79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.06.11 Справа№ 5015/2281/11
за позовом приватне підприємство «Протермс»
до відповідача закрите акціонерне товариство «Безнес-центр «Підзамче»
про стягнення заборгованості
ціна позову: 14584,62грн.
суддя Фартушок Т.Б..
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи
Суть спору:
Приватне підприємство «Протермс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр» «Підзамче»про стягнення заборгованості; ціна позову 34619,5грн.; крім того, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №83 від 01.06.2008р. та додатком до нього, актом прийому-передачі №1 від 17.09.2008р., виписками з банківського рахунку Позивача, довідкою про заборгованість та виконані роботи, актом звірки взаємних розрахунків, претензією, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довідками про включення Позивача в ЄДРПОУ, платіжним дорученням від 19.04.2011р. про оплату послуг адвоката, доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпеченя судового процесу, доказами скерування позовної заяви з додатками Відповідачу.
Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2281/11 від 26.04.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 30хв. 05.05.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 12.05.2011р. В судових засіданнях 05.05.2011р., 24.05.2011р., 07.06.2011р. оголошувались перерви.
Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 2, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам ( підтвердженням чого дані реєстрів вихідної коресподенції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові заяви про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Протягом розгляду справи Позивачем змінювався розмір позовних вимог на підставі нищенаведених заяв. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р., Позивач просить стягнути з Відповідача 8671,35грн. штрафу, 1055грн. пені, 3384,46грн. інфляційних нарахувань, 1473,81грн. 3% річних.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р., здійснення Відповідачем протягом розгляду справи часткових оплат визнав, проте зазначив, що наведені кошти зараховувались згідно з призначення платежу, вказаних у платіжних дорученнях, та вимог Цивільного кодексу України.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: заяву про збільшення позовних вимог від 10.05.2011р. з долученням копій акту №1 від 17.09.2008р., видаткової накладної №РН-0020267 від 22.09.2008р., доіреності на право здійснення представництва та отригінал платіжного доручення про оплату державного мита, оригінал фіскального оштового чеку про відправку кореспонденції відповідачу, та копію опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля; клопотання про відкладення розгляду справи від 12.05.2011р.; заяву про зменшення розміру позовних вимог від 24.05.2011р. з долученням фіскального поштового чеку, та довідки про заборгованість; заяву про зменшення позовних вимог від 07.06.2011р.
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, після оголошення перерви судове засідання залишив; вимог ухвал господасрького суду Львівської області по даній справі щодо подання відзиву не виконав.
Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: клопотання про відкладення розгляду справи від 05.05.2011р., 12.05.2011р., 24.05.2011р.; копію довіреності на право здійснення представництва; платіжні доручення про здійснення часткової оплати заборгованості під час розгляду спору. Крім того, на підставі клопотання від 05.05.2011р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що зроблено відмітку на третій сторінці обкладинки справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
01.06.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №83 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобо'язується передати Замовнику обладнання та виконати роботи номенклатура, ассортимент та кількість якого передбачені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до умов п.1.3 Договору, Замовник зобов'язується купити, тобто прийняти у власність та своєчасно оплатити вартість обладнання та виконаних робіт на умовах цього Договору.
Згідно п.2 Договору, загальна вартість обладнання та робіт згідно цін, зазначених у Додатку №1, складає 28904,52грн.
Відповідно до п.п.2.1-2.1.1-2.1.6 Договору, Замовник здійснює оплату наступним чином: попередня оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт протягом двох банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору; оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.05.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.06.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.07.2008р.; оплата в розмірі 15% - 16.08.2008р.; остаточна оплата залишку вартості від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.09.2008р.
Згідно п.2.3 Договору, розрахунки за обладнання та виконані роботи здійснюються Покупцем шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Продавця; у платіжних дорученнях повинно матися посилання на номер цього Договору.
Відповідно до п.8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взятих за цим Договором зобов'язань.
Договір підписано та скріаплено відбитками печаток Сторін.
Додатком №1 до Договору визначено найменування та кількість обладнання та робіт, та зазначено їх вартість.
Відповідно до Акту №1 від 17.09.2008р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, Сторони склали цей акт про те, що на основі Договору Виконавець виконав визначені в Договорі роботи в повному обсязі і передав Замовнику наступні матеріальні цінності, В Акті №1 перераховано роботи та обладнання і їх вартість. Також, в Акті №1 зазначено, що вартість виконаних робіт та матеріалів становить 25532,34грн.; даний Акт є основою для проведення взаєморозрахунків; претензій в Замовника до якості та термінів виконання робіт немає.
Згідно доводів Позивача та виписок з банківських рахунків Позивача від 08.07.2008р., 15.06.2009р., 17.07.2009р. Відповідачем проведено часткову оплату згідно Договору на загальну суму 13007,04грн.
Таким чином, станом на момент подання позову до суду, враховуючи положення п.п.2.1-2.1.1-2.1.6 Договору, у Відповідача виник борг перед Позивачем за Договором на загальну суму 17631,77грн.
Крім того, 17.09.2008р. між Сторонами підписано ще один акт №1, відповідно до якого, Сторони склали цей акт про те, що на основі рахунку №80 від 15.05.2008р. Виконавець виконав монтажні робот із матеріалів Виконавця, вартість виконаних робіт та матеріалів становить 9469,85грн.; даний Акт є основою для проведення взаєморозрахунків; претензій в Замовника до якості та термінів виконання робіт немає. Крім того, відповідно до видаткової накладної №РН-0020267 від 22.09.2008р., Позивачем передано Відповідачу стійку відкриту за ціною 3840грн. Проте, позовних вимог про стягнення зазначеної у данному абзаці суми боргу Позивач не ставить, і інфляційні нарахування, пеню та три відсотки річних розраховує виходячи з суми боргу 17631,77грн. (25532,34грн. -13007,04грн.).
Протягом розгляду справи Відповідачем здійснено часткові оплати за Договором, які Позивачем підтверджені. Так, відповідно до платіжного доручення №195 від 27.05.2011р. Відповідачем оплачено Позивачу 3200грн. з призначенням платежу (оплата за судові витрати згідно мирової угоди), відповідно до платіжного доручення №214 від 06.06.2011р. -3002,96грн. з признаенням платежу (оплата інфляційних нарахувань та судові витрати в сумі 2,96грн.), згідно платіжного доручення №976 від 12.05.2011р. -6033,65грн. з призначенням платежу (оплата за обладнання згідно Договору), згідно платіжного доручення №981 від 13.05.2011р. -6033,65грн. з призначенням платежу (оплата за обладнання згідно Договору), відповідно до платіжного доручення №995 від 24.07.2011р. -5000грн. з призначенням платежу (оплата за обладнання згідно Договору), згідно платіжного доручення №1007 від 26.05.2011р. -5000грн. з призначенням платежу оплата за обладнання згідно Акту №1 та згідно накладної №20267 від 22.09.2008р.).
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом питання про стягнення основного боргу не вирішується по суті, оскільки, така вимога, згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог від 07.06.2011р., відсутня.
Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р., Позивач просить стягнути з Відповідача 8671,35грн. штрафу, 1055грн. пені, 3384,46грн. інфляційних нарахувань, 1473,81грн. 3% річних.
Щодо стягнення 1473,81грн. 3% річних та 1473,81грн. інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
У заяві по зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р. Позивач просить стягнути з Відповідача 1473,81грн. 3% річних, та наводить розрахунок 3% річних, вихідними даними для якого є сума основного боргу -17631,77грн., період прострочення (з 16.09.2008р. по 06.06.2011р.), та розмір річних -3% річних).
Крім того, у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р. Позивач просить стягнути з Відповідача 3384,46грн. інфляційних нарахувань, при цьому наводячи розрахунок таких, вихідними даними для якого є сума боргу -17631,77грн., період розрахунку -з жовтня 2008р. по травень 2011р., зведена величина індексів інфляції за наведений період. Крім цього, Позивач в розрахунку та заяві про зменшення розміру позовних вимог приймає до уваги частково сплачені Відповідачем інфляційні нарахування в розмірі 3000грн.
Як зазначено вище, відповідно до п.п.2.1-2.1.1-2.1.6 Договору, Замовник здійснює оплату наступним чином: попередня оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт протягом двох банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору; оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.05.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.06.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.07.2008р.; оплата в розмірі 15% - 16.08.2008р.; остаточна оплата залишку вартості від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.09.2008р.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність проведених розрахунку 3% річних, суд зазначає, Позивачем допущено арифметичні помилки при проведенні такого, при проведенні перерахунку інфляційних нарахувань їх розмір є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1473,81грн. 3% річних та 1473,81грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 8671,35грн. штрафу та 1055грн. пені.
