.Чернівці декларація станом на 01.01.2007р. подана 10.01.2007р. (день порушення), а декларація станом на 01.10.2006р. подана 02.11.2006р.(день порушення).
Відповідно до ст. 250 ГКУ Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а саме: по декларації станом на 01.01.2007р. не пізніше 10.01.2008р.; по декларації станом на 01.10.2006р. не пізніше 02.11.2007р.
Тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині подання декларацій станом на 01.01.2007р. та 01.10.2006р. прийняті з пропущенням терміну є протиправними.
Перевіривши рішення прийняті позивачем суд встановив, що вони прийняті з порушенням ч.3 ст. 2 КАС України, а саме недобросовісно та нерозсудливо.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат останні присудженню з державного бюджету не підлягають.
Керуючись Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Господарським кодексом України, ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-
постановив:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 13 червня 2011 р.
Суддя А.П.Огородник