Справа № 2-а/1970/1462/11
"09" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Ковальчук О.Р.;
від позивача: Туцький Ю.В.;
від відповідача: ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовною заявою прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області;
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3;
про стягнення фінансових санкцій, -
Прокурор міста Тернополя, який виступає в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області (далі -позивач) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі -відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів на таксі, якою виявлено, що 17.02.2011 року відповідач надавав послугу з перевезення пасажирів на таксі з порушенням чинного законодавства, а саме встановлено відсутність сервісної книжки на автомобіль, що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідком перевірки складено акт №241020 від 17.02.2011 року та винесено постанову №124901 від 14.04.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
06.06.2011 року на адресу суду надійшло заперечення від відповідача, в якому він зазначив, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 26.12.2007р., залежно від підстав для проведення перевірки, вони бувають лише планові та позапланові. Планові перевірки здійснюють за графіком, що розробляється органами контролю. Позапланово підприємство може перевірятись на передбачених законом про контроль підставах, а саме: прохання самого підприємця про проведення перевірки; виявлення та підтвердження недостовірності даних у звітності підприємця; перевірка виконання підприємцем вимог про усунення порушень, виявлених попередніми плановими перевірками; скарга на підприємця про порушення ним вимог законодавства; неподання чи невчасне подання підприємцем звітності без поважних на те причин. З цього випливає, що позапланові перевірки за іншими підставами заборонені. Винятком є лише підстави, встановлені іншими законами або міжнародними договорами. Також під час позапланової перевірки повинні з'ясовуватися лише ті питання, які стали підставою її здійснення. Такі питання мають бути обов'язково зазначені в направленні на проведення перевірки. Підприємець має право відмовити в наданні документів, не пов'язаних із питаннями перевірки. Будь-яка перевірка проводиться виключно за наявності направленням планова перевірка проводиться із завчасним попередженням підприємця. Відповідача, як фізичну особу-підприємця, не було попереджено ні про планову, ні про позапланову перевірку, згідно даного Закону, за 10 днів до її початку, чим було порушено цей Закон інспекторами, які, до того ж, не мали відповідного направлення контролюючого органу на проведення перевірки. Крім цього, в цей день, 17.02.2011р., відповідач не займався перевезенням пасажирів, оскільки приїхав із сім'єю за покупками на ринок, тому й не мав при собі всіх документів, потрібних для надання послуг з перевезення пасажирів. Як стверджує відповідач, він випадково опинився на вулиці Живова, де й був незаконно перевірений інспекторами Головавтотрансінспекції. У зв'язку із викладеним, у запереченні відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2011 року, прокурор та представник позивача в позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті»головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Відповідно до абз. 6 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001р. (далі - Закон України «Про автомобільний транспорт») урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Згідно з ч. 11 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Згідно із ч. 8 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до складеного Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Тернопільській області графіку роботи державного контролю на період з 14.02.2011р. по 18.02.2011р., начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції в Тернопільській області 17.02.2011 року видане завдання № 113513 на рейдову перевірку інспектором щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт»у місті Тернополі по вул. Золотогірська, Живова.
Відповідно до п. 12, 13, 14, абз. 2 п. 15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як вбачається із матеріалів справи Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області проведено рейдову перевірку додержання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів на таксі по вулиці Живова, результати якої оформлено в акті №241020 від 17.02.2011 року.
При проведенні перевірки виявлено, що 17.02.2011 року під час перевірки виявлено порушення у самозайманого перевізника ОСОБА_3, а саме: відсутня сервісна книга на автомобіль таксі Ford з номерним знаком НОМЕР_1, чим порушено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій транспортного засобу -ОСОБА_3, який керував транспортним засобом на момент проведення перевірки, пояснив, що випадково забув сервісну книжку при виїзді з сервісу.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, 14.04.2011 року винесено постанову №124901, якою до відповідача -ОСОБА_3 за порушення, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.
Відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача про розгляд акта перевірки №241020 від 17.02.2011 року та постанови №124901 від 14.04.2011 року, про що свідчить особистий підпис відповідача на копії акта перевірки та повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.04.2011 року щодо отримання відповідачем постанови. Крім того, у судовому засіданні відповідач підтвердив, що у квітні 2011 року він знав про винесену щодо нього постанову про застосування фінансових санкцій. Проте, відповідач належним чином повідомлений про рішення Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області про накладення на нього штрафу, у встановленому законом порядку не оскаржив та станом на дату розгляду справи в суді фінансові санкції в добровільному порядку не сплатив.
Щодо обґрунтувань відповідача про недотримання інспекторами Територіального відділення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області кількох статей Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 26.12.2007р., а саме: не попередили відповідача завчасно про перевірку, не пред'явили направлення на перевірку, перевірка була проведена у випадковому місці, не було дано на руки результатів перевірки, суд не бере їх до уваги виходячи з наступного.
Аналізуючи Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), тобто, визначає правові та організаційні засади усіх органів, які здійснюють нагляд (контроль) не лише за суб'єктами господарювання на автомобільному транспорті, але щодо іншої господарської діяльності, яка також виражається у зупиненні виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Отже, з вищенаведеного положення вбачається, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»лише робить посилання на інші нормативні акти, які контролюють конкретно кожен орган, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, у даній справі контролюючим органом виступає Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, яке здійснює державний контроль на автомобільному транспорті відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2006 року №1567.
Тернопільський окружний адміністративний суд зазначає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»є загальним законом, спеціальними нормативними актами є: Постанова Кабінету Міністрів від 8 листопада 2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»та Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року.
З обґрунтувань відповідача вбачається, що позивач повинен здійснювати перевірку відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак, як зазначено вище дані посилання є невірні, оскільки, контролююча діяльність Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області чітко визначена спеціальним нормативно правовим актом, який при проведенні перевірки та накладення штрафу дотримано позивачем в повній мірі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд встановив, що відповідачем були порушені норми чинного законодавства України, а саме -Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001р. та «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, а тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у судах.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. фінансових санкцій в дохід Державного бюджету України на рахунок Державного казначейства у м. Тернополі в Головному управлінні Державного казначейства України у Тернопільській області р/р №31118106700002, МФО 838012, код платежу 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», код одержувача коштів 23588119.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.