73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
09 червня 2011 р. Справа № 2-а-2895/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючої судді: Дубровної В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі (надалі - відповідач, ДПІ ), у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області № 95 від 12.04.2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна, прийнятого на підставі Акту №95/17/НОМЕР_1 від 31.03.2011 року “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 р. по 31.12.10 р.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ незаконно застосувала вимоги Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” при визначені йому податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8 987,71 грн., в результаті отриманого доходу у сумі 59 918,09 грн. від продажу рухомого майна, зокрема легкового автомобіля марки FORD FIESTA, 2007 року випуску, об'єм двигуна НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виходячи з оціночної вартості транспортного засобу, визначеної згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджених спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. за № 14285/2092.
Від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження..
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі вказаних обставин, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних в справі матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
02 червня 2009 року на Товарній Біржі " алмаз" був укладений між позивачем та громадянином ОСОБА_3 торговий біржовий контракт купівлі-продажу автотранспорту (копія біржового контракту долучена до матеріалів справи).
Згідно пункту 3 контракту легковий автомобіль марки FORD FIESTA, 2007 року випуску, об'єм двигуна НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 був проданий за домовленістю сторін за 100,00 гривень, які одержані позивачем на момент підписання цього договору.
Відповідач на підставі інформації, отриманої від МРЕВ ДАІ УМВС України у Херсонській області, здійснив документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 р. по 31.12.10 р.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 4.2.6, п. 4.2 ст. 4, п. 12.1 ст. 12, пп.8.2.1, п.8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.03 р., про що складений акт від 31.03.11 р. за №95/17/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.04.2011 р. за № 95, що є предметом оскарження по даній справі.
Як зазначено в акті, за даними відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України позивач 02.06.09 р. зняв з обліку транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки FORD FIESTA, 2007 року випуску, об'єм двигуна НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 для реалізації. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_3 згідно контракту купівлі-продажу від 25.11.2009 р. № 333, укладеного на товарній біржі, за яким вартість транспортного засобу складає 100,00 грн. Згідно звіту від 02.06.2009 року за № 690 про незалежну експертну оцінку автомобіля ринкова вартість автомобіля складає 59 918 грн. 09 коп., що на думку ДПІ є доказом про отримання ОСОБА_1 доходу від продажу транспортного засобу в сумі 59 918,09 грн., виходячи з оціночної вартості транспортного засобу.
Нормативним обґрунтуванням заперечень ДПІ є посилання на :
- п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388, яким визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється зокрема на підставі документів, що посвідчують оцінку транспортного засобу, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи. Реєстрація транспортних засобів відбувається за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Укладення даного договору позивачем і подальша реєстрація вказаного автомобіля за новим власником за висновком ДПІ породжує у позивача зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15% від вартості автомобіля;
- спільний наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), зазначивши, що вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково -дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Дана Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого колісного транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
Суд вважає, що у сторін існує спірне питання щодо бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні операцій щодо продажу автомобіля на товарній біржі.
Основним нормативним документом, який на момент продажу позивачем автомобіля врегульовував питання сплати фізичними особами податку з доходів фізичних осіб, був Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”№889-IV (надалі-Закон №889-IV), що втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з вступом в дію Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
При вирішенні даного спору суд застосовує положення Закону № 889-IV, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, яким є транспортні засобі, було врегульовано ст. 12 Закону №889-IV, зокрема п. 12.1 передбачав, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону; як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п.12.2).
Наведені положення ст. 12 Закону №889-IV підтверджують обов'язок фізичної особи сплачувати податок з доходів, отриманих від продажу автомобіля. При цьому Закон №889-IV не передбачає врахування витрат платника податку по придбанню автомобіля при визначенні оподатковуваного доходу, одержаного від його продажу.
При вирішенні питання щодо розміру доходу від продажу рухомого майна, як бази для оподаткування вказаним податком, слід враховувати положення пункту 1.2 ст. 1 Закон № 889-IV, відповідно до якого дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Суд зазначає, що на відміну від визначення доходу фізичної особи при продажі рухомого майна, п.11.1.3. ст. 11 Закону № 889-IV передбачав базу оподаткування операцій від продажу об'єкта нерухомого майна, зокрема, дохід, отриманий фізичною особою, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.
Виходячи з наведених норм Закону №889-IV, слід дійти висновку, що на момент продажу позивачем свого автомобіля законодавство не вимагало визначення доходу від продажу рухомого майна, у тому числі і автомобіля, як бази для оподаткування податку доходів фізичних осіб не нижче оціночної вартість такого майна і відповідно сплати вказаного податку, виходячи з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості рухомого майна.
З огляду на викладене, базою для оподаткування податку з доходів фізичних осіб за біржовим контрактом купівлі-продажу від 02.06.2009р. слід вважати ціну автомобіля, яка зазначена в цьому контракті.
Крім цього, слід зазначити, що Методика, на яку посилається ДПІ в обґрунтування своїх вимог, дійсно застосовується також і для визначення вартості відокремленого транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
В зазначеній Методиці вживається поняття ринкової вартості транспортного засобу, яке визначає його як вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного транспортного засобу на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Таким чином, при оформленні угод купівлі-продажу транспортних засобів фізичні особи між собою можуть застосовувати: по-перше, договірну вартість продажу, яка зазначається в угодах і яка є базою оподаткування доходу податком з доходів фізичних осіб; по-друге, вартість транспортного засобу, визначену відповідно до актів експертної оцінки, яка є підставою для реєстрації його в органах ДАІ та базою для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів. В даному випадку, сторони за біржовим контрактом застосували договірну вартість продажу, яка зазначена в контракті і яка є базою оподаткування доходу податком з доходів фізичних осіб.
Що стосується висновку ДПІ про отримання позивачем доходу від продажу вищевказаного автомобіля в сумі 59 918,09 грн., то суд вважає, що він не є достатньо обґрунтованим і підтвердженим належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В обґрунтування висновку про отримання позивачем доходу від продажу автомобіля в сумі 59 918,09 грн., суду наданий акт перевірки від 31.03.2011 р., у пункті 2.5. якого зазначається про єдиний документ, що був використаний ревізором при її проведенні, - це інформація з органів МРЕВ ДАІ УМВС України в Херсонській області. Звіт про незалежну оцінку автомобіля, на який посилається ДПІ у Білозерському районі Херсонської області, суду не наданий.
Відповідно до положень ст. 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Слід зазначити, що обсяг наданих ДПІ матеріалів та доказів не дає суду достатніх підстав вважати, що укладений 02.06.2009 р. на товарній біржі контракт купівлі-продажу автомобіля, визнаний недійсним повністю чи в частині ціни або є нікчемним.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ДПІ у Білозерському районі Херсонської області не довело належними доказами факт отримання позивачем доходу в сумі 59 918,09 грн. від продажу вищевказаного автомобіля, у зв'язку з чим суд не може погодитися із правомірність спірного повідомлення-рішення і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області № 95 від 12.04.11 року про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8 987 грн. 71 коп.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.) судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.8