Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
15 червня 2011 р. № 2-а- 5239/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,
за участю: позивача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області
про визнання рішення протиправним ,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, в якому просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову в нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних посадових окладів при достроковому виході на пенсію, як державному службовцю, звільненому за станом здоров'я; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних посадових окладів при виході на пенсію, як державному службовцю, з урахуванням індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.04.2004р. по 11.10.2010р. вона проходила державну службу, працюючи на посаді старшого секретаря Лозівського міськрайонного суду Харківської області.
Наказом від 11.10.2010р. № 07-22/33 на підставі п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України вона була звільнена з посади в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. На момент звільнення загальний стаж позивачки склав 34 роки 10 місяців, 1 день, в тому числі стаж державної служби - 32 роки 6 місяців 29 днів.
Позивачка зазначає, що при її звільненні відповідач, всупереч вимогам ст.37 Закону України “Про державну службу”, не нарахував та не виплатив їй грошову допомогу в розмірі 10-ти місячних посадових окладів при виході на пенсію, як державному службовцю. Такі дії (рішення) відповідача по відмові у виплаті згаданої допомоги, на думку позивачки, є протиправними, порушують її права та законні інтереси.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, подавши до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає необхідним в їх задоволенні відмовити, керуючись при цьому наступним.
З матеріалів справи встановлено, що з 01.04.2004р. по 11.10.2010р. позивач знаходився в трудових відносинах з Лозівським міськрайонним судом Харківської області.
Правові відносини, які виникають з приводу виконання працівниками роботи в апараті суду протягом означеного періоду часу були врегульовані Законом України “Про судоустрій України” із змінами та доповненнями, Законом України “Про судоустрій та статус суддів”.
Суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.149 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Відповідно до запису в трудовій книжці позивач прийняв присягу державного службовця, набув статусу державного службовця, отже на трудові правовідносини, які склались між позивачем як працівником апарату суду і судом як органом судової влади поширюються приписи Закону України “Про державну службу”.
Також судом встановлено, що наказом від 11.10.2010р. № 07-22/33 позивачка, відповідно до п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, була звільнена з посади старшого секретаря суду в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, яка перешкоджає продовженню даної роботи.
У відповідності до положень п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Положеннями ст.40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Тому, розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, здійснюється власником в односторонньому порядку та не потребує згоди працівника.
Виходячи зі змісту ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
При цьому виплата пенсій особам, звільненим у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку.
Розмір і порядок виплати пенсій у разі їх дострокового призначення регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з тим, положеннями ч.1 ст.23 Закону України "Про державну службу" визначено, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
Саме з такою обставиною як досягнення працівником граничного віку перебування на державній службі законодавець згідно з п.3 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" пов'язує настання правового наслідку у вигляді припинення державної служби.
Відповідно до ч.13 ст.37 Закону України “Про державну службу” державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги, яка за своєю суттю є додатковим платежем, що виплачується роботодавцем державному службовцю за виконання трудової функції до моменту досягнення граничного віку перебування на державній службі, є звільнення працівника з посади державного службовця саме у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця при досягнення граничного пенсійного віку, який для жінок відповідно становить 55 років.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачка була звільнена з державної служби за півтора року до досягнення нею граничного пенсійного віку, у відповідача як органу державної влади, в якому проходила державну службу позивачка, не виникло обов'язку нарахування та виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, оскільки положеннями статті 37 Закону України “Про державну службу” не встановлено права на отримання грошової допомоги у вказаному розмірі при звільненні працівника у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я.
Та обставина, що позивач може скористатись своїм правом на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку в майбутньому, не є підставою для нарахування йому грошової допомоги у розмірі, встановленому частиною 13 статті 37 Закону України “Про державну службу”, оскільки таке право буде реалізовано ним вже після припинення перебування на державній службі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у правовідносинах з проходження державної служби, то в задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що у даній справі судом не виявлено порушення прав та законних інтересів позивачки з боку відповідача, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, Закону України «“Про державну службу”», Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року.
Головуючий - Суддя Д.В. Бездітко