"06" червня 2011 р.Справа № 27/17-1112-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС";
до відповідача: Державного підприємства "Одеська залізниця";
про стягнення 6043,14 грн.
Позивач -Закрите акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Одеська залізниця", та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача збитки за нестачу вантажу у розмірі 6043,14 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Як встановлено матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС", згідно до статуту Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 20.04.2011р., оформленого протоколом №9 та зареєстрованого Виконавчим комітетом Макіївської міської ради за №12731050019000026, є правонаступником ЗАТ "МАКІЇВКОКС", що підтверджує наявність правових підстав Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" для звернення з відповідним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що по залізничній накладній №52794207 від 09.11.2010 року та №52794216 від 10.11.2010 року ЗАТ "МАКІЇВКОКС" відправило на адресу ТОВ „ТІС” в вагоні №67653469 кокс доменний вагою нетто 46800 кг та в вагоні №67842450 кокс доменний вагою нетто 42550 кг. При цьому, позивач зазначає, що в путі руху вагону до станції призначення було виявлено недостачу вантажу в вагоні №67653469 у розмірі 1310 кг та в вагоні №67842450 у розмірі 1750 кг (згідно складених Одеською залізницею комерційних актів), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 6043,14 грн. При цьому, на залізничних накладних №52794207 від 09.11.2010р. та №52794216 від 10.11.2010р. міститься переуступний підпис засвідчений печаткою вантажоодержувача - ТОВ „Трансінвестсервіс” про передачу права на пред'явлення претензії та звернення з позовом вантажовідправнику -ЗАТ "МАКІЇВКОКС", що не суперечить положенням ст. 133 Статуту залізниць України.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 15588/2011 від 18.05.2011р.).
У судове засідання 06.06.2011р., представник позивача не з'явився, між тим, враховуючи, що 30.05.2011 року до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та підтримано уточнені позовні вимоги у повному обсязі, а також приймаючи до уваги, що позивачем надано документи, необхідні для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе, здійснити розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
09.11.2010р. та 10.11.2010р. зі станції відправлення ЗАТ "МАКІЇВКОКС" (відправник), у вагоні №67653469 та №67842450 відправило на адресу ТОВ „ТІС” (одержувач) для відправки на експорт, на станцію призначення Чорноморська, м. Одеса вантаж -кокс доменний у кількості брутто 69950 кг та 64450 кг відповідно, що підтверджується залізничною накладною №52794207 та №52794216 (а.с. 26-29), при цьому, згідно відмітки відправника у даних накладних: декларування здійснюється в порту, вантаж слідує на експорт, отримувач в порту ТОВ „ТІС” для ЗАТ „Донецьксталь” -металургійний завод”, відвантаження за контрактом DE -1467 від 05.05.2009р. та додатковою угодою №26 від 26.10.2010р., експедитор в порту ТОВ „ТІС”, вантаж маркеровано, ТУ У322-00190443-114-96.
Відповідні відмітки у вказаних залізничних накладних свідчать, що кокс доменний завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника, вантаж розміщено і закріплено згідно з §1-3, 5,6,8,9 розділу ІІ Технічних умов - правильно, маркування нанесено вапном та вантаж прийнято залізницею до перевезення, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу (а.с. 30-31).
10.11.2010р. та 11.11.2010р. на станції Нижньопридніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №4635/Г від 10.11.2010р. та №4659/Г від 11.11.2010р., згідно яких вагони №67653469 та №67842450 відчеплено на зважування.
Згідно акту загальної форми станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №4635/Г від 10.11.2010р. при комісійному переваженню вагону №67653469 встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження вище бортів на 0,30 м шапкою, вантаж маркірований вапном, над 3-6 люками міститься поглиблення довжиною 4 м по ширині вагону глибиною 0,4 м, в місцях поглиблення маркування відсутнє, двері люка зачинені, теча вантажу відсутня, про що внесено відповідну відмітку у комерційний акт серія АА № 034405.
Як встановлено комерційним актом (серія АА № 034405 від 10.11.2010р.), на станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено зважання вагону №67653469 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 21.07.2009р, в наслідок чого виявилось, що брутто 68640 кг, тара за документами 23150 кг, нетто 45490 кг, що менше ваги зазначеної у документах на 1310 кг. Крім того, у акті зазначено, що при повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Відсутній вантаж у вагоні вміститись міг, в технічному відношенні вагон справний.
Згідно акту загальної форми станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №4659/Г від 11.11.2010р. при комісійному переваженню вагону №67842450 встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження вище бортів на 10-15 см з шапкою, з права за ходом потягу над 3-5 люками міститься поглиблення довжиною 4,5 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,4 м; над 7-м люком -довжиною 1,5 м, шириною вагону, глибиною 0,3 м., теча вантажу відсутня, про що внесено відповідну відмітку у комерційний акт серія АА № 034406.
Як встановлено комерційним актом (серія АА № 034406 від 12.11.2010р.), на станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено зважання вагону № 67842450 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 21.07.2009р, в наслідок чого виявилось, що брутто 62700 кг, тара за документами 21900 кг, нетто 40800 кг, що менше ваги зазначеної у документах на 1750 кг. Крім того, у акті зазначено, що при повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Відсутній вантаж у вагоні вміститись міг, в технічному відношенні вагон справний та маркування у місцях поглиблення відсутнє.
Отже, виявлена при перевезенні вантажу недостача у вагоні №67653469 на 1310 кг та у вагоні №67842450 на 1750 кг, обумовила звернення ПАТ "МАКІЇВКОКС" з даним позовом, з метою стягнення вартості втраченого товару.
Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах становить:
1) вагон №67653469: 842 кг, а її вартість 2349,18 грн. (з урахуванням ПДВ) виходячи із вартості вантажу 2325,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), що встановлена у рахунку-фактурі №4415ф від 09.11.2010р., згідно з яким отримувачем вантажу є ЗАТ "МАКІЇВКОКС" та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача за підписом головного бухгалтера;
2) вагон №67842450: 1324 кг, а її вартість 3693,96 грн. (з урахуванням ПДВ) виходячи із вартості вантажу 2325,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), що встановлена у рахунку-фактурі №4432ф від 10.11.2010р., згідно з яким отримувачем вантажу є ЗАТ "МАКІЇВКОКС" та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача за підписом головного бухгалтера.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Одеською залізницею зобов'язань щодо перевезення вантажу за залізничними накладними №52794207 від 09.11.2010 року та №52794216 від 10.11.2010 року та направлені на стягнення збитків за нестачу вантажу у розмірі 6043,14 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч.1 та ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявні у матеріалах справи залізничні накладні свідчить про укладення між ЗАТ "МАКІЇВКОКС" (відправник) і Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС” (вантажоодержувач).
Статтею 130 Статуту залізниць України встановлено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, зокрема, має одержувач -за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з положеннями ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, на залізничних накладних №52794207 від 09.11.2010р. та №52794216 від 10.11.2010р. міститься відповідний переуступний підпис засвідчений печаткою вантажоодержувача - ТОВ „ТІС” про передачу права на пред'явлення претензії та звернення з позовом вантажовідправнику -ЗАТ "МАКІЇВКОКС".
Також, вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Із залізничних накладних вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником, відповідно до §1-3, 5,6,8,9 розділу ІІ Технічних умов, п. 4.1, 4.3, 4.11, 7.1, 7.3, 8.2 Додатку 14 СМГС та відправником були вжиті заходи щодо маркування вантажу.
Параграфи 1-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Як вбачається із матеріалів справи, в комерційних актах серія АА № 034405 та серія АА №034406, зазначено, що на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном.
Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 ст. 924 ЦК встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Разом з тим, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено матеріалами справи, на станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено недостачу вантажу у вагоні №67653469 (у розмірі 1310 кг) та у вагоні №67842450 (у розмірі 1750 кг), та встановлено розбіжності з даними вантажовідправника, що було оформлено відповідними комерційними актами. Також в даних актах встановлені обставини щодо наявності поглиблень у вантажі, крім того засвідчено факт застосування відправником вапняного маркування та відсутності його над даними поглибленнями. Разом з тим зазначено, що вантаж щодо якого встановлено недостачу у відповідному розмірі у ваганах вміститися міг.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що нестача вантажу виникла під час перевезення його залізницею.
Згідно зі ст.105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частина 1 статті 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
При цьому ст.113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Стаття 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Разом з тим, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто) для коксу становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
Згідно зі ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як встановлено судом, розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 2325,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), яка підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Розрахунок вартості недостачі вантажу в сумі 6043,14 грн. (з урахуванням ПДВ). здійснено позивачем правильно, з урахуванням суми норми природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто у розмірі 1 відсотків від маси.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ПАТ "МАКІЇВКОКС" у повному обсязі, з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 6043,14 грн. на Одеську залізницю, враховуючи відсутність підстав звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України.
На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" (86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Горького, буд. 1, код ЄДРПОУ 32598706) 6043/шість тисяч сорок три/грн. 14 коп. вартості нестачі коксу доменного, 102/сто дві/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено 14.06.2011р.