справа № 2-а-1673 -2011
22 березня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі
головуючого - судді Неминущого Г.Л.
при секретарі - Тальмонт Р.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради про перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2010 роки,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради про перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2010 роки, обгрунтував свої вимоги тим, що вона є евакуюваною в 1986 році з зони відчуження 2 категорії та перебуває на обліку в УПСЗН Слов»янської міської ради.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»їй передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Протягом 2007-2010 років даний вид соціального захисту виплачується їй відповідачем в розмірах, значно нижче встановлених законодавством.
Вона звернулась до УПСЗ Слов»янської міської ради з заявою про перерахунок та доплату виплачених їй щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2010 роках в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. УПСЗН відмовило в задоволенні заяви.
Вважає дії УПСЗН Слов»янської міської ради неправомірними та просить визнати дії УПСЗН Слов»янської міської ради повідмові в перерахунку та виплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2010 рок в розмірі 3 мінімальних заробітних плат протиправними, зобов»язати УПСЗН Слов»янської міської ради доплатити сумми належної щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2010 роки в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат в розмірі 7908 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача -Управління труда та соціального захисту населення Слов»янської міської ради, до судового засідання не з»явився, надав суду заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим з зони відчуження 2 категорії виплачується у розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Статею 62 цього Закону встановлено, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетолм Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання Міністерствами та іншими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування, всіма суб»єктами господарювання. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, тобто виконання ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету. Мінпраці, як головний розпорядник бюджетних коштів за програмами соціального захисту громадян, які постаджали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у своїй діяльності керується нормами чинного бюджетного законодавства та забезпечує здійснення процесу соціальних чорнобильських виплат у розмірах, визначених КМУ, відповідних до затверджених бюджетних призначень. Держава гарантує виплату певних видів компенсації та допомог у розмірах, встановлених постановами КМУ. Згідно ст. 62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. Порядок застосування цього Закону визначає КМУ рішення якого є обов»язковими для виконання Міністерсвами та іншими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування, всіма суб»єктами господарювання.
У зв»язку з чим, УПСЗН здійснювало виплату щорічної допомоги позивачу, як особі евакуйованій з зони відчуження 2 категорії, у період з 2007-2010 роках, на підставі постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 75 грн. Тому відсутні законодавчі підстави для перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених позивачем.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в справи докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
ОСОБА_1 є евакуйованою в 1986 році з зони відчуження 2 категорії та перебуває на обліку в УПСЗН Слов»янської міської ради, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»їй передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Протягом 2007-2010 років даний вид соціального захисту виплачується позивачці відповідачем в розмірах, значно нижче встановлених законодавством.
Вона звернулась до УПСЗ Слов»янської міської ради з заявою про перерахунок та доплату виплачених їй щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2010 роках в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
УПСЗН Слов»янської міської ради відмовило позивачці у перерахунку та доплаті виплачених їй щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2010 роках в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоктивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена щорічна допомога на оздоровлення евакуйованих з зони відчуження 2 категорії в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем було виплачено позивачеві допомогу на оздоровлення 11.06.2007 року, 26.06.2008 року, 27.01.2010 року, 21.12.2010 року в розмірі 75 грн. за кожен рік, розмір якої встановлений постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року.
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 30 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена дія, у тому числі статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 152 Коституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 9 липня 2007 рокубула відновлена дія ст. 48 ЗУ ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення евакуйованих з зони відчуження 2 категорії в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Виплата позивачеві допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 75 грн. була здійснена відповідачем 11.06.2007 року, тобто до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. На момент здійснення позивачем виплати за 2007 рік були чинні положення п.30 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія, у тому числі ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно було виплачено позивачеві за 2007 р. щорічна грошова допомога на оздоровлення в сумі 75 грн., а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Зміни внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Виплата позивачеві допомоги на оздоровлення за 2008 рік в сумі 75 грн. була здійснена відповідачем 26.06.2008, тобто після ухвалення Коституційним Судом України рішення № 10-рп/2008від 22.05.2008 року. На момент здійснення відповідачем виплати були чинні положення в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п»ятого, шостого та сьмого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому відповідачем неправомірно було виплачено позивачеві за 2008 рік допомога на оздоровлення в сумі 75 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не мали обмежень щодо застосування ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, ніякого обмеження стосовно зазначеного у ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні КМУ не застосовував.
З огляду на вище викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині зобов»язання УПСЗН Слов»янської міської ради доплатити сумми належної щорічної компенсації на оздоровлення за 2008-2010 роки в розмірі 3 мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню.
Однак, предметом спору по даній цивільній справі є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплатити державну соціальну допомогу. Визначення розміру нарахування, у вказаних правовідносинах, є функцією по даній справі - відповідача. У зв'язку з цим, суд вважає, що в цій частині - визначення конкретної суми допомоги, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно п. 18 ч. 1ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993 року громадяни, віднесені до 1 і 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. ст.. 2,6,7.8,9,104,105,106 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради про перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2010 роки - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради про відмову ОСОБА_1 у перерахунку та доплаті недоотриманої суми щорічної компенсації на оздоровлення за 2008, 2009, 2010 роки у розмірі трьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених на момент виплат відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату суми належної їй щорічної компенсації на оздоровлення за 2008, 2009, 2010 роки в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Постанова складена та підписана у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Г.Л. Неминущій