Справа 2-а-3213/11
Іменем України
26.04.2011 року об 11годині 00 хвилин Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чумак Н. О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни» та з вимогою зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити їй недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги, як особі що має статус «дитина війни» за період з 04 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року у вигляді підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача починаючи з 01 квітня 2011 року нараховувати та виплачувати їй як особі, що має статус «дитина війни» щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у подальшому протягом усього часу дії закону.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 05 квітня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії та стягнення суми відкрито скорочене провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18 листопада 2004 року, /надалі -Закон №2195/ має статус «дитини війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а тому згідно зі ст.6 Закону №2195 має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 6 Закону від 18 листопада 2004 року /чинна з 01 січня 2006 року/ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону на 2006 рік було зупинено на підставі п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України від 22 березня 2005 року» № 3235-1У. Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п. 17 ст. 77 вказаного Закону. Вказані зміни набули чинності через десять днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року. Але відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року /із змінами, які були внесені 19 січня 2006 року/ зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В зв'язку з тим, що в 2006 році Кабінетом Міністрів України так і не було визначено порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».
Дію ст.6 Закону на 2007 рік також було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та визначено, що у в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону №2195, виплачуються особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 рік були визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону №2195,тобто було відновлено дію ст. 6 Закону № 2195.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI ст.6 Закону України №2195 була викладена в наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни внесені п.п.2 п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1 визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Тому з 09 липня 2007 року по 22 травня 2008 року було відновлено право на нарахування підвищення пенсії «дітям війни» на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » від 26 грудня 2008 року № 835-У1 та Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-У1 зупинення дії ст.6 Закону України №2195 передбачено не було.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 7 Закону України №2195 за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни соціальною гарантією передбачену Законом №2195, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус «діти війни».
Статті 21, 22 Конституції України передбачає, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Статтею 64 Конституції України визначено вичерпний перелік таких випадків.
Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими і мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Суд вважає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів для забезпечення виплат для зазначеної доплати до пенсії позивачеві, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону №2195.
Нормативно-правовим актом, що визначає зміст поняття та розмір мінімальної пенсії за віком, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-1У.Статтею 28 вказаного Закону встановлено мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому, відповідно до п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини /аналогія закону/. Тому, при розрахунку мінімальної пенсії слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, яка має статус «дитина війни» права на отримання такої надбавки.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що позивач звернулася до суду 04 квітня 2011 року.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 жовтня 2010 року з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених коштів.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 158, 159, 183-2 КАС України, ст.ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,-
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як «дитині війни» за періоди з 04 жовтня 2010 року - протиправними.
Зобов'язати відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 04 жовтня 2010 року у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до статті 28 Закону України № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум.
У відповідності до п.8 ч.6 ст.183 -2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач зобов'язаний виконати постанову негайно.
Постанова, прийнята в порядку скороченого провадження, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк сторонами в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі обчислюється з моменту отримання копії постанови
Апеляційна скарга на постанову подається через районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається до апеляційного суду.
Суддя:Н. О. Чумак