"14" червня 2011 р.Справа № 19/17-1225-2011
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
до відповідача: фізичної особи-підприєця ОСОБА_2, м. Ізмаїл, Одеської області
про стягнення 15910,38 грн.
Cуддя Петренко Н. Д.
при секретарі Гавриловій А.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність у матеріалах справи
від відповідача: не з'явився, про дату час та місце засідання суду повідомлений належним чином (а.с. 60-62)
СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № Е-386/П-10 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 4 листопада 2010 року в сумі 15910,38 грн., з яких 9600,00 грн. штрафу за несвоєчасне подання транспортного засобу згідно у розмірі 9600,00 грн. згідно п. 6.5. договору, 5600 грн. -штрафу на підставі п. 6.9. договору, 216,23 грн. пені за період з 10 січня 2011 року по 18 березня 2011 року, 410,40 грн. інфляційних втрат, 83,75 грн. трьох процентів річних.
Ухвали суду направлялись відповідачу у справі за адресою, вказаною в позовній заяві та підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1, гуртожиток однак повертались до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання», «не проживає».
Особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомленими про час, місце та дату її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. До повноважень господарського суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час виникнення тих чи інших процесуальних дій, оскільки згідно роз'яснень, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009 року відмітка про відправку процесуального документа про призначення судового засідання у справі, зроблена відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ №75 від 10 грудня 2002 року на першому примірнику цього документу є підтвердженням повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання у справі.
Оскільки відповідач у справі відзиву на позов, в порядку ст. 59 ГПК України не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
4 листопада 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор, ФОП ОСОБА_1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець, ФОП ОСОБА_2) був укладений договір № Е-386/П-10 про перевезення зовнішньоторгових вантажів, згідно умов якого виконавець зобов'язався здійснювати доставку ввіреного йому вантажу уповноваженою особою (вантажовідправником) до пункту призначення та передавати його уповноваженій особі (вантажоотримувачу) у відповідності з умовами даного договору та поданих заявок, які є невід'ємною частиною договору, а експедитор -сплатити встановлену за перевезення плату.
Сторони погодили, що взаємовідносини експедитора та виконавця ґрунтуються на нормах ЦК України, ГК України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Закону України «Про транспорт», Статуту автомобільних доріг УРСР, в окремих випадках застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ) та протоколу до Конвенції КДПВ від 5 липня 1978 року, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (Конвенція МДП).
Відповідними умовами договору сторони погодили, що на кожне завантаження оформлюється транспортне замовлення (заявка), яка є додатком до договору. Заявка вважається прийнятою, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факсокопія заявки має силу оригіналу до моменту отримання оригіналів поштою (п. 2.3., 3.1.).
На виконання умов договору № Е-386/П-10 від 4 листопада 2010 року 27 грудня 2010 року були оформлені дві заявки: № Е-441/1/П-10 та № Е-441/2/П-10 відповідно на здійснення перевезення за маршрутом «погран-перехід «Шегині»- Росія (м. Челябинськ) двома 20 т. автомобілями. В заявках була обумовлена дата завантаження: 28-29 грудня 2010 року, строк доставки вантажу -11-12 січня 2011 року, вартість перевезення -28000 грн., з яких 50 % - аванс після завантаження, решта після отримання факсової копії ЦМР та оригіналів документів у відповідності з п. 6 заявок.
Виконавець -фізична особа -підприємець ОСОБА_4 прийняв вказані заявки, що підтверджується його підписом і печаткою та погодженням транспортних засобів, які повинні були здійнити перевезення: а/м ДАФ, держ. номер НОМЕР_1, НОМЕР_4, водій ОСОБА_5 а також а/м ДАФ , держ. номер НОМЕР_5, НОМЕР_6, водій ОСОБА_6
Однак за твердженням експедитора виконавець не подав транспортне замовлення в обумовлений час та не повідомив про причини неприбуття транспортних засобів.
