Справа № 2-а/1970/1546/11
"08" червня 2011 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Саадулаєв А.І., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 КАС України
за позовною заявою: ОСОБА_1;
до: прокуратури міста Феодосія Автономної Республіки Крим;
про: визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до прокуратури міста Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання незаконною бездіяльність прокуратури міста Феодосія у формі несповіщення позивача про результати розгляду повідомлення про злочин з боку суддів апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосія; зобов'язання прокуратуру міста Феодосія Автономної Республіки Крим в невідкладному порядку надіслати позивачу відповідь про результати розгляду повідомлення про злочин(чи порушена кримінальна справа, чи в порушенні кримінальної справи відмовлено); витребування та долучення до матеріалів справи завірену копію позивача повідомлення про злочин, завірений витяг із книги обліку заяв і повідомлень про злочини прокуратури міста Феодосія Автономної Республіки Крим (додаток № 1 до інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини), копію матеріалів перевірки по повідомленню про злочин ОСОБА_1.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 15 квітня 2011 року, згідно листа від 15.04.2011 року за № 05/4-13470-11 за підписом заступника прокурора АР Крим старшого радника юстиції І. Шапкіна, повідомлення про злочин ОСОБА_1 було спрямовано прокурору міста Феодосія раднику юстиції Стаднику Д.А. для проведення перевірки в порядку КПК України.
13 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся із запитом в прокуратуру Автономної Республіки Крим з проханням в письмовій формі сповістити позивача про рух повідомлення про злочин. Як зазначає позивач відповіді по суті останній не отримав. Крім того, ОСОБА_1 звернувся з запитом від 30 квітня в прокуратуру міста Феодосія стосовно подальшого руху повідомлення про злочин з боку суддів, проте, відповіді на даний запит позивач також не отримав.
Як зазначає в позовній заяві ОСОБА_1, після вищеперерахованих дій він звернувся зі скаргою з приводу затягування строків розгляду повідомлення про злочин в прокуратуру Автономної республіки Крим, проте знову не отримав відповіді на дану скаргу.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати незаконною бездіяльність прокуратури міста Феодосія та зобов'язання вчинити дії з приводу повідомлення (заяви) ОСОБА_1 про злочин з боку суддів апеляційного суду Автономної Республіки Крим.
При вирішенні питання про визначення судової юрисдикції щодо вирішення справ за скаргами (позовними заявами) на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас суд вважає зазначити наступне, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, вимоги позивача мають розглядатися за правилами КПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, у тому разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, за необхідне зазначити, що такої ж думки підтримується Вищий адміністративний суд України у листі № 334/8/13-11 від 12.03.2011 року та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 259/0/4-11 від 11.03.2011 року.
З урахуванням вищевикладеного суд відмовляє у відкритті провадження у справі та роз'яснює позивачеві, що він має право звернутися до відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 2, ст. 3, ст. 17, п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути громадянину ОСОБА_1 позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали направити громадянину ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.