79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 червня 2011 р. № 2а-3942/11/1370
11 год. 50 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Гнилиця Р.І.
з участю:
представник позивача Біла О.В.
представник відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПП "Галінтергруп"
до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Обставини справи.
Позивач, приватне підприємство «Галінтергруп»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000392321 та №0000382321 виставлених 24.03.2011р. Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, якими ПП «Галінтергруп»визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 781880,56 грн., в тому числі 521253,71 грн. основного платежу і 260626,85 грн. штрафних санкцій та грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 625504,47 грн., в тому числі 417002,98 грн. основного платежу і 208501,49 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Екоенергобуд», тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
Відповідач подав заперечення проти позову, відповідно до якого, позивачем не здійснювалися господарські операції з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Екоенергобуд».
У судове засідання представник відповідача не прибув, повідомлявся належним чином, клопотань процесуального характеру від відповідача до суду не надходило.
З урахуванням вимог ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується згідно ч.4 ст. 128 КАС України та ч.6 ст.71 КАС України без участі відповідача на основі наявних у ній доказів.
Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
Відповідачем у період з 24.02.2011р. по 04.03.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Галінтергруп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. за результатами якої 14.03.2011 року складено Акт №294/23-209/35444520 (далі -Акт перевірки).
За результатами та на підставі Акта перевірки, відповідачем 24.03.2011р виставлено податкове повідомлення-рішення №0000392321, яким ПП «Галінтергруп»визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 781880,56 грн., в тому числі 521253,71 грн. основного платежу і 260626,85 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000382321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 625504,47 грн., в тому числі 417002,98 грн. основного платежу і 208501,49 грн. штрафних санкцій.
Вказані податкові повідомлення-рішення виставлені відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем:
- п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток в сумі 521253.71 грн.. в тому числі в 4 кварталі 2010 року в сумі 521253.71 грн.
- п. п. 7.4.1. п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із внесеними змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість в сумі 417002.98 грн.. в тому числі по періодах:
- 10.2010 р.-246232.45 грн.
- 11.2010 р. -170770.53 грн.
Виявлені порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Екоенергобуд», які за висновками акта перевірки не могли здійснювати господарські операції через відсутність основних фондів, складських приміщень, технічного персоналу тощо.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем 01.07.2010р укладено з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»договір купівлі-продажу»№01/07/10-1, предметом якого є продаж позивачем ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»нафтопродуктів, масла (мастила) та авто хімії.
На виконання умов договору позивач протягом жовтня-листопада 2010р. передав ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»дизельне паливо та бензин на загальну суму 1452471,93 грн., у тому числі ПДВ 242078,65.
Передача нафтопродуктів відбулася згідно виписаних позивачем видаткових накладних PH-0110-6 від 01.10.10, РН-0210-1 від 02.10.10, РН-0610-4 від 06.10.10, РН-0810-3 від 08.10.10, від РН-0910-2 від 09.10.10, від РН-1110-3 від 11.10.10, РН-1210-3 від 12.10.10, РН-1310-3 від 13.10.10, РН-1310-4 від 13.10.10, РН-1410-4 від 14.10.10, РН-1610-2 від 16.10.10, РН-1810-2 від 18.10.10, РН-1910-6 від 19.10.10, РН-2110-3 від 21.10.10, РН-2110-4 від 21.10.10, РН-2210-3 від 22.10.10, РН-2110-4 від 22.10.10, РН-2310-3 від 23.10.10, РН-2510-3 від 25.10.10, РІІ-2610-2 від 26.10.10, РН-2910-3 від 29.10.10, РН-0111-3 від 01.11.10, РН-0111-4 від 01.11.10, РН-0211-5 від 02.11.10, РН-0211-6 від 02.11.10, РН-0311-2 від 03.11.10, РН-0511-1 від 05.11.10, PH-0611-3 від 06.11.10, РН-0911-3 від 09.11.10, РН-1211-4 від 12.11.10, РН-1611-6 від 16.11.10, РН-1811-1 від 18.11.10, РН-1811-2 від 18.11.10, РН-1911-2 від 19.11.10, РН-1911-3 від 19.11.10, РН-2011-1 від 20.11.10. та податкових накладних №1105 від 01.10.10, №2102 від 02.10.10, №6106 від 06.10.10, №8104 від 08.10.10, №9101 від 09.10.10, №11103 від 11.10.10, №12104 від 12.10.10, №13103 від 13.10.10, №13104 від 13.10.10, №14104 від 14.10.10, №16102 від 16.10.10, №18102 від 18.10.10, №19105 від 19.10.10, №21103 від 21.10.10, №21104 від 21.10.10, №22103 від 22.10.10, №22104 від 22.10.10, №23102 від 23.10.10, №25104 від 25.10.10, №26102 від 26.10.10, №29104 від 29.10.10, №1114 від 01.11.10, №1115 від 01.11.10, №2114 від 02.11.10, №2115 від 02.11.10,. №3112 від 03.11.10, №5111 від 05.11.10, №6113 від 06.11.10, №9113 від 09.11.10, №12113 від 12.11.10, №16115 від 16.11.10, №18111 від 18.11.10, №18112 від 18.11.10, №19112 від 19.11.10, №19113 від 19.11.10, №20111 від 20.11.10.
Також позивачем 02.08.2010р. укладено з ПП «Екоенергобуд»договір купівлі-продажу»№02/08/10-2, предметом якого є продаж позивачем ПП «Екоенергобуд»нафтопродуктів, масла (мастила) та авто хімії.
На виконання умов договору позивач передав протягом жовтня-листопада 2010р. ПП «Екоенергобуд»дизельне паливо та бензин на загальну суму 1061851,35 грн., у тому числі ПДВ 176975,22 грн.
Передача нафтопродуктів відбулася згідно виписаних позивачем видаткових накладних РН-0110-5 від 01.10.10, РН-0110-7 від 01.10.10, РН-0510-1 від 05.10.10, РН-0610-5 від 06.10.10, РН-0710-1 від 07.10.10, РН-1110-2 від 11.10.10, РН-1210-2 від 12.10.10, РН-1310-2 від 13.10.10, РН-1410-5 від 14.10.10, РН-1410-б від 14.10.10, РН-1510-3 від 15.10.10, РН-1610-1 від 18.10.10, РН-1810-1 від 18.10.10, РН-1910-5 від 19.10.10, РН-2910-2 від 29.10.10, РН-0211-7 від 02.11.10, РН-0611-4 від 06.11.10, РІ-1-0611-5 від 06.11.10, РН-1011-2 від 10.11.10, РН-1211-3 від 12.11.10, РН-1611-5 від 16.11.10, РІІ-1711-3 від 17.11.10 та податкових накладних №1101 від 01.10.10, №1102 від 01.10.10, №5101 від 05.10.10, №6103 від 06.10.10, №7102 від 07.10.10, №11102 від 11.10.10, №12102 від 12.10.10, №13102 від 13.10.10, №14102 від 14.10.10, №14103 від 14.10.10, №15101 від 15.10.10, №16101 від 18.10.10, №18101 від 18.10.10, №19103 від 19.10.10, №29101 від 29.10.10, №2116 від 02.11.10, №6114 від 06.11.10, №6115 від 06.11.10, №10112 від 10.11.10, №12114 від 12.11.10, №16116 від 29.10.10, №17113 від 01.11.10.
Оплата за отримане пальне проведена ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Екоенергобуд»шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується витребуваною судом у позивача банківською випискою по розрахунковому рахунку.
Реалізовані ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Екоенергобуд»нафтопродукти попередньо придбані позивачем у ПАТ «Концерн Галнафтогаз», що підтверджується долученими до матеріалів справи виписаними ПАТ «Концерн Галнафтогаз»накладними (т.ІІ а.с.82-129) та податковими накладними (т.ІІ а.с 34-81). Факт придбання позивачем у ПАТ «Концерн Галнафтогаз»нафтопродуктів у акті перевірки не заперечується.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції на час здійснення господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів у ПАТ «Концерн Галнафтогаз»та їх подальша реалізація ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд»підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити. Крім того, судом з долучених додатково до матеріалів справи товаро-транспортних накладних (т.ІІ а.с. 146-224) встановлено, що поставка позивачем нафтопродуктів ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд»здійснювалася із залученням автопідприємства ПП «Автотранском», яке перевозило придбані позивачем у ПАТ «Концерн Галнафтогаз»нафтопродукти шляхом переадресації ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд».
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Однак доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується придбання позивачем нафтопродуктів у ПАТ «Концерн Галнафтогаз»та їх подальша реалізація за вищими цінами ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд», тобто використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди (прибутку).
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Також суд звертає увагу відповідача, що якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Закон України „Про податок на додану вартість” визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.
Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд»мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач завищив податковий кредит в сумі 417002,98 грн.
Судом також встановлено, що всі податкові накладні видані позивачеві ПАТ «Концерн Галнафтогаз»(т.ІІ а.с.34-81), як і податкові накладні видані позивачем ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»(т. І а.с.215,216, т. ІІ а.с.1-33) і ПП «Екоенергобуд»(т. І а.с.158-179), оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.
Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»і ПП «Екоенергобуд».
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. п. 7.4.1. п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392321 та №0000382321 від 24 березня 2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Галінтергруп» (м. Львів, смт. Рудно, вул. Шевченко, б. 28 ЄДРПОУ 35444520) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2011 року о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.