Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"19" травня 2011 р. № 2-а-3266/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління МВС України в Харківській області
про визнання недійсним рішення ,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Харківській області, в якому просить суд Визнати недійсним рішення керівництва ГУ МВС України в Харківській області про неможливість надати мені статус учасника бойових дій; зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при ГУ МВС України в Харківській області визнати мене учасником бойових дій та видати мені посвідчення встановленого взірця.
В обґрунтування позову вказано, що позивач вважає висновок ГУ МВС України в Харківській області надуманим та безпідставним, оскільки, на його думку, він суперечить постанові KM України від 08.02.1994 №63, також не брались до уваги покази свідків та інші докази.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, та надав суду заперечення, в яких щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що доказів про особисту участь у бойових діях позивачем не надано.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, в період проходження служби в органах внутрішніх справ СРСР на посаді начальника курсу Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського був направлений у службове відрядження у м,Казах Азербайджанської РСР для виконання спеціальних службово -бойових завдань по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану з 02.12.1988 (наказ Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського від 26.11.1988 № 271) до 23 02.1989 (наказ Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського від 27.02.1989 № 37).
Також, перебуваючи на посаді командира 2 роти Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського був направлений у службове відрядження у Закавказзя для виконання спеціальних службово -бойових завдань по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану з 15.11.1989 (наказ Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського від 18.11.1989 № 92 о/с) до 07.02.1990 (наказ Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР ім. Г.І.Петровського від 07.02.1990 № 8 о/с). Перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні в м. Казах Азербайджанської РСР та Закавказзі підтверджується довідками Національного університету цивільного захисту України від 14.10.2010 № 4/144 та від 14.10.2010 № 4/145.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень , та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 2 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Постановою КМ України № 16 від 13 січня 1995 р. “Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”встановлено, що участь громадян у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишньої Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у виданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.
Пунктом 3 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженого вищезазначеною Постановою, визначено, що Комісія зобов'язана приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії. Якщо виникає потреба у додаткових документах, що підтверджують статус заявника, Комісія робить запит до відповідних архівних установ, про що повідомляє заявника; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісії, у тримісячний термін; видавати довідки за зразком згідно з додатком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території.
Переліком держав і періодів бойових дій на їх території визначено -інші країни після грудні 1979 року.
Але цей рядок має наступну виноску: «Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Згідно положень ст.. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
3 урахуванням вищезазначених норм, суд зазначає, що Азербайджанська (Закавказзя) республіка колишнього СРСР не можна вважати іншими країнами (державами), оскільки дана республіка знаходилась у складі єдиної держави - Союзу радянських соціалістичну республік.
Як було встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач у період з 02 грудня 1988 року до 23 лютого 1989 року та з 15 листопада 1989 року до 07 лютого 1990 року за межами колишнього СРСР не перебував.
Суд, проаналізувавши положення ст. 71 КАС України прийшов до висновку, що доказів про особисту участь у бойових діях як на території Азербайджанська республіка колишнього СРСР так і на території інших держав позивачем не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають
Що стосується твердження позивача, що його участь у бойових діях підтверджується наказом про відрядження для виконання спеціальних завдань у Закавказзя то вказане твердження суд вважає таким, що не підтверджує факт приймання участі у бойових діях, оскільки позивач був відряджений до Закавказзя саме з метою охорони громадського порядку як співробітник Харківського технічного училища МВС СРСР, що також підтверджується медаллю «За отличную службу по охране общественного порядка».
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області про визнання недійсним рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 травня 2011 року
Суддя Спірідонов М.О.