Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
31 травня 2011 р. № 2-а- 6310/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання -Смоляр Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про видворення у примусовому порядку за межі України -
встановив:
Позовні вимоги заявлені до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про видворення у примусовому порядку за межі України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перевірці було встановлено, що відповідач перебуває на території України без реєстрації та постійного місця проживання. Відповідач в'їхав на територію України з метою працевлаштування, чим порушив правила перебування іноземних громадян та осіб без громадянства на території України. Близьких родичів на території України не має, до 27.01.2011 року мав залишити територію України проте не зробив цього, з питань отримання статусу біженців до Управління міграційної служби у Харківській області не звертався.
В судове засідання представник позивача не прибув проте через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений судом про дату, час і місце судового засідання судового засідання, надав через канцелярію суду заяву про визнання позову і слухання справи без його участі. Враховуючи приписи ст.ст. 41, ч.4 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши адміністративний позов та долучені до нього матеріали, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до частини 4 ст.50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звертатися до суду із адміністративними позовами про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України.
Стаття 2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначає, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обв'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані поважати та дотримуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Відповідач -громадянин Узбекистану ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, прибув в Україну 14.11.2010 року з метою пошуку роботи.
Відповідно до п.19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995р. № 1074 відповідач мав законні підстави для перебування на території України впродовж 90 днів з дати в'їзду.
Як вбачається із письмових пояснень відповідача, метою прибуття в Україну було працевлаштування, проте офіційного працевлаштування він не здійснив. На момент розгляду справи проживає на території України без паспорту та реєстрації, працює у ТЦ “Барабашова” без відповідного дозволу.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач жодних дій з метою набуття законної підстави для знаходження на території України, зокрема за правилами Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009року №322 не вчинив.
Із дослідженого в судовому засіданні листа Міграційної служби у Харківській області № 17/01-14-50В від 18.05.2011 року встановлено, що відповідач до зазначеної установи з заявою щодо надання статусу біженця не звертався.
Рішенням заступника начальника ГУМВС України в Харківській області від 24.01.2011 року відповідачу скорочено термін перебування в Україні до 27.01.2011 року, про що поставлено штамп у паспорті. Рішенням заступника начальника ГУМВС України в Харківській області від 09.02.2011 року відповідача видворено за межі України та зобов'язано покинути територію України у термін до 21.02.2011 року із забороною подальшого в'їзду терміном на 5 років, про що зроблена відповідна відмітка у національному паспорті відповідача.
Згідно до п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію" № 1074 від 29.12.1995 р. та ч. 3 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929-ХІІ від 04.02.1994 р., іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення
Відповідач у строки встановлені рішенням територію України у добровільному порядку не залишив.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Також, суд зазначає, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 51, ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково протягом всього часу судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про прийняття визнання адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що відповідач не має близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, а також те, що він своїми діями порушує вимоги ч.2, ч.5 ст.32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, суд приходить до висновку, що відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що він ухиляється від виїзду з України в добровільному порядку.
Беручи до уваги викладене, суд пришов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.8-14,35,112,136,160-163,167,186,254-256 КАС , суд -
постановив:
Адміністративний позов Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про видворення у примусовому порядку за межі України -задовольнити в повному обсязі
Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 ( ОСОБА_2) ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, паспорт НОМЕР_1.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 31.05.2011 року
Суддя Зоркіна Ю.В.