Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
03 червня 2011 р. №2а-489/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Калугіній А.Ю.,
за участю: представника позивача - Межерицького А.О.,
представника відповідача - Лавренчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Солій" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СОЛІЙ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 26.08.2010р. № 0000401550/0, від 20.09.2010р. № 0000401550/1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Відображені в акті перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 висновки податкового органу про вчинення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Арсенал-Оптторг" обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 внаслідок віднесення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентом ТОВ "Арсенал-Оптторг" позивачем допущені порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позаяк звітність його контрагента за період квітень, травень, червень 2010р. не визнана як податкова декларація. На цій підставі зроблено висновок, що контрагент не задекларував податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" за квітень, травень, червень 2010р. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
З приводу фактичних обставин, які покладені відповідачем в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.
16.08.2010р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" (ідентифікаційний код - 30751848).
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848.
26.08.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000401550/0 від 26.08.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104934,70 грн. (в т.ч. основний платіж - 82 579 грн., штрафні санкції - 22 355,70 грн.)
Позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедуру оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення. За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, однак з метою доведення нового граничного строку оплати податкових зобов'язань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000401550/1 від 20.09.2010р.
Проаналізувавши норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом - Інструкція), суд вважає, що при розв'язанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України первісного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме цей правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обов'язок здійснити до бюджету додатковий платіж, а також податкового повідомлення-рішення, яке було складено в процедурі оскарження рішення контролюючого органу та визначило строк виконання обов'язку, оскільки і первісне, і наступне податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обов'язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 висновки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень, червень 2010р. на суму ПДВ 82 579 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені платника податку, звітність з ПДВ якого не визнана податковим органом як податкові декларації - ТОВ "Арсенал-Оптторг".
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Протягом квітня-червня 2010 року на підставі виставлених ТОВ "Арсенал-Оптторг" рахунків-фактур позивач здійснював оплату та отримував згідно накладних та податкових накладних товар (обладнання для швацьких машин).
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Арсенал-Оптторг", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не виявлено.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємством, звітність якого не визнана податковим органом як податкова декларація за період взаємовідносин з ТОВ ВКФ "СОЛІЙ".
З приєднаних до справи документів вбачається, що недоліків в оформленні виписаних ТОВ "Арсенал-Оптторг" податкових накладних згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" відповідачем в ході перевірки позивача, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" виявлено не було, в акті перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 відповідачем не викладено фактів оформлення згаданих податкових накладних з дефектами форми, змісту або походження, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу податкових накладних, існування цих обставин не покладено відповідачем в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював господарські операції з придбання, а не з поставки товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", бо не складав жодних податкових накладних.
З урахуванням приписів п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" щодо дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ в разі оплати вартості товарів (робіт, послуг) шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі та з урахуванням зібраних по справі доказів, з котрих вбачається перерахування позивачем грошових коштів на банківські рахунки контрагентів, суд не знаходить підстав для висновку про відсутність у спірних правовідносинах першої з подій, з настанням якої продавцем товарів (робіт, послуг) в силу закону мають бути складені податкові накладні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Стосовно висновку податкового органу про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" суд зазначає наступне.
Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
З наявних у справі доказів вбачається факт виконання господарських операцій між позивачем, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ", та його контрагентом, ТОВ "Арсенал-Оптторг", факт відсутності взаємопов'язаності перелічених суб'єктів господарювання між собою, що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Арсенал-Оптторг" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Окремо суд бере до уваги ту обставину, що акт від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 був складений за результатами проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКФ "СОЛІЙ", а фактично містить в собі дослідження питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.
Втім, ані положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ані положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ані положення іншого акту законодавства з питань оподаткування не уповноважують органи державної податкової служби України на проведення перевірок платників податків виключно з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки вказане прямо суперечить визначеним ст.7 Закону України "Про ПДВ" правилам обчислення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, і перевіривши лише правильність формування податкового кредиту з ПДВ за квітень-червень 2010р., не забезпечив перевірки правильності формування податкових зобов'язань з ПДВ за цей же самий період діяльності платника, внаслідок чого допустив порушення вимог ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості висновків, покладених в основу спірних рішень.
Окрім того, в ході розгляду справи судом було встановлено, що в ході перевірки відповідач не дослджував жодних правочинів та первинних документів, на підставі яких ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" було сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень-червень 2010р.
Суд відмічає, що ненадання суб'єктом владних повноважень - податковим органом оцінки правочинам та первинним документам, на підставі яких платником податків були визначені податкові зобов'язання, згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки правомірності та обґрунтованості суджень такого суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податкового правопорушення та зумовлює незаконність таких суджень, бо однозначно вказує, що суб'єктом владних повноважень не взяті до уваги усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Вивчивши зміст акту від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848, суд відзначає, що довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" з ТОВ "Арсенал-Оптторг" підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на невизнання податковим органом податкової звітності ТОВ "Арсенал-Оптторг" як податкових декларацій. З цього приводу суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив дослідження правочинів, укладених між ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" та ТОВ "Арсенал-Оптторг", не дослідив первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості висновкв, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.
Виходячи з аналізу положень п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом - Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.
Проте, в акті перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за зазначеним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Арсенал-Оптторг", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Таким чином, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" пп. 7.2.3 п7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" за взаємовідносинами з ТОВ "Арсенал-Оптторг".
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ ВКФ "СОЛІЙ", то поданий позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Солій" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000401550/0 від 26.08.2010 р., № 0000401550/1 від 20.09.2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "СОЛІЙ" (місцезнаходження - 61050, Харківська область, м. Харків, вул. Шота Руставелі, буд. 2; код ЄДР - 30751848) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.