26 травня 2011 року Справа № 2а-0870/2577/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.,
при секретарі Павлові С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон моди «Пектораль»,
м. Запоріжжя
про: стягнення коштів,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.04.2011,
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон моди «Пектораль» (далі - ТОВ «Салон моди «Пектораль», товариство), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 115831 грн. 81 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податковий борг зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який виник внаслідок не сплати товариством самостійно визначеного податкового зобов'язання у передбачені законодавством граничні строки.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданому на адресу суду клопотанні про розгляд справи за відсутності представника податкового органу, посилається на відсутність фінансування, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. У поданих суду письмових запереченнях представник позивача зазначає, що 28.09.2008 між товариством та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3600 кв. м, яка знаходиться під будівлями та спорудами, що належать відповідачу на праві власності. Посилаючись у запереченнях на п. 3.1., п. 4.1. зазначеного договору, відповідно до яких орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцю за використання земельною ділянки у грошовій формі, а також на ст. ст. 2, 13, 19 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 4, 24 Закону України «Про оренду землі», вважає, що питання сплати орендної плати за землю регулюється виключно відповідним договором оренди земельної ділянки і правовідносинами, які існують між Київською міською радою та відповідачем. Представник відповідача вважає, що ставити питання про стягнення орендної плати в межах договірних зобов'язань має право орендодавець землі, з відповідним посиланням на положення договору оренди, а не податковий орган, якій згідно вимог діючого законодавства, здійснює контроль за правильністю обчислення і справлянням земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Крім того, посилаючись у запереченнях на п. 11 договору, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та ст. 120 Земельного кодексу України, зазначає, що оскільки відповідач з 20.05.2010 перестав бути користувачем спірної земельної ділянки, у товариства не було правових підстав нараховувати та сплачувати орендну плату за землю, якою він не користувався.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наявність достатніх підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 28.09.2007 року, укладеного між Київською міською радою (орендодавець) з одного боку та ТОВ салон моди «Пектораль» (орендар) з іншого (далі - Договір оренди), Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2006 року №361/418 та від 24.05.2007 №692/1353 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором. Згідно п. 2.1 Договору оренди, об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1: площа - 3600 кв.м; цільове призначення - для реконструкції, обслуговування та експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу; кадастровий номер - 8000000000:85:069:0004.
Згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «Салон моди «Пектораль» за 2010 рік, на 2010 рік нараховано орендної плати згідно з договором у загальному розмірі 347495,49 грн., по 28957,86 грн. щомісячно.
Як встановлено з матеріалів справи: позовної зави, пояснень представника відповідача, довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва про стан заборгованості станом на 2011р., друку зворотнього боку облікової картки платника, ТОВ «Салон моди «Пектораль» у встановлений законодавством термін не сплатило узгоджені суми орендної плати за 4 місяці 2010 року, а саме - з вересня по грудень 2010 року.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон) ДПІ у Оболонському районі м. Києва направлено ТОВ «Салон моди «Пектораль» першу податкову вимогу №1/1692 від 05.07.2010 на суму 28615,92 грн., яку отримано посадовою особою ТОВ «Салон моди «Пектораль» 07.07.2010р., про що свідчить підпис на вказаній вимозі.
Оскільки після направлення першої податкової вимоги відповідач не погасив уму податкового боргу, на адресу відповідача було надіслано другу податкову вимогу від 10.08.2010р. №2/1986 відповідно до п.п 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону на суму 57573,88 грн. У зв'язку з тим, що лист з вимогою повернувся до позивача за відсутністю адресата, посадовими особами ДПІ складено акт №178 від 02.09.2010р. про розміщення податкової вимоги на дошці оголошень.
Заступником начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято рішення №59 від 04.10.2010р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
З 01.01.2011р. набув чинності Податковий кодекс України. Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Разом з тим, до ДПІ у Оболонському районі м. Києва від ТОВ «Салон моди «Пектораль» надійшов лист №44 від 01.12.2010р. про не нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі того, що відповідачем було подано листи до Київської міської ради (№39 від 31.05.2010р. та №43 від 01.122010р.) щодо дострокового розірвання Договору оренди земельної ділянки. Проте підтверджуючої відповіді Київської міської ради не було надано, а також не подано ТОВ «Салон моди «Пектораль» до ДПІ уточнюючого розрахунку по орендній платі за землю.
На підставі наведеного, та враховуючи, що станом на 06.04.2011 року недоїмка складає 115831,81грн, ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулася до суду з відповідним позовом про стягнення податкового богу.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що ставити питання про стягнення орендної плати межах договірних зобов'язань має право Орендодавець землі не позивач по справі, оскільки згідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю» від 04.07.1992р. №2535-ХІІ, який діяв в період спірних відносин, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Згідно п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Також у своїх запереченнях відповідач посилається на те, що відповідно до п. 11.3 Договору оренди, договір оренди припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташований на орендованій іншою особою земельні ділянці. Крім того, стаття 120 Земельного кодексу України визначає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Оскільки згідно ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2009 року по справі №2-4941/2009 за фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнане право власності на нежиле приміщення Літ. Г, яке розташоване у АДРЕСА_1, право власності зареєстровано за вказаними особами 20.05.2010 року згідно наданих представником відповідача реєстраційних посвідчень, зазначене нежиле приміщення знаходиться на спірній земельній ділянці, відповідач вважає, що він перестав бути користувачем спірної земельної ділянки і відповідно у нього не було правових підстав нараховувати та сплачувати орендну плату за землю, якою він не користувався.
Відповідач у зв'язку з наведеним також посилається на рішення Верховного Суду України від 24.12.2010 року по справам №21-59а10 та № 21-54а10, згідно яких за аналогічних фактичних обставин справи, Верховний Суд України прийшов до висновку, що перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці - ст. 120 ЗК України та стаття 377 Цивільного кодексу України.
Суд не приймає до уваги вищенаведені доводи відповідача з огляду на таке.
Згідно ст. 3 Закону України «Про плату за землю», в редакції, яка діяла під час спірних відносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», про яку нічого не зазначено у вищезазначених рішеннях Верховного Суду України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно п. 3.1 Договору оренди, договір укладено строком на 15 років.
Згідно розділу 11.3 зазначеного договору оренди земельної ділянки, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та Орендаря; ліквідації юридичної особи - Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 11.4 Договору оренди, договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушенням строків завершення реконструкції об'єкта, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі, або відчуження права користування земельною ділянкою тертім особам.
Згідно п. 11.6 Договору оренди, розірвання цього договору не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановленого рішенням.
Як встановлено під час судового розгляду справи, відповідачем по справі направлялись листи до Київської міської ради вих. №39 від 31.05.2010р., та №44 від 01.12.2010р. щодо прийняття рішення про дострокове припинення Договору оренди земельної ділянки від 28.09.2007р., однак Київською міською радою до цього часу жодного рішення з цього приводу, зокрема рішення про розірвання договору оренди, прийнято не було.
Окрім того, в силу вищенаведеної ст. 13 Закону України «Про плату за землю», оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є лише договір оренди такої земельної ділянки, в ситуації, що склалася у податкової інспекції не було підстав не нараховувати відповідачу орендну плату за спірну земельну ділянку з наявності не розірваного договору оренди та наданої до ДПІ ТОВ «Салон моди «Пектораль» податкової декларації з орендної плат за земельну ділянку, і водночас відсутні підстави нараховувати оренду плату за земельну ділянку новим власникам приміщення, розташованого на спірній земельній ділянці, оскільки договір оренди земельної ділянки з ними не укладався.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач надіслав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю з 2010 рік до ДПІ у Оболонському районі м. Києва 19.05.2011 року, під час розгляду справи, лише після того, як це питання постало у суді. При цьому представником відповідача суду надані докази надіслання зазначеної уточненої декларації: опис вкладеного та чек УДППЗ «Укрпошта», однак суду не надано доказів прийняття податкової інспекцією уточненої декларації як податкової звітності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163, 257 КАС України, суд,
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон моди «Пектораль» про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон моди «Пектораль» (м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 5, ЄДРПОУ 30178146) на користь держаного бюджету суму податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 115831 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) гривні 81 копійки.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова