Справа № 2-а/1970/1420/11
"07" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Плекан В.Д.;
від відповідача: Наконечна І.В.;
третя особа: ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі;
до: Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: ОСОБА_3
про: скасування постанови про накладення штрафу, -
Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (далі -позивач) звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (далі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: ОСОБА_3, про скасування постанови відповідача від 11.05.2011 року по виконавчому провадженні №21385229 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 11.05.2011 року виконавче провадження №21385229, за невиконання у встановлений державним виконавцем термін вимоги державного виконавця від 14.02.2011 року виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.09.2010 року у справі №2-а-3644, накладено на боржника (Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі) штраф у розмірі 680 грн. У вимозі державного виконавця від 14.02.2011 року №3314/12-12 державний виконавець вказує дату до якої зобов'язує Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі виконати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду по справі №2-а-3644 від 08.09.2010 року в термін до 28.02.2011 року. У постанові про накладення штрафу від 11.05.2011 вказано: «За невиконання у встановлений державним виконавцем термін вимоги державного виконавця від 14.02.2010 року виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.09.2010 по справі №2-а-3644 накласти на боржника штраф у розмірі 680 грн.», хоча вимога сформована та скерована 14.02.2011 року. Розпорядженням №193377 від 17.05.2011 року рішення Львівського апеляційного адміністративного суду №75360/09/9104 від 29 червня 2010 року виконано, проте розмір пенсії ОСОБА_3 зменшився на 825,82 грн. (з 2673,02 грн. до 1847,20 грн.) Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Враховуючи наведене та відповідно до викладеного у позовній заяві, позивач просить скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 11.05.2011 року по виконавчому провадженні №21385229 про накладення штрафу.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засідання, яке відбулося 07.06.2011 року, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти вимог позову заперечив, в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення штрафу від 11.05.2011 року просив відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка виступає на стороні позивача: ОСОБА_3 в судовому засіданні просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі при призначенні наукової пенсії ОСОБА_3 керуватися Законом України «Про наукову і науково-педагогічну діяльність», наказом № 43, та даними паспорта, трудової книжки, посвідченням кандидата медичних наук, із-за наявності орфографічної помилки в постанові Львівського суду.
Розглянувши подані документи і матеріали справи та норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у місті Тернопіль про зобов'язання призначити наукову пенсію, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено; постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2009 року у справі № 2-а-3644/09 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі призначити ОСОБА_3 наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»з 19 березня 2008 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції від 15.05.2010 року) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Отже, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року набрала законної сили з моменту проголошення, а саме 29.06.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У вересні 2010 року ОСОБА_3 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області пред'явлений до виконання виконавчий лист № 2-а-3644 від 08.09.2010 року Тернопільського міськрайонного суду.
Відповідно до ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем 15.09.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21385229. Копію постанови за вих. № 7189/12-12 направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Боржнику було надано добровільний термін виконати рішення суду до 22.09.2010 року.
14.02.2011 року Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області надсилалася на адресу позивача вимога державного виконавця №3314/12-12 від 14.02.2011 року, якою зобов'язано УПФУ в м. Тернополі виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №2-а-3644 від 08.09.2010 року в термін до 28.02.2011 року та вказано відповідальність за його невиконання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (далі -Закон України «Про виконавче провадження») у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2011 року Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області постановою ВП №21385229 наклав штраф на УПФУ в м. Тернополі у розмірі 680 грн., за невиконання, у встановлений державним виконавцем термін, вимоги державного виконавця виконати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.09.2010 року у справі №2-а-3644 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі призначити ОСОБА_3 наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»з 19 березня 2008 року.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дослідивши норми чинного законодавства та матеріали справи дійшов висновку, що відповідачем дотримано усіх процесуальних норм необхідних для винесення постанови про накладення штрафу.
З приводу доводів позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В позовній заяві УПФУ в м. Тернополі зазначає, що постанова ВП № 21385229 від 11.05.2011р. є незаконною, оскільки, рішення Львівського апеляційного адміністративного суду було незрозумілим та викликало ускладнення при його виконанні, у зв'язку із чим УПФУ в м. Тернополі подало заяву до вказаного вище суду про надання роз'яснень. У позовній заяві позивач наводить, що відповідно до документів, ОСОБА_3 з 03.09.1980 року обіймав посаду лікаря в ендоскопічному відділенні Тернопільської клінічної лікарні. З 27.12.1988 року йому присуджено наукову ступінь - кандидата медичних наук. Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»№1977-ХІІ від 13.12.1991р. призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які підлягають за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку. Згідно з ст. 22-1 цього Закону, в якій встановлено посади наукових працівників, до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. Для позивача є незрозумілим посилання суду на те, що ОСОБА_3 належить до наукових працівників і науковий стаж роботи якого повинен зараховуватись відповідно до ч. 2 ст. 22-1 Закону, як такий, що працює за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю. Оскільки, ОСОБА_3 не представив жодних доказів того, що його посади відносились до груп спеціальностей галузі науки, з якої присуджений науковий ступінь. Також позивачу є незрозумілим те, на підставі чого суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 має стаж наукової роботи 20 років (відповідно до ст. 24 Закону) так як в матеріалах справи є лише копія диплому про присудження ОСОБА_3 кандидата медичних наук від 27.12.1988 року, а станом на 19 березня 2008 року не налічувалось повних 20 років наукового стажу та ОСОБА_3 не досяг пенсійного віку. Окрім того, для обчислення пенсії наукового працівника враховується заробітна плата за основним місцем роботи, тому до Управління Пенсійного фонду подається довідка з місця роботи встановленої форми.
Тернопільський окружний адміністративний суд зазначає, що обставини на які посилається позивач не мають жодного відношення щодо незаконності винесення постанови про накладення штрафу від 11.05.2011 року Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області, зазначені доводи необхідно було наводити у суді безпосередньо при вирішенні справи №2-а-3644 по суті, яка розглядалася Тернопільським міськрайонним судом та переглядалася Львівським апеляційним адміністративним судом.
В позовній заяві позивач зазначає, що у вимозі державного виконавця від 14.02.2011 року № 3314/12-12 державний виконавець вказує дату до якої зобов'язує Управління пенсійного воду України у м. Тернополі виконати рішення по справі № 2-а-3644 від 08.09.2010 року в термін до 28.02.2010 року, хоча постанова про відкриття виконавчого провадження видана 15.09.2010 року.
Тернопільський окружний адміністративний суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже, якщо позивачу було незрозуміло термін виконання рішення суду згідно виконавчого листа у справі № 2-а-3644/09 від 08.09.2010 року, він був не позбавлений права звернутися до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та з'ясування терміну виконання вищенаведеного рішення. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач брав участь у розгляді справи № 2-а-3644/09 як у Тернопільському міськрайонному суді так і у Львівському апеляційному адміністративному суді, отже, знав про позовні вимоги і про результат постановленого рішення у даній справі, та в добровільному порядку не виконав рішення суду.
В позовній заяві позивач зазначає, що Розпорядженням № 193377 від 17.05.2011 року рішення Львівського апеляційного адміністративного суду № 75360/09/9104 від 29 червня 2010 року виконано, проте розмір пенсії ОСОБА_3 зменшився на 825,82 грн.(з 2673,02 грн. до 1847,20 грн.) Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З приводу даних доводів, суд зазначає, що предметом даного спору є скасування постанови про накладення штрафу Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області за невиконання у встановлений державним виконавцем термін вимоги державного виконавця, а тому Тернопільський окружний адміністративний суд не уповноважений давати оцінку рішенню Львівського апеляційного адміністративного суду, яке вступило в законну силу і підлягає примусовому виконанню.
З природу посилань третьої особи - ОСОБА_3, суд зазначає, що предметом даного спору є оскарження постанови про накладення штрафу Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області, а тому, вимоги ОСОБА_3 про призначення пенсії Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі не можуть бути предметом розгляду в даній справі.
Виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги обґрунтування вимог позивача, оскільки Підрозділ примусового виконання рішень при винесенні постанови про накладення штрафник санкцій діяв згідно з вимогами чинного законодавства та порядку винесення такої постанови, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд не знайшов жодних підстав для скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішення від 11.05.2011р. ВП №21385229.
Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є безпідставними, не підтверджується та спростовуються матеріалами справи, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 21385229 від 11.05.2011 року -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.