Справа № 2а/1770/1551/2011
09 червня 2011 року 11год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Опанасюк А.О.,
відповідача: представник Мамай І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"
до Державна податкова інспекція у м.Рівне
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 28 березня 2011 року № 0000142344.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Пояснили суду, що всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 в акті перевірки, на підставі якого прийняте оспорене рішення, відсутні покликання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тому позивач вважає, що ним не порушено вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у податковій декларації за грудень 2010 року залишок від'ємного значення вказаний вірно. При цьому позивач вважає, що не пропустив 1095 - денного строку для відшкодування сум ПДВ за вересень 2007 року, оскільки не настали обставини, з якими законодавство пов'язує право платника податку подати заяву про здійснення бюджетного відшкодування.
Відповідач у судове засідання подав письмові заперечення проти позову, де позов не визнав. Представник відповідача пояснив суду, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року встановлено порушення ним вимог 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення (рядок 26) по декларації на суму 464386 грн. Вважає у зв'язку з цим, що оспорене рішення прийняте правомірно, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що з 21 лютого по 04 березня 2011 року ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рівнетранссервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та достовірності формування залишку від'ємного значення (рядка 26) в декларації за грудень 2010 року. За матеріалами перевірки ДПІ у м. Рівне прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142344 від 28 березня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 464386 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 116096,50 грн. Дані обставини стверджені дослідженими судом доказами: актом перевірки від 10 березня 2011 року №257/23-300/33276798, оспореним податковим повідомленням-рішенням (т. 1 а.с. 9-21).
Дослідженими судом доказами встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Рівне 20 січня 2011 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з додатками, де в рядку 26 вказано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 464386 грн. В додатку 2 до податкової декларації позивачем зазначено, що залишок від'ємного значення (значення рядка 26 декларації) складається із сум, що виникли у таких звітних податкових періодах: за грудень 2007 року - 97072 грн.; за лютий 2008 року - 310679 грн.; за січень 2009 року - 285 грн.; за лютий 2009 року - 56000 грн.; за липень 2009 року - 350 грн., всього 464386 грн. (т. 1 а.с. 60-67).
Однак таке відображення залишку від'ємного значення в додатку 2 до декларації з податку на додану вартість позивачем здійснено неправомірно.
Так, з декларації за грудень 2007 року (т. 1 а.с. 99-106) вбачається, що у цьому періоді позивач не мав від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18.2 декларації), хоч за цей період позивач включив до залишку від'ємного значення 97072 грн.
З декларації за лютий 2008 року вбачається, що сума від'ємного значення у ній задекларована 39160 грн., а не 310697 грн., як вказано у додатку 2 до декларації за грудень 2010 року, і ця ж сума була відшкодована позивачу згідно декларації за березень 2008 року (т. 1 а.с. 89-94, т. 2 а.с. 5-8).
У декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 78907 грн. і 22907 грн. з цієї суми було заявлено до відшкодування з бюджету (т. 1 а.с. 69-88). Залишок 56000 грн. від'ємного значення, що виник у лютому 2009 року, позивачем було включено до рядка 26 декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року (т. 1 а.с. 70, 72). У зв'язку з поверненням коштів постачальником ТзОВ «Ізотерм-С» позивачем у лютому, березні, травні та серпні 2009 року було здійснення коригування податкового кредиту і зменшено його на 56000 грн. (т. 2 а.с. 1-4). Однак незважаючи на це, позивач до декларації за грудень 2010 року знову включив цю суму до рядка 26 як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду - лютого 2009 року.
Крім того, згідно акту перевірки від 28 жовтня 2010 року №1689/23-100/33276798 (т. 1 а.с. 121-186) відповідачем зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року) на суму 31408 грн. Однак платником податку самостійно не було відкориговано значення рядка 26 на цю суму.
У перевіреному періоді відносини щодо порядку відображення сум податку на додану вартість у податковому обліку регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями. Підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
За таких обставин дослідженими по справі належними і допустимими доказами підтверджено обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування і ці висновки підтверджені в акті посиланнями на документи податкового та бухгалтерського обліку, що спростовує доводи позивача в обґрунтування позовних вимог.
Позивачем декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року було подано у встановлений строк 20 січня 2011 року, тобто під час дії Податкового кодексу України. За таких обставин відповідач правомірно застосував вимоги пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України щодо обов'язку самостійно зменшити від'ємне значення податку на додану вартість та відповідно до вимог пункту 58.1 статті 58 цього кодексу надіслав позивачу оспорене податкове повідомлення-рішення. Штрафні (фінансові) санкції відповідачем застосовано відповідно до порядку та розмірів, встановлених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000142344 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.