"15" червня 2011 р.Справа № 9/17-2022-2011
За позовом: Колективного підприємства "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування";
До відповідача: Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області;
про зобов'язання внести зміни до договору
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);
Від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю);
СУТЬ СПОРУ: 25.05.2011р. за вх. №2917/2011 Колективне підприємство "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" (далі -Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Відповідач) про зобов'язання внести зміни до договору.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях, призначених по справі, проти позовних вимог Позивача заперечував, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов, що був залучений до справи 07.06.2011 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
14.10.2004 року між Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" (далі -КП „БМУ БД”) та Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області (далі -сільська рада) було укладено договір про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське (далі -договір про співпрацю).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. зазначеного договору, сільська рада зобов'язалася здійснити передачу дочірньому підприємству позивача 3 (трьох) земельних ділянок та ділянки прилеглої до них території відпочинку, а КП „БМУ БД” здійснити розробку проектно-кошторисної документації та будівництво житлових будинків на цих ділянках. Крім того, відповідно до п. 3.2.4. договору, забудовник зобов'язався також сплатити частку в облаштуванні інфраструктури із розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. за кожну заплановану квартиру в житловому будинку, а згідно п. 3.2.5. передати сільській раді, перед введенням житлових будинків в експлуатацію, 7 (сім) % житла від загальної площі житла.
02.07.2007 року КП „БМУ БД” була підписана додаткова угода № 1 до договору про співпрацю, відповідно до якої позивач взяв на себе додаткові зобов'язання перед сільською радою, зокрема п. 3.2.7. передбачався обов'язок забудовника на етапі зведення 50% конструкції житлового будинку повідомити письмово виконавчий комітет сільської ради про перелік конкретних квартир, що будуть передані Нерубайській сільській раді.
Після 06.12.2010 року, коли було підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації № 1552 житлового будинку позивача по вул. Зеленій в с. Нерубайське виникли суттєві розбіжності та спір між сторонами стосовно виконання умов п. 3.2.4. та п. 3.2.5. договору про співпрацю.
Як стверджує позивач, зазначені умови договору порушують норми діючого законодавства України та позивач заперечує дійсність договору у цій частині, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 202 та ч. ч. 1 та 3 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215, ст. 217 Цивільного кодексу України, на думку позивача, договір має бути змінений в частині строку перерахування (сплати) та розміру пайової участі, встановленого п. 3.2.5. договору.
Також позивачем зазначено, що відповідно ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій”, пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Тому розрахунок частки пайової участі в п. 3.2.5. договору про співпрацю від загальної площі житлових будинків на думку позивача є неправомірним.
Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій”.
Таким чином, на думку позивача, наведене свідчить про те, що умови пункту 3.2.4. договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14.10.2010 року та пункту 3.2.7. додаткової угоди № 1 від 02.07.2007 року суперечать вимогам ч. 3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій”. У зв'язку з цим, позивач вважає, що зазначенні пункти повинні бути виключені.
У зв'язку з наведеним, позивач просив суд зобов'язати відповідача виключити пункт 3.2.4 Договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14 березня 2004 року та пункт 3.2.7 Додаткової угоди № 1 від 02 липня 2007 року. Крім того, пункт 3.2.5. Договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14 жовтня 2004 року необхідно привести у відповідність до ч. 6 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”, а саме викласти його у наступній редакції: „Перерахувати Раді протягом одного місяця після прийняття житлового будинку в експлуатацію кошти до місцевого бюджету для створення і розвитку зазначеної інфраструктури селища НАТІ села Нерубайське Біляївського району Одеської області в розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій”.
Відповідач з позовними вимогами не згодний з підстав, викладених у відзиві на позов, наданий у судовому засіданні від 07.06.2011 року.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
14.10.2004 року Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" було укладено з Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області договір про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське.
Відповідач на підставі п. п. 3.1.,3.2. зобов'язався здійснити передачу дочірньому підприємству позивача 3 (трьох) земельних ділянок та ділянки прилеглої к ним території відпочинку, а позивач здійснити розробку проектно-кошторисної документації та будівництво житлових будинків на цих ділянках.
Крім того, відповідно до п. 3.2.4. договору забудовник зобов'язався також сплатити частку в облаштуванні інфраструктури із розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. за кожну заплановану квартиру в житловому будинку, а згідно п. 3.2.5. передати сільській раді перед введенням житлових будинків в експлуатацію 7 (сім) % житла від загальної площі житла.
Позивач частково виконав свої зобов'язання щодо участі в облаштуванні інфраструктури селища НАТІ села Нерубайське. А саме: Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" в період з 2004 року по 01.12.2010 року було здійснено витрати у розмірі 345 666,87 грн. Зокрема, 07 квітня 2004 року на користь сільської ради було перераховано 10 000 грн. відповідно до листа 02-16/198 та договору позики; 20 жовтня 2004 року сплачено 50 000 грн. відповідно до п. 3.2.4. договору про співпрацю; 12 липня 2007 року сплачено 12 000 грн. згідно листа сільської ради № 540/8 від 10 липня 2007 року на ремонт внутрибудинкових систем електропостачання. Також на користь Дочірнього підприємства „Проектний інститут „Одесакомунпроект” за виконання проектно-винахідницьких робіт по Орловському водоводу в селі Нерубайське було сплачено 08 червня 2007 року -20 000 грн.; 18 червня 2007 року -31 618 грн.; 10 серпня 2007 року -56 627 грн.; 30 жовтня 2008 року -7 290 грн.
02.07.2007 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору про співпрацю, відповідно до якої позивач взяв на себе додаткові зобов'язання перед сільською радою, зокрема п. 3.2.7. встановив обов'язок забудовника на етапі зведення 50% конструкції житлового будинку повідомити письмово виконком сільської ради про перелік конкретних квартир, передаваємих Нерубайській сільській раді.