Щодо 1055грн. пені.
Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р. просить стягнути з Відповідача 1055грн. пені, які розраховує відповідно до розміру облікової ставки НБУ, що діяла за відповідний період, розміру боргу -17631,77грн., та періоду -182дні.
Як зазначено вище, відповідно до п.п.2.1-2.1.1-2.1.6 Договору, Замовник здійснює оплату наступним чином: попередня оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт протягом двох банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору; оплата в розмірі 15% від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.05.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.06.2008р.; оплата в розмірі 15% - до 16.07.2008р.; оплата в розмірі 15% - 16.08.2008р.; остаточна оплата залишку вартості від загальної вартості обладнання та робіт -до 16.09.2008р.
Відповідно до п.5.4 Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати більш ніж на 10 робочих днів, Замовник зобов'язаний виплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність проведених розрахунку пені, суд зазначає, Позивачем допущено арифметичні помилки при проведенні такого, при перерахунку пені її розмір є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.5.4 Договору, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1055грн. пені підлягають до задоволення.
Щодо 8671,35грн. штрафу.
В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р. Позивач просить стягнути з Відповідача 8671,35грн. штрафу, який розраховано відповідно до суми боргу -28904,52грн., розміру штрафу -30%.
Позовні вимоги щодо стягнення штрафу Позивач мотивує п.8.4 Договору, в якому зазначено, що у випадку порушення Сторонами п.8.3 Договору, винна сторона зобов'язується оплатити іншій стороні штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору і відшкодувати заподіяні цим збитки в тій частині, що не покрита сумою штрафу.
З данного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.4 ст.231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.
Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону.
Отже, законодавець передбачив, що за порушення саме грошових зобов'язань штрафні санкції, незалежно від їх виду (неустойка, штраф, пеня), встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, при цьому, обчислення цих санкцій обмежується спеціально визначеним Законом, і не може бути більшою подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що Позивачем нараховано Відповідачу пеню та штраф одночасно, і вони розраховані у відсотках до суми боргу, тобто Позивачем не враховано ідентичність правової природи нарахованих сум, що є неустойкою, крім того, штрафи розраховано у відсотковому співвідношенні. Розмір неустойки розраховано за одне і те саме правопорушення -несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання.
Крім того суд зазначає, що, як зазначено вище, відповідно до п.8.4 Договору, в якому зазначено, що у випадку порушення Сторонами п.8.3 Договору, винна сторона зобов'язується оплатити іншій стороні штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору і відшкодувати заподіяні цим збитки в тій частині, що не покрита сумою штрафу.
Згідно ж п.8.3 Договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
В матеріалах ж справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази зміни Відповідачем Договору в односторонньому порядку, як і односторонньої відмови. Крім того, факт здійснення Відповідачем часткових оплат до винесення рішення судом підтверджує визнання ним зобов'язання, та відсутність відмови від виконання такого.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3715,11грн. штрафу.
Щодо стягнення 3000грн. витрат з оплати послуг адвоката.
Згідно платіжного доручення №7 від 19.04.2011р., Позивачем перераховано ОСОБА_1 3000грн. за юридичні послуги згідно угоди №26 від 12.04.2011р.
Відповідно до посвідчення адвоката та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 є адвокатом.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.
Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях, подавав клопотання та інші документи по справі.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі ціну позову, витрати в розмірі 3000грн. з оплати послуг адвоката належали до стягнення.
Проте, протягом розгляду справи відповідно до платіжного доручення №195 від 27.05.2011р. Відповідачем здійснено оплату Позивачу за судові витрати.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
10.06.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.06.2011року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням частково оплачених Відповідачем на користь Позивача 3200грн. судових витрат (згідно платіжного доручення №195 від 27.05.2011р.), та 2,96грн. судових витрат (згідно платіжного доручення №214 від 06.006.2011р.). Враховуючи здійснені протягом розгляду справи оплати судових витрат Відповаідачем, суд приходить до висновку, що счудові витрати стягненню з відповідача на користь Позивача не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Бізнес центр «Підзамче»(79024, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, 176, ідентифікаційний код 32408191) на користь приватного підприємства «Протермс»(79060, м.Львів, вул.Наукова, 41/55, ідентифікаційний код 19325526) 3384,46грн. інфляційних нарахувань, 1473,81грн. 3% річних, 1055грн. пені.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя