79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.11 Справа№ 5015/2988/11
За позовом : Малого колективного підприємства ,,Мажор'', м.Борислав, Львівської обл.,
до відповідача: Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, м.Дрогобич,
про: стягнення 71474,72 грн.
Суддя Довга О. І.
Секретар Зошій М.Р
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1-довіреність від 25.02.11 року;
Від відповідача: ОСОБА_2-довіреність 534 від 10.06.11 року;
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Малого колективного підприємства ,,Мажор'', м.Борислав, до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, м.Дрогобич про стягнення 71474,72 грн .
Ухвалою суду від 01.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 14.06.2011р.
Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позов визнає.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .
Спір розглядається згідно ст.75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.
Судом встановлено:
02.08.2010 року між Малим колективним підприємством ,,Мажор'', надалі-Позивач, та Відділом освіти Дрогобицької районної державної адмістрації, надалі- Відповідач, було укладено договір на проведення робіт по реконструкції підвальних приміщень Ясеницької СЗШ I-III ст. Дрогобицького району № 2/08, на загальну суму 156942,00 грн. на строк до 31.12.2010 року.
На виконання умов Договору Позивачем були виконані роботи на загальну суму 156942.00 грн., що підтверджується Довідками форми № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт з жовтень, листопад і грудень 2010 року, які підписані Позивачем та Відповідачем, також Акт № 12 приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року на суму 39811,20 грн., Акт № 23 приймання виконаних робіт за листопад 2010 року на суму 50528,40 грн., Акт № 32 приймання виконаних робіт за грудень 2010 року на суму 50307,60 грн. та Акт № 33 приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року на суму 16294,80 грн.
На день розгляду спору за Відповідачем існує заборгованість в сумі 58427,76 грн., яка підтвержена Актом звірки між Позивачем та Відповідачем .
24.03.2011 року Позивачем було направлено претензію № 34 про оплату заборгованості, однак Відповідачем не було вжито дій про врегулюванні даного спору.
Згідно п. 4.2. Договору, кінцеві розразхунки між Позивачем та Відповідачем здійснюються поетапно згідно з актами виконаних робіт. З огляду на це обов'язок по оплаті виконаних робіт згідно Договору виник починаючи з 01.01.2011 року, так як є відсутність претензій щодо виконання робіт та підписанні 30.12.2010 року відповідні Акти № 32 та № 33 за грудень 2010 року.
Пунктом 5.5. Договору встановлено відповідальність Відповідача за прострочення термінів оплати , пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що становить 3681,00 грн.
Для забезпечення діяльності, та з метою належного виконання умов господарських договорів, Позивачем проводиться оформлення кредитів в установах банку. Заборгованість Позивача перед Віповідачем створювала певний дефіцит коштів і зумовлювала збільшення розміру суми кредитів, що створювало додаткові витрати для Позивача.
З огляду на суму реальних збитків Позивача, виходячи із сум сплачених процентів за користування кредитом за період прострочки, становить 5959,65 грн., яку Мале колективне підприємство ,,Мажор'' просить стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області.
Окрім наведеного Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних , що становить 718,65 грн, та інфляційних дорахувань -2687,66 грн.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
У відповідності до ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов”язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.
Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановлених ГК України , ГПК України та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три 3% річних від простроченої суми.
Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, м.Дрогобич, 58427,76 грн. заборгованості, 3681,00 грн.-пені, 2687,66 коп. втрат від інфляції, 718,65 грн.-3 % річних та судові витрати.
Відповідно до п.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток ( втрачена вигода) , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
З приписів вищезазначених статей вбачається, що для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки ( дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою ; вини особи, яка заподіяла шкоду.
В частині стягнення збитків в сумі 5959,65 грн.слід відмовити з наступного:
Позивачем у справі не доведено наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань Відповідачем, та причинно-наслідкового зв'язку між збитками та діями Відповідача.
Отже, Позивач неправомірно просить стягнути з Відповідача збитки в розмірі 5959,65 грн. , за користування кредитом за період прострочки, так як сума збитків позивачем не доведена, як і не доведений причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та збитками позивача.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.193 ГК України, ст.ст.509, 530, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. 22 Січня, 41 код ЄДРПОУ 02144522) на користь Малого колективного підприємства ,,Мажор'', (82300,Львівська обл., м.Борислав, вул.Дрогобицька, 357 код ЄДРПОУ 22400734) 58427,76 грн. заборгованості, 3681,00 грн. -пені, 2687 грн. 66 коп.втрат від інфляції, 718,65 грн.-3 % річних, 714,74 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення збитків в сумі 5959,65 грн.-відмовити.
4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя