27 квітня 2011 року Справа № 2а-0870/1350/11
(12 год. 39 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Татаринова Д.В.
при секретарі Гончаренко Н.А.
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, м. Запоріжжя,
до: 1. ОСОБА_2, інспектора відділу кадрового забезпечення Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області, м. Запоріжжя,
2. Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області,
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н., від 01.03.2011 року);
від відповідача 1: ОСОБА_2 (посвідчення НОМЕР_1 від 20.04.2011 року); відповідача 2: ОСОБА_4.(довіреність № 26/8-394 від 27.09.2010 року);
ОСОБА_5 (посвідчення НОМЕР_2 від 20.04.2011 року),-
10 березня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, інспектора відділу кадрового забезпечення Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати незаконними дії інспектора відділу кадрового забезпечення Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_2 щодо відмови у зарахування ОСОБА_1 до вислуги років в органах внутрішніх справ України 286 календарних дні за період проходження служби на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 29 листопада 2001 року до 24 червня 2003 року та зобов'язати зарахувати до вислуги років в органах внутрішніх справ України 286 календарних дні за вказаний період.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі. Зокрема вказав, що позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області в період з 29 листопада 2001 року до 24 червня 2003 року.
Представник позивача зазначає, що Наказом МВС України № 553 від 18 вересня 1992 року затверджено Положення про приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво, Додаток № 14 до вказаного положення визначає типовий штат приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво, до даного переліку безпосередньо включена посада старшого оперуповноваженого карного розшуку. Спираючись на Перелік посад працівників карного розшуку органів внутрішніх справ, затверджений наказом МВС України №42 від 17 січня 2002 року на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17 липня 1992 року, позивач вказує, що займана ним посада входить до даного переліку і стаж його роботи мав бути обчислений з розрахунку півтора місяці за кожний місяць служби.
Вважає, що за даний період відповідачем був здійснений невірний перерахунок вислуги років для обчислення строку служби на пільгових умовах. У зв'язку з цим позивач звертався до Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області та отримав відповідь, якою у перерахунку вислуги років йому було відмовлено.
Представники відповідачів проти позову заперечили, зокрема, вказав, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01 березня 1991 року до 31 грудня 2010 року, був звільнений з посади за власним рапортом на підставі наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 422 о/с від 27 грудня 2010 року. Зазначили, що 20 листопада 2003 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1803 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», відповідно до якої особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять службу у приймальниках-розподільниках для утримання осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, час служби зараховується до вислуги років для призначення пенсій один місяць за сорок днів за переліками посад і на умовах, затверджених Міністерством внутрішніх справ України. Але відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1803 виданий наказ МВС України від 20 жовтня 2008 року № 545, щодо затвердження переліку посад рядового і начальницького складу ОВС, які проходять службу в приймальниках-розподільниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту. Згідно з зазначеним наказом посада, яка займалася позивачем у даний перелік не входить.
Відповідачі вважають, що вислуга на пільгових умовах позивачу не обчислюється та вирахувана вірно.
Просять у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 29 листопада 2001 року по 24 червня 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого приймальника розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво м. Запоріжжя.
Згідно розрахунку, який міститься в матеріалах справи, на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 21 рік 10 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні 26 років 07 місяців 25 днів.
Як свідчать матеріали справи 28 жовтня 2010 року позивачем був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням.
Про те, що розрахунок вислуги років за період з 29 листопада 2001 року по 26 червня 2003 року був здійснений не на пільгових умовах позивач дізнався 27 грудня 2010 року.
27 січня 2011 року позивач отримав відповідь Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області на своє звернення щодо пільгового обчислення вислуги років, в якій позивачу були роз'яснені причини через які час служби не може бути обчислений на пільгових умовах.
Не погодившись з діями відповідача позивач був змушений звернутися до суду.
Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У позовній заяві позивач спирається на наказ МВС України № 553 від 18 вересня 1992 року, яким затверджене Положення про приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво. Додатком № 14 до даного Положення встановлений штат приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво, до якого безпосередньо входить посада старшого оперуповноваженого карного розшуку.
Однак даний наказ МВС України було скасовано Наказом МВС України від 26 жовтня 1997 року № 720, який дублює Наказ УМВС України в Запорізькій області від 06 липня 1998 року № 303 о/с «Про затвердження переліків посад рядового, начальницького і командного складу та відповідних їм граничних спеціальних і військових звань».
Даним наказом затверджено новий штат приймальника-розподільника для осіб затриманих за бродяжництво м. Запоріжжя, до якого входить посада старшого оперуповноваженого, але без зазначення словосполучення «карного розшуку».
Щодо пільгового обчислення стажу роботи, на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17 липня 1992 року, посада, яку займав позивач у період з 29 листопада 2001 року по 26 червня 2003 року була включена до п. 3 Переліку посад працівників карного розшуку органів внутрішніх справ затвердженого наказом МВС України № 42 від 17 січня 2002 року, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку півтора місяця за кожний місяць служби.
Але Наказ № 42 було скасовано Наказом МВС України від 29 липня 2008 року №361.
Як свідчать матеріали справи відповідач не міг не знати про те, яку саме посаду він займає, так як згідно послужного списку, який міститься в матеріалах справи, вбачається, з 1991 року ОСОБА_1 кожні п'ять років ознайомлювався з своїм послужним списком де ставив свій підпис.
На теперішній час правовідносини щодо розрахунку вислуги років на пільгових умовах особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять службу у приймальниках-розподільниках для утримання осіб, затриманих за бродяжництво регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року та прийнятою 20 листопада 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1803 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».
Відповідно до даної постанови особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять службу у приймальниках-розподільниках для утримання осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, час служби зараховується до вислуги років для призначення пенсій один місяць за сорок днів за переліками посад і на умовах, затверджених Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з зазначеним наказом посада старшого оперуповноваженого приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво м. Запоріжжя у перелік не входить.
Отже жодним нормативним актом МВС України не передбачений розрахунок вислуги років на пільгових умовах для осіб, що займають посаду старшого оперуповноваженого приймальника розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво м. Запоріжжя.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що підстави для перерахунку вислуги років на пільгових умовах ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого приймальника розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво м. Запоріжжя, в період з 29 листопада 2001 року до 24 червня 2003 року, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами порушення його прав. Дії відповідача щодо розрахунку вислуги років ОСОБА_1 вчинені у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160 - 163, 167 КАС України, суд,-
У задоволені позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 14 червня 2011 року.
Суддя Д.В. Татаринов