Україна
(у порядку письмового провадження)
30 березня 2011 року Справа № 2а-3852/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Хилько Л.І., судді: Пасічник Ю.П., Сагун А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області -про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача в частині виконання функцій державного контролю і нагляду в галузі охорони здоров'я у міській лікарні №1 м. Олександрія; зобов'язання відповідача у місячний термін після вступу рішення суду у законну силу провести перевірку законності призначення лікарів на посади за сумісництвом у лікарнях міст обласного підпорядкування: Олександрії та Світловодську; лікарнях обласного підпорядкування у м. Кіровограді; стягнути на його користь кошти у сумі 50500,00 грн., у тому числі 50000,00 грн. заподіяної моральної шкоди та 500,00 грн. компенсації понесених ним судових витрат на оплату правової допомоги.
21.04.2009 р. до суду надійшла заява позивача від 14.04.2009 р. про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині забезпечення виконання програми «Онкологія»на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392 у Світловодській ЦРЛ та лікарні №1 м. Олександрія, що призвело до порушення прав сина позивача на охорону здоров'я та медичну допомогу; зобов'язати відповідача забезпечити виконання програми «Онкологія»на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України віж 29.03.2002 р. №392; визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню прийнятого рішення, викладеного у листі від 02.06.2004 р. про розгляд на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга; зобов'язати відповідача виконати прийняте рішення щодо розгляду на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга з урахуванням недоліків її професійної діяльності встановлених у експертних висновках щодо надання медичної допомоги хворому сину позивача; визнати протиправними дії відповідача та атестаційної комісії щодо прийняття рішень від 24.12.2004 р. про присвоєнню лікарю ОСОБА_4 ІІ-ї кваліфікаційної категорії та скасувати це рішення; визнати недостовірною поширену відповідачем інформацію про відсутність нових даних всупереч тих, що викладені у результатах перевірки комісії, а дії відповідача щодо поширення недостовірної інформації визнати протиправними; зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листів до адресатів до яких вона була поширена; визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині контролю за виконанням обласним бюро судово-медичної експертизи вимог Положення про обласні бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 про доведення до керівників медичних закладів недоліків у лікуванні, зазначених у експертних висновках №17-в від 10.02.2004 р. виявлених при проведенні експертизи якості лікування сина позивача у Світловодській ЦРЛ та зобов'язати відповідача довести до керівників медичних закладів узагальнені недоліки зазначені у експертних висновках №17-в від 10.02.2004 р.
Ухвалою від 30.03.2011 р. закрито провадження щодо позовних вимог про визнання недостовірною поширену відповідачем інформацію про відсутність нових даних всупереч тих, що викладені у результатах перевірки комісії, визнання протиправними дій відповідача щодо поширення недостовірної інформації та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листів до адресатів до яких вона була поширена.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади на який покладено функцію державного контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я. При цьому позивач вказує, що Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації не здійснювало виконання покладених на нього функцій, зокрема в частині контролю за діяльністю міської лікарні №1 м. Олександрія, так як лабораторією міської лікарні №1 м. Олександрія неправильно проведено гістологічний аналіз операційного матеріалу після лікування сина позивача, що призвело до неправильного діагнозу і смерті пацієнта. Позивач зазначає, що факт відсутності контролю з боку відповідача за діяльність міської лікарні №1 м. Олександрія підтверджується поданням прокуратури Кіровоградської області від 06.04.2006 р., постановами Світловодського міськрайсуду від 11.09.2009 р., від 14.07.2010 р. та від 05.05.2008 р., а також результатами перевірки КРУ лабораторії лікарні м. Олександрія від 07.09.2006 р. Позивач вважає, що відповідач реалізовуючи державну політику з охорони здоров'я повинен був провести аналіз та узагальнення виявлених недоліків у діяльності лабораторії та вжити відповідних заходів щодо їх недопущення у подальшому.
Окрім того, позивач вважає, що відповідач не забезпечив у Світловодській ЦРЛ та лікарні №1 м. Олександрія виконання заходів, передбачених Державною програмою «Онкологія»на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392, оскільки, на думку позивача, на посаду онколога у Світловодській ЦРЛ призначено особу, що не мала відповідної підготовки, не було організовано виконання гістологічних аналізів, не проводилося належної профілактики захворювання на меланому.
Позивач стверджує, що комісією Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації листом від 02.06.2004 р. повідомлено ОСОБА_1, що прийнято рішення розглянути на атестаційній комісії питання про можливість перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді онколога. Позивач зазначає, що всупереч викладеному, зазначене питання атестаційною комісією не розглядалося, а розглянуто питання про присвоєння лікарю ОСОБА_4 ІІ кваліфікаційної категорії. Позивач вважає, таке рішення атестаційної комісії таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, атестаційною комісією не було враховано факт притягнення лікаря ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідаальності у вигляді догани, яка на час проведення атестації не була знята чи погашена у встановленому законом порядку.
Також позивач стверджує, що Положенням про бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 на бюро покладено завдання систематично інформувати керівників закладів охорони здоров'я про всі недоліки у наданні медичної допомоги, виявлені при проведенні судово-медичних експертиз, проте позивач зазначає, що відповідачем не було доведено до керівників закладів охорони здоров'я про недоліки встановлені висновком №17-в від 10.02.2004 р.
Обгрунтовуючи заявлену матеріальну та моральну шкоду позивач вказує на те, що відсутність контролю з боку відповідача за діяльністю міської лікарні №1 не дозволило своєчасно виявити порушення в організації діяльності лабораторії та призвело до смерті сина позивача. Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача призвела до виникнення у нього глибокого і душевного потрясіння, нервового травмування та загострення протікання хронічних хвороб, що призвело до ускладнення взаємовідносин з близькими, а тому ОСОБА_1 вважає, що для стабілізації та відновлення попереднього стану йому потрібні значні зусилля, час та витрати на лікарські засоби.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.145).
Представники відповідача та третьї особи на розгляд справи не з'явилися, подавши спільну заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.146).
Справа розглядається судом за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на зміст п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду у адміністративному суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»від 19.11.1992 р. №2801-ХІІ, держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади.
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 р. №586-ХІV, місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням законодавства з питань охорони здоров'я.
Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я, повноваження якого визначаються положенням, що затверджується Президентом України. Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації.
Таким чином, Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації виконує функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2000 р. №1845 затверджено Типове положенння про управління охорони здоров'я обласної, Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації (далі -Типове положення), на підставі якого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 24.01.2001 р. №18-р затверджено Положення про управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 1 Типового положення управління охорони здоров'я обласної, Севастопольської міської держадміністрації та Головне управління охорони здоров'я Київської міської держадміністрації (далі -управління) є структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, що утворюється головою відповідної держадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові відповідної держадміністрації та МОЗ.
Згідно п. 2 Типового положення управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ, розпорядженнями голови відповідної держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, прийнятими в межах його компетенції, а також положенням про управління.
Пунктом 3 Типового положення визначено, що основними завданнями управління є: забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я; прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою; здійснення заходів, спрямованих на запобігання інфекційним захворюванням, епідеміям і на їх ліквідацію; організація надання медико-санітарної допомоги населенню, роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи; забезпечення виконання актів законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач пов'язує бездіяльність Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації в частині виконання функцій державного контролю і нагляду в галузі охорони здоров'я у міській лікарні №1 м. Олександрія безпосередньо з фактом неправильного проведення лабораторією міської лікарні №1 м. Олександрія гістологічного аналізу операційного матеріалу після лікування його сина, що призвело до неправильного діагнозу і вподальшому до смерті пацієнта.
В ході судового розгляду встановлено, що постановою Світловодської міжрайпрокуратури від 28.02.2008 р., з якої, як зазначає позивач, він дізнався про протиправну поведінку відповідача, відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Олександрійської міської лікарні №1 за ознаками злочину передбаченого ст. 367 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину (а.с.10).
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що прокуратурою встановлено факт непричетності службових осіб Олександрійської міської лікарні №1 до невірного аналізу, що в подальшому призвело до невірного встановлення діагнозу та лікування, що в свою чергу призвело до смерті ОСОБА_3 (а.с.10, зі зворотного боку). Водночас вказана постанова наголошує на порушеннях законодавства про охорону здоров'я, які були допущені працівниками Світловодської ЦРЛ, відносно яких були порушені кримінальні справи.
В судовому засіданні встановлено, що 06.04.2006 р. прокуратурою Кіровоградської області за результатами перевірки управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації, внесено подання про усунення порушень вимог Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». (а.с.156).
Зі змісту подання вбачається, що управлінням охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації допущено порушення вимог Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»в частині забезпечення державних гарантій у сфері надання медичної допомоги, які стосуються діяльності лише Світловодської ЦРЛ.
Тобто, всі докази, які надані позивачем в обгрунтування бездіяльності відповідача свідчать про порушення в сфері охорони здоров'я, які були допущені Світловодською ЦРЛ, а не Олександрійською міською лікарнею №1.
Більш того, суд враховує, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2008 р. визнано протиправними дії та бездіяльність управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо виконання функцій державного контролю і нагляду в галузі охорони здоров'я у Світловодській ЦРЛ (а.с.164-166).
Таким чином, посилання позивача на бездіяльність відповідача Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації в частині виконання функцій державного контролю і нагляду в галузі охорони здоров'я у міській лікарні №1 м. Олександрія не знайшли підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності бездіяльності відповідача в частині виконання функцій державного контролю і нагляду в галузі охорони здоров'я у Олександрійській міській лікарні №1.
Позивач просить також суд зобов'язати відповідача у місячний термін після вступу рішення суду у законну силу провести перевірку законності призначення лікарів на посади за сумісництвом в лікарнях міст обласного підпорядкування Олександрія, Світловодськ та лікарнях обласного підпорядкування у м. Кіровоград.
У відповідності до п.п. 5, 28 п. 4 Типового положення, управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює на основі галузевих медичних стандартів контроль за якістю та обсягом медико-санітарної допомоги, що надається закладами охорони здоров'я всіх форм власності; здійснює систематичний контроль за додержанням актів законодавства з питань охорони здоров'я та санітарних правил керівниками закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Таким чином, Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністраці здійснює контроль щодо підпорядкованих йому закладів охорони здоров'я з питань додаржання ними актів законодавства з питань охорони здоров'я.
Питання пов'язані з роботою за сумісництвом визначаються законодавством України про працю, зокрема Кодексом законів про працю України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»від 03.04.1993 р. №245, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. №43.
З викладеного вбачається, що перевірка щодо законності призначення лікарів на посади за сумісництвом за своєю суттю не є перевіркою з питань додержання законодавства з питань охорони здоров'я, а тому не відноситься до компетенції Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністраці.
Суд враховує, що перевірка, яку позивач просить суд зобов'язати провести відповідача, є перевіркою на предмет додержання роботодавцями законодавства про працю.
Відповідно до п.п.1 п. 4 Положення про Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. №50, Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 9 вказаного Положення, для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці.
При цьому, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. №72 затверджено Порядок проведення перевірок стану доджержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за дотриманням законодавства про працю та його територіальних органів.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перевірку законності призначення лікарів на посади за сумісництвом в лікарнях міст обласного підпорядкування Олександрія, Світловодськ та лікарнях обласного підпорядкування у м. Кіровоград, не підлягають задоволенню.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині забезпечення виконання програми «Онкологія»на 2002 - 2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392 у Світловодській ЦРЛ та лікарні №1 м. Олександрія, що призвело до порушення прав сина позивача на охорону здоров'я та медичну допомогу та зобов'язати відповідача забезпечити виконання програми «Онкологія»на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України віж 29.03.2002 р. №392.
У відповідності до Державної програми «Онкологія»на 2002 -2006 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392, ця Програма спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я щодо задоволення потреб населення у спеціалізованій онкологічній допомозі.
Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів з профілактики, раннього виявлення та лікування онкологічних захворювань, зниження смертності, зменшення кількості первинних виходів на інвалідність внаслідок захворювання на рак, створення умов для продовження та поліпшення якості життя онкологічних хворих.
Основні завдання Програми:
- створення правової бази, розроблення соціальних та економічних нормативів з основних аспектів протиракової боротьби;
- підвищення рівня обізнаності населення з питань онкології шляхом залучення засобів масової інформації до пропаганди здорового способу життя та профілактики злоякісних новоутворень:
- поліпшення своєчасної та ранньої діагностики раку, підвищення з цією метою кваліфікації медичних працівників з питань раннього виявлення захворювання та забезпечення лікування хворих на рак у спеціалізованих онкологічних закладах;
- постійний моніторинг рівня захворюваності населення на рак та стану надання онкологічної допомоги населенню;
- впровадження сучасних інформаційних технологій для оцінки ефективності протиракових заходів;
- проведення наукових досліджень з найактуальніших проблем онкології: етіології та патогенезу раку, організації онкологічної допомоги, діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих;
- розвиток міжнародного співробітництва з найбільш актуальних питань протиракової боротьби в Україні з метою доведення рівня науково-практичних робіт до міжнародних вимог і залучення для цього коштів зарубіжних організацій;
- визначення потреб і пріоритетів в організації онкологічної допомоги населенню виходячи з рівня, динаміки та структури онкологічної захворюваності.
Фінансування Програми здійснювалося відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також заінтересованих суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, громадських та міжнародних організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.
Позивач вказує, що виконання Державної програми «Онкологія»на 2002 -2006 роки у Світловодській ЦРЛ та лікарні №1 м. Олександрія належно не забезпечувалося, що виявилося у неналежному лікуванні його сина, та як наслідок, призвело до його смерті.
Зі змісту Прграми вбачається, що її виконання було розраховане на період з 2002 по 2006 року, причому забезпечення її виконання в першу чергу покладалося на Міністерство охорони здоров'я України, а потім на Управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій.
Зокрема, виконання Програми щодо:
- забезпечення запровадження скринінгових програм з метою раннього виявлення передпухлинних захворювань та злоякісних новоутворень зовнішньої локалізації розраховано на період з 2002 по 2004 роки;
- розробки заходів щодо забезпечення консультаційної допомоги лікарям загальнолікувальної мережі та сімейної медицини з питань формування груп ризику, своєчасної діагностики і лікування раку розраховано на період з 2002 по 2006 роки;
- забезпечення широкого запровадження ефективних методів та засобів своєчасної діагностики онкопатології на всіх рівнях надання онкологічної допомоги населенню розраховано на період з 2002 по 2006 роки;
- забезпечення неухильного дотримання стандартів діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих на всіх етапах надання онкологічної допомоги розраховано на період з 2002 по 2003 роки;
- постійної перевірки ефективності комплексу протиракових заходів на всіх етапах надання медичної допомоги розраховано на період з 2002 по 2004 роки;
- визначення потреби в фахівцях та укомплектування всіх ланок онкологічної служби в регіонах відповідно до штатного розпису розраховано на період з 2002 по 2003 роки;
- широкого інформування населення у засобах масової інформації про необхідність профілактики раку, своєчасного звернення до лікаря при перших ознаках хвороби, а також про існуючу мережу медичних закладів, які забезпечують діагностику раку та лікування онкологічних хворих розраховано на період з 2002 по 2003 роки;
- забезпечення видання інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань профілактики раку, пропаганди здорового способу життя, а також безкоштовне розповсюдження їх серед населення розраховано на період з 2002 по 2006 роки.
При цьому виконання Державної програми «Онкологія»на 2002 -2006 роки в частині визначення потреби в фахівцях та укомплектування всіх ланок онкологічної служби в регіонах відповідно до штатного розпису покладено виключно на Міністерство охорони здоров'я України, а в частині широкого інформування населення у засобах масової інформації про необхідність профілактики раку, своєчасного звернення до лікаря при перших ознаках хвороби, а також про існуючу мережу медичних закладів, які забезпечують діагностику раку та лікування онкологічних хворих -на Міністерстово охорони здоров'я України та Академію медичних наук.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що виконання Державної програми «Онкологія»розраховано на 2002 -2006 роки, виконання всіх її завдань та в повному обсязі у 2002 -2003 роках, тобто коли надавалася медична допомога сину позивача, є неможливим, а тому відсутня бездіяльність Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації в частині забезпечення виконання програми «Онкологія»на 2002 -2006 р.р.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині забезпечення виконання програми «Онкологія»на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392 у Світловодській ЦРЛ та лікарні №1 м. Олександрія, що призвело до порушення прав сина позивача на охорону здоров'я та медичну допомогу та зобов'язання відповідача забезпечити виконання програми «Онкологія» на 2002 -2006 р.р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №392.
Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню прийнятого рішення, викладеного у листі від 02.06.2004 р. про розгляд на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга та зобов'язати відповідача виконати прийняте рішення щодо розгляду на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга з урахуванням недоліків її професійної діяльності встановлених у експертних висновках щодо надання медичної допомоги хворому сину позивача.
В судовому засіданні встановлено, що листом від 02.06.2004 р. №к-369/6 Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про те, що лікар ОСОБА_4 направлена на курси в Інститут удосконалення лікарів та на робоче місце в обласний онкодиспансер, після чого документи на неї будуть подані в обласну атестаційну комісію для прийняття рішення можливості роботи її хірургом (а.с.33).
У відповідності до листа Харківської медичної академії післядипломної освіти від 01.06.2006 р. №01-15/550 лікар Світлрводської центральної районної лікарні ОСОБА_4 пройшла цикл «Хірургія»в строки з 15.03.2004 р. по 14.04.2004 р., на підставі результатів іспиту їй було видано посвідчення з рекомендацією про присвоєння ІІ кваліфікаційної категорії за фахом «Хірургія» (а.с.34).
В матеріалах справи міститься копія рішення атестаційної комісії від 24.12.2004 р., яким вирішено присвоїти ОСОБА_4 другу кваліфікаційну категорію звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю хірургія (а.с.32).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що як і зазначено відповідачем у листі від 02.06.2004 р. №к-369/6, лікар ОСОБА_4 пройшла відповідні курси з підвищення кваліфікації та атестацію з питання можливості її роботи хірургом, а тому відсутня бездіяльність з боку Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо виконання прийнятого рішення, викладеного у листі від 02.06.2004 р. про розгляд на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга.
З огляду на викледене, не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язаня відповідача виконати прийняте рішення щодо розгляду на атестаційній комісії питання подальшого перебування лікаря ОСОБА_4 на посаді хірурга з урахуванням недоліків її професійної діяльності встановлених у експертних висновках щодо надання медичної допомоги хворому сину позивача.
Однією із позовних вимог позивача є визнання протиправними дій відповідача та атестаційної комісії щодо прийняття рішень від 24.12.2004 р. про присвоєння лікарю ОСОБА_4 ІІ-ї кваліфікаційної категорії та скасування цього рішення.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням атестаційної комісії від 24.12.2004 р. ОСОБА_4 присвоєно другу кваліфікаційну категорію звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю хірургія (а.с.32).
У відповідності до п.п. 1.1 п. 1 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.1997 р. №359 (в редакції станом на 24.12.2004 р.) (далі -Положення), атестація лікарів проводиться з метою підвищення відповідальності за ефективність і якість роботи, раціональнішої розстановки кадрів фахівців з урахуванням їх професійної майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт.
Згідно п.п. 1.3 п. 1 Положення, встановлюються такі види атестації:
- атестація на визначення знань і практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст»;
- атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії;
- атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії.
Підпунктом 1.5 п. 1 Положення, атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, санітарно-епідеміологічних станціях Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Центральній санітарно-епідеміологічній станції на водному транспорті, Центральній санітарно-епідеміологічній станції на залізничному транспорті.