Однак, 25.12.2008 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, яким було внесено зміни до Закону України „Про планування і забудову територій”. Так, зміни були внесені і до ст. 27-1 Закону, якою регулювались правовідносини щодо пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Зокрема, ч. 3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Вказана обставина, на думку позивача, є істотною.
Так, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається зі змісту ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це саме другій стороні за договором.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом № 20 від 20 січня 2011 року. Зокрема, відповідачу було запропонована привести п. 3.2.4 та п. 3.2.5 договору про співпрацю у відповідність із ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” (що діяв на той момент) та підписати додаткову угоду № 2 до договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14.10.2010 року.
У листі № 02-17-66 від 24 січня 2011 року відповідач повідомив про незгоду з пропозиціями позивача та наполягав на виконанні обов'язків, що прямо суперечили діючому законодавству, а саме передачі квартир (7% від загальної площі) для поліпшення житлових умов членів громади.
16.02.2011 року до відповідача з листом звернулося дочірнє підприємство позивача, яке обґрунтувало неспроможність висновків, викладених відповідачем в листі № 02-17-66 від 24.01.2011 року, та просило у позасудовому порядку вирішити усі спірні питання. На зазначений лист відповідач відповіді так і не надіслав.
Таким чином, позивачем виконано передбачену законодавством процедуру щодо надіслання відповідачу пропозиції про внесення змін до договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з аналізу вказаних положень законодавства, можна визначити три способи зміни договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом. При цьому ч. 2 коментованої статті визначає таку підставу для зміни договору як істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Серед інших випадків є зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин, що передбачено в ст. 652 Цивільного кодексу України.
Згідно положень цієї статті Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як вбачається зі змісту позову, істотною зміною обставин позивачем визначено ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” зі змінами, що були внесені Законом України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” № 800-VІ, який набрав чинності 14.01.2009 р.
Так, істотною зміною обставин є той випадок, що привів до певних ускладнень у виконанні договору. При цьому ускладненням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто, закон діє до його скасування у встановленому порядку про що може бути прямо вказано в новому законі. Якщо закон не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.
Для цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма частини 3 статті 5 ЦК України вимагає трьох умов: - відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; - акт, що регулює їх, втратив чинність; - права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.
Так, внесені зміни у частину третю статті 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” змінили розмір та порядок внесення коштів протягом двох місяців з моменту винесення рішення радою на період після прийняття об'єкта в експлуатацію, що на думку суду є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Таким чином, враховуючи наведене, на думку суду, цілком обґрунтованими є вимоги позивача виключити пункт 3.2.4 Договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14 березня 2004 року та пункт 3.2.7 Додаткової угоди № 1 від 02 липня 2007 року та викласти п. 3.2.5. зазначеного договору у наступній редакції: „Перерахувати Раді протягом одного місяця після прийняття житлового будинку в експлуатацію кошти до місцевого бюджету для створення і розвитку зазначеної інфраструктури селища НАТІ села Нерубайське Біляївського району Одеської області в розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Крім того, суд звертає увагу, що пункти 3.2.4. та 3.2.5. договору про співпрацю та п. 3.2.7. додаткової угоди № 1 суперечать Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” (що діє на момент розгляду справи та замінив Закон України „Про планування та забудову територій”) та Постанові Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 772 „Про заходи щодо здешевлення вартості будівництва житла”.
Стаття 40 зазначеного Закону передбачає що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої статтею 30 Закону.
Пункт 7 Прикінцевих положень Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
Крім того, пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 772 „Про заходи щодо здешевлення вартості будівництва житла” забороняє встановлення будь-яких додаткових обов'язкових платежів (відрахувань), які не передбачені законодавством з питань оподаткування, під час будівництва об'єктів.
Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві з наступних підстав. Доводи про те, що спірний договір за своєю природою є договором про спільну діяльність та має змішаний характер спростовується положеннями самого договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14.10.2010 року. Так, предметом спірного договору є надання права забудови на користь позивача та визначення частки і порядку його участі в облаштуванні інфраструктури села Нерубайське. Таким чином, зазначений договір та зміни до нього підпадають під дію Закону України „Про планування і забудову територій” та Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, площа Партизан, 4, код ЄДРПУО 04377753) виключити пункт 3.2.4. з Договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське від 14 жовтня 2004 року та пункт 3.2.7. з Додаткової угоди № 1 від 02 липня 2007 року до договору від 14 жовтня 2004 року, укладені між Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" (65029, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Новосельського, буд. 15, код ЄДРПУО 20970120) та Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, площа Партизан, 4, код ЄДРПУО 04377753).
3. Зобов'язати Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, площа Партизан, 4, код ЄДРПУО 04377753) пункт 3.2.5. Договору про взаємовигідну співпрацю щодо подальшого облаштування селища НАТІ, села Нерубайське, укладеного 14 жовтня 2004 року між Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" (65029, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Новосельського, буд. 15, код ЄДРПУО 20970120) та Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, площа Партизан, 4, код ЄДРПУО 04377753) викласти у наступній редакції: „Перерахувати Раді протягом одного місяця після прийняття житлового будинку в експлуатацію кошти до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури селища НАТІ села Нерубайське Біляївського району Одеської області в розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.”.
4. Стягнути з Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, площа Партизан, 4, код ЄДРПУО 04377753) на користь Колективним підприємством "Будівельно-монтажне управління Блочного домобудування" (65029, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Новосельського, буд. 15, код ЄДРПУО 20970120) 85 грн. - витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 16 червня 2011 року.