У відповідності з положеннями п. 4.2.7 укладеного договору, згідно якого виконавець повинен негайно (протягом 5-ти годин) у письмовому виді повідомити експедитора про всі затримки під час перевезення при завантаженні/розвантажені, митному оформленні. Не пред'явлення інформації про затримку прирівнюється до затримки з вини виконавця і претензії в цьому випадку з його вини не приймаються.
У відповідності з положеннями п. 6.5. договору за несвоєчасне подання транспортного засобу (проти встановленого в заявці строку з запізненням на 3 години) на завантаження/розвантаження, а також доставку вантажу до місця призначення виконавець сплачує штраф у розмірі 700 грн. за кожну прострочену добу на території країн Євросоюзу, на території країн СНД та України -400,00 грн., при внутрішніх перевезеннях -100 грн. замовник розрахував штрафні санкції у розмірі 9600,00 грн.(за період з 29 грудня 2010 року по 10 січня 2011 року -12 діб х2 автомоб.).
Згідно положень п. 6.9. укладеного між сторонами договору, яким сторони передбачили відповідальність у випадках відмови виконавця від перевезень після отримання та підтвердження замовлення від експедитора (зрив перевезення), виконавець сплачує штраф в розмірі 10% від вартості фрахту, але не менше 500 грн. при міжнародних перевезеннях та 200 грн. при внутрішніх перевезеннях, замовник нарахував 5600 грн. штрафу (28000х2х10%).
10 січня 2011 року виконавцю була направлена претензія № 13 з вимогами сплатити 13200 грн. за несвоєчасне подання транспортного засобу та зрив перевезення, яка залишена без відповіді та задоволення.
Погоджене з ФОП ОСОБА_2 перевезення за маршрутом «погран-перехід «Шегині»- Росія (м. Челябинськ) були виконані іншими перевізниками -Private owner Rikov V.V., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 187166 (дата завантаження -12 січня 2011 року, місце розвантаження -Копейськ, Росія, дата проходження Челябинської митниці -3 лютого 2011 року) та ІМР -Тrans ltd, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№ 378517 (дата завантаження 11 січня 2011 року, місце розвантаження -Копейськ, Росія, дата проходження Челябинської митниці -3 лютого 2011 року).
Нездійснення перевезення ФОП ОСОБА_2 послугувало підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом до господарського суду Одеської області (вх. № 1650/2011 від 30 березня 2011) з позовними вимогами про стягнення з ФОП ОСОБА_2 15910,38 грн. боргу, з яких 15200 грн. штрафних санкцій за умовами договору (п. 6.5. -9600,00 грн. та п. 6.9. -5600,00 грн.) а також 216,23 грн. пені за 67 днів прострочки сплати штрафних санкцій з 10 січня 2011 року по 18 березня 2011 року та 410,40 грн. інфляційних втрат з грудня 2010 по лютий 2011 року та 83,75 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення п. 525, 526, 549, 611, 629, 929, 931, 934 ЦК України, ст. 193,197, 230, 231 ГК України.
Відповідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Загальними положеннями ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Матеріали справи підтверджують укладення між сторонами договору № Е-386/П-10 про перевезення зовнішньоторгових вантажів, погодження сторонами договору двох заявок про здійснення перевезення вантажу за маршрутом: Шегині -Росія (Челябинськ) двома автомобілями з 28-29 грудня 2010 року по 11-12 січня 2011 року та невиконання перевізником свого обов'язку з перевезення.
Згідно ч. 1 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення штрафу за невиконання п.6.5. та 6.9. вказаного в позові договору в загальній сумі 15200,00 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.
Однак суд не може погодитися з іншими позовними вимогами про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки положення ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у разі наявності заборгованості та підтвердження отримання боржником вимоги кредитора.
Також суд не погоджується з вимогами про стягнення пені, нарахованої на штраф, вважає такі вимоги недоведеними і не вбачає підстав для їх задоволення.
Судові витрати у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам покладаються на відповідача в порядку ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, гуртожиток, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_7 у ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 356602, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 15200 (п'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. штрафу, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 01 коп. державного мита, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-техічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову -відмовити.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2011 року.
Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Петренко Н.Д.