Відповідно до п. 1.11 п. 1 Положення, у разі виявлення істотних недоліків у роботі лікаря керівник органу чи закладу охорони здоров'я може направити подання в атестаційну комісію про зняття кваліфікаційної категорії чи про відмову в підтвердженні звання лікаря-спеціаліста, незалежно від строку присвоєння (підтвердження) категорії чи звання. Подання розглядається в комісії у порядку, зазначеному нижче, але без попереднього проходження передатестаційного циклу і подання звіту про професійну діяльність за останні три роки роботи.
Як вбачається з п.п. 3.1 п. 3 Положення, до атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі спеціалісти за спеціальностями, передбаченими Номенклатурою лікарських спеціальностей, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та закінчили протягом року перед атестацією передатестаційний цикл в закладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти.
У відповідності до п.п. 3.17 п. 3 Положення, за результатами атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії комісія приймає такі рішення: присвоїти кваліфікаційну категорію або відмовити у присвоєнні кваліфікаційної категорії з конкретної лікарської спеціальності.
Суд враховує, що згідно п.п. 3.20 п. 3 Положення, при незгоді лікаря з результатом атестації він може оскаржити рішення атестаційної комісії, подавши відповідну заяву до Центральної атестаційної комісії в місячний строк з дня видачі (продовження) посвідчення або витягу із протоколу засідання комісії. Рішення Центральної комісії є остаточним.
Таким чином, Положення про порядок проведення атестації лікарів надає право на оскарження рішення атестаційної комісії виключно лікарю, який проходив атестацію. При цьому таке рішення оскаржується до Центральної атестаційної комісії, а не до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що у позивача відсутне право на звернення до суду з питання оскарження рішення атестаційної комісії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача та атестаційної комісії щодо прийняття рішень від 24.12.2004 р. про присвоєння лікарю ОСОБА_4 ІІ-ї кваліфікаційної категорії та скасування цього рішення, задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині контролю за виконанням обласним бюро судово-медичної експертизи вимог Положення про обласні бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 про доведення до керівників медичних закладів недоліків у лікуванні, зазначених у експертних висновках №17-в від 10.02.2004 р. виявлених при проведенні експертизи якості лікування сина позивача у Світловодській ЦРЛ та зобов'язання відповідача довести до керівників медичних закладів узагальнені недоліки зазначені у експертних висновках №17-в від 10.02.2004 р., задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
У відповідності до п.1 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканських бюро «Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. №6, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) (в подальшому -бюро) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров'я України.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Положення завданням бюро є систематичне інформування керівників закладів охорони здоров'я про всі дефекти та недоліки у наданні медичної допомоги населенню, що були виявлені при проведенні судово-медичних експертиз.
Згідно п. 11 вказаного Положення, бюро користуються правами юридичної особи, мають печатки (гербову, просту, для пакетів) та штампи із зазначенням своєї повної назви.
У позовній заяві позивач зазначає, що висновки судово-медичної експертизи від 10.02.2004 р. №17-в не були доведені до керівників закладів охорони здоров'я, а тому просить суд зобов'язати Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації довести до керівників медичних закладів узагальнені недоліки зазначені у експертних висновках №17-в від 10.02.2004 р.
Оскільки, як зазначено вище, обов'язок інформування керівників закладів охорони здоров'я про всі дефекти та недоліки у наданні медичної допомоги населенню, що були виявлені при проведенні судово-медичних експертиз покладено на відповідні бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів, які є юридичними особами, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, так як спрямовані до неналежного відповідача.
Також позивач просить суд стягнути 50 000,00 грн. моральної шкоди та 500,00 грн. компенсації понесених ним судових витрат.
У відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннми, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На підставі п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт бездіяльності з боку відповідача та, як наслідок, не знайшли підтвердження факти заподіяння шкоди, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволення не підлягають.
З огляду на зміст ст. 94 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати на оплату правової допомоги компенсації не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні вимог адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Л.І. Хилько
Суддя Ю.П. Пасічник
Суддя А.В. Сагун