73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"14" червня 2011 р. Справа № 2-а-2744/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
суддів: Анісімова О.В., Дубровної В.А.
за участю: секретаря - Склонна Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Шнякіної О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - відповідач) про, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 107-кт від 08.04.2011 року про звільнення ОСОБА_1, поновити її на посаді начальника Відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області, стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5074,92 грн. та судові витрати на юридичну допомогу в сумі 1500 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснили, що з 19 листопада 2008 року позивач обіймала посаду начальника Відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області, згідно Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №963-кт від 18.11.2008 р. та Наказу відділу від 23.12.2008р. № 53-к. Наказом заступника Голови Комісії з проведення реорганізації Левушевським І.Д. № 107-кт від 08.04.2011 р. її було звільнено з займаної посади у зв'язку із реорганізацією та закінченням терміну попередження про вивільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки 27.01.2011 р. попередженням про вивільнення, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1082/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та Наказу Держкомзему "Про реорганізацію територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Херсонській області" від 18.01.2011р. № 22 її було попереджено про майбутнє вивільнення у зв'язку з реорганізацією згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Строк дії попередження 2 місяці, починаючи з дня попередження, тобто до 27.03.2011 р.
До зазначеної дати жодних відповідних наказів про звільнення винесено не було, а отже було порушено вимоги діючого трудового законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 492 КЗпП, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Крім того, згідно листка непрацездатності серії АБО № 063250 від 06.04.2011 р., виданого Лікарською амбулаторією с. Красне Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні у лікаря - стоматолога з 06.04.2011р. по 08.04.2011р.
Згідно листка непрацездатності серії АВФ № 916357 від 08.04.2011 р., виданого Скадовською районною поліклініко, знаходилася на лікуванні з 12.04.2011 р. по 27.04.2011 р. з діагнозом закритий перелом правої променевої кістки без зміщення. Таким чином, її було звільнено з займаної посади в той час, коли вона знаходилася на лікарняному.
На момент її звільнення реорганізація в повному обсязі ще не відбулася та Відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області ще не утворився.
На ксерокопії наказу про звільнення з посади, яка надійшла до відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області відсутній підпис заступника Голови Комісії з проведення реорганізації Левушевського І.Д.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, але, фактично, визнала, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем було порушено порядок звільнення її з займаної посади.
Заслухавши пояснення та доводи сторін та їх представників, дослідивши надані письмові докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 листопада 2008 року обіймала посаду начальника Відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області, згідно Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №963-кт від 18.11.2008р. та Наказу відділу від 23.12.2008р. № 53-к.
Наказом заступника Голови Комісії з проведення реорганізації Левушевським І.Д. №107-кт від 08.04.2011 р. її було звільнено з займаної посади у зв'язку із реорганізацією та закінченням терміну попередження про вивільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
27 січня 2011р. її було попереджено про вивільнення відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. № 1082/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та Наказу Держкомзему "Про реорганізацію територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Херсонській області" від 18.01.2011р. № 22 у зв'язку з реорганізацією згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Строк дії попередження вказаний 2 місяця, починаючи з дня попередження, тобто до 27.03.2011р.
Посаду рівноцінну тій, яку вона обіймала або іншу, їй не пропонували, що сторонами не заперечується.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Трудові відносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності регулюються Кодексом законів про працю України.
Стаття 40 КЗпП містить вичерпний перелік підстав, за яких трудовий договір може бути розірваний за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Оскільки саме ці підстави мають бути внесені до трудової книжки.
Згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується. Інакше кажучи, в разі реорганізації підприємства, установи, організації настає правонаступництво, не тільки в частині майна і майнових прав та обов"язків, а й у трудових відносинах.
Крім того, частина третя статті 36 КЗпП прямо передбачає, що у разі реорганізації підприємства, установи, організації, дія договорів працівників продовжується.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику вирішення трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням зап. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до листка непрацездатності серії АБО № 063250 від 06.04.2011 р., виданого Лікарською амбулаторією с. Красне Скадовського району Херсонської області, позивачка знаходилася на лікуванні у лікаря - стоматолога з 06.04.2011 р. по 08.04.2011 р.
Згідно листка непрацездатності серії АВФ № 916357 від 08.04.2011 р., виданого Скадовською районною поліклініко, ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні з 12.04.2011 р. по 27.04.2011 р. з діагнозом закритий перелом правої променевої кістки без зміщення.
Звільнено позивачку з займаної посади 08 квітня 2011 року, тобто в той час, коли вона знаходилася на лікарняному.
Частиною 3 ст. 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Крім того, відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
В судовому засіданні встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є членом спілки землевпордяників Херсонської області.
Таким чином, звільнення позивачки відбулося з порушенням ст. 43 КЗпП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ №107-к від 08.04.2011 року слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Згідно постанови КМУ "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" за № 100 від 08 лютого 1995 року, а саме абзацу 3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до наданої довідки, середня заробітна плата позивача за останні два місці становить 2422,12 грн. за місяць, а дохід за один день становить 115,34 грн. (1355,94 грн.+3488,30 грн.=4844,24 грн. / 42 раб.дн. = 11,34 грн.).
Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню становить: 11,34 х 44 дні = 5074,92 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в суді у розмірі 1500 грн., суд погоджується з такою сумою, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з журналів судових засідань, безпосередньо в суді представник позивача затратила півтори години.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Станом на 14 червня 2011 року мінімальна заробітна плата складає 960 грн. Тобто граничний розмір витрат на правову допомогу безпосередньо в суді складає 576 грн. (960*40/100= 384*1,5= 576 грн.). Крім цього, представником позивача були вчинені й інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме складення позовної заяви, додаткових клопотань, усні консультації - всього в цій частині було надано послуг на суму 924 грн.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 08 квітня 2011 року № 107-кт.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області.
Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 квітня 2011 року по 14 червня 2011 року в сумі 5074 (п"ять тисяч сімдесят чотири) грн. 92 коп.
Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п"ятсот) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.
Задовольнити клопотання ОСОБА_1.
Залишити без розгляду вимогу щодо стягнення моральної шкоди.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 червня 2011 р.
Головуючий суддя: Ковбій О.В.
Судді: Анісімов О.В.
Дубровна В.А.
кат. 12.3