Справа № 2-753/2011
02 червня 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючої судді - Овчаренко Н.Г.,
при секретареві - Волошиній Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра»в особі відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ, треті особи -Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, треті особи -Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.
В підтвердження позивних вимог позивач посилається на те, 29 травня 2006 року між ОСОБА_1 та відповідачем строком до 20 травня 2036 року був укладений кредитний договір № 8/2006/840-К/343-Н. Відповідно до кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, в сумі 26 455, 44 дол.США на оплату вартості однокімнатної квартири №199, що розташована АДРЕСА_1 загальною площею 33,6 кв.м., яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до кредитного договору № 8/2006/840-К/343-Н від 29 травня 2006 року визначено процентну ставку за користування кредитними коштами 10 відсотків річних. Відповідач при оформленні кредиту не надав позивачу ні екземпляру кредитного договору, ні додатку до нього з графіком погашення кредиту.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 8/2006/840-К/343 від 29 травня 2006 року між банком і позивачкою був укладений договір іпотеки № 8/2006/840-К/343-Н від 29 травня 2006 року, який було засвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, всі екземпляри якого при оформленні кредитного кредиту залишились у відповідача.
Згідно договору іпотеки позивачкою передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: однокімнатна квартира №199, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,6 метрів квадратних. Також, у забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 3-3-Н від 29 травня 2006 року між банком і ОСОБА_4 було договір поруки, всі екземпляри якого відповідач залишив у себе. У зв'язку з укладенням кредитного договору № 8/2006/840-К/343-Н від 29 травня 2006 року позивачкою сплачено банку комісійні виплати за оформлення кредиту у сумі 1,5% (2 004,00 грн.) за отримання виписки 50,00 гривень. Всього 2 054 (дві тисячі п'ятдесят чотири)
На виконання умов Банку, і за його вимогою, позивачкою в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі відділення № 17 КБ «Надра»Дніпропетровське РУ було укладено два договори добровільного страхування із страховою компанією - Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВЕСКО», у звязку із чим несла додаткові збитки.
Позивачка понесла збитки на страхування у ЗАО СК «ВЕСКО»- 1169 грн. згідно договору №234-фр/06д страхування фінансового ризику, пов'язаного з втратою власності на нерухомість, та з тією ж страховою компанією 584,50 грн. згідно договору №859-иг/06дз страхування майна застави.
Позивачка посилається на те, що кредитний договір є недійсним так як положення кредитного договору суперечать положенням законів України з огляду на наступне. Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражено в грошовій одиниці України - гривні. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється в проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Видачею відповідачем - агентом валютного контролю - іноземної валюті резиденту України, який не має індивідуальної ліцензії для розрахунків валютою з іншим резидентом України є порушення банком своїх обов'язків валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище п. 2 ст. 13 Декрету.
Право здійснювати кредитні операції (надавати кредитні кошти позичальникам) в іноземній валюті на валютному ринку України відповідно до отриманої генеральної ліцензії виданої НБУ носить загальний характер і не може поширюватися на випадки, коли вказані вище операції суперечать законодавству, зокрема ст.524 Цивільного Кодексу України та Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Право банку розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов'язків агента валютного контролю, передбаченого п. 2 ст. 13 Декрету.
Позивачка вважає, що банк скористався її юридичною непроінформованістю, як позичальника при укладанні кредитного договору, який за своїм змістом суперечить чинному законодавству і який є договором приєднання згідно приписів п.1 ст.634 Цивільного Кодексу оскільки умови договору встановлені однією із сторін -банком у стандартній формі, які були укладені шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Банк не проінформував позивачку у письмовій формі під час кредитного договору про можливі ризики в разі можливої різкої зміни курсу. Банк не міг не знати, що різка зміна валютного курсу є не на користь позивачки, так як зробить неможливим виконання кредитного договору, але не повідомив про можливість такого ризику, що може вважатися, як свідоме шахрайство з метою отримання надприбутків.
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, і якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо б позичальник знав, що валютні ризики несе він і що овори не відповідають діючому законодавству, то не укладала би цієї угоди, або уклала би на інших умовах і у гривні.
Також відповідно до ч.І ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п'ятого, шостого ст.203 Цивільного Кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст.215 Цивільного кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставами для недійсності Кредитного договору визначено їх укладення в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу латежу, що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Позивачка посилається на завдану їй матеріальну шкоду в сумі 7 615 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Просить визнати недійсним кредитний договір № 8/2006/840-К/343-Н від 29 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»в особі Відділення №17 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ з моменту його укладення згідно до приписів частини 2 статті 548 Цивільного Кодексу України, зомани позивача з боку відповідача.
Визнати недійсним з моменту укладення, згідно до приписів частини 2 статті 548 ЦК України, договір іпотеки № 8/2006/840-К/343-Н від 29 травня 2006 року, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством -банк «Надра»в особі Відділення №17 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ.
Визнати недійсним з моменту укладення, згідно до приписів частини 2 статті 548 ЦК України, договір поруки від 29 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ.
Зобов'язати відповідача Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»в №17 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ прийняти у Позивача ОСОБА_1 суму у розмірі 45 944 гривень з розстрочкою платежів на 38 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 209,06 грн.
Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Дніпропетровську філію державного підприємства «Інформаційний центр»МЮ України виключити з реєстру майна що знаходиться в іпотеці однокімнатну квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,6 метрів квадратних, яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що у відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надано визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі - Закон про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Ні Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ні жоден з інших нормативно-правових актів не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України.
Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Надання банком та повернення позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору №8/2006/840/-К/343-Н від 29.05.2006р. є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, ваютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".
Як встановлено чч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю": - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання і одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
ВАТ КБ «Надра»має видані Національним банком України 23 серпня 2002 року банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 23 серпня 2002 року - дозвіл № 21-1 на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу.
Відповідач вважає, що зазначені ОСОБА_1 фінансова криза та зростання курсу долара США ніяким чином не впливають на визнання Кредитного договору недійсним, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому не може бути віднесена до зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору, та, відповідно, підставою визнання договору недійсним (постанова ВГСУ від 17.02.2010р. №10/215-09). Щодо зростання курсу долара США, то згідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", право встановлювати поточний курс валют належить виключно Національному банку України, і ВАТ КБ "Надра" не має можливості впливати на зазначений зрост курсу іноземної валюти.
Відповідач посилається на те, що між банком та ОСОБА_1 29 травня 2006 року укладено Кредитний договір № 8/2006/840-КУ343-Н відповідно до якого Позичальнику Банком були надані кошти в розмірі 26455 доларів США, 44 центи зі строком повернення до 20.05.2036 року та сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 10.00 % на рік.
29 травня 2006 року в якості забезпечення виконання зобов*язань за Кредитним договором, між ВАТ КБ "Надра" та Позивачкою укладено договір іпотеки, згідно до якого банку передано в іпотеку нерухоме майно:квартира №199, розташована за адресокхм.АДРЕСА_1, загальною площею 33,6кв.м.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №6783.
Про доведеність умов договору свідчить анкета-заявка, яка позивачкою була складена 17 травня 2006 року, а кредитний договір між нею та банком було укладено 29 травня 2006 року, що свідчить про те, що між сторонами було досягнуто домовленості відносно істотних умов кредитного договору, як і передбачено ст.638 ЦК України. Крім того, відповідно до п.2 ст. 1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, тобто з 17 травня (з моменту ознайомлення ОСОБА_1 з умовами видачі кредиту) по 29 травня (до видачі кредиту), у позивачки був час відмовитись від укладання кредитного договору та отримання коштів, але ним не було виявлено такого наміру.
Саме укладання Кредитного договору та настання правових наслідків, обумовлених цим договором свідчать про наявність об*єктивно вираженого волевиявлення учасників правочину та про те, що між сторонами досягнуто домовленості відносно всіх умов договору кредитної лінії.
Крединтим договором передбачені права та обов*язки як кредитора, так і позичальника, а сам правочин вчинено у встановленій законом формі, та його зміст не суперечить ЦК України, іншім актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до п.6 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Позивач мала право протягом чотирнадцяті календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Те, що ОСОБА_1 не скористалась наданим їй правом свідчить про те, що вона погоджується з усіма умовами договору та не вважає їх такими, що порушують її інтереси.
Після укладання кредитного договору між ВАТ КБ "Надра" та позивачкою, остання деякий час належним чином виконувала свої договірні обов*язки, що також підтверджує ії волевиявлення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Позивачка в своїй позовній заяві не довела, які саме обставини свідчать про наявність обману в діях банку.
Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні про позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Треті особи в судове засідання не з'явились , про час та дату судового засідання належним чином повідомлені, заява про розгляд справи без їх участі на адресу суду не надходила, за таких обставин суд вважає можливим розглянути позов за їх відсутності на підставі доказів, наданих у справі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_1 29 травня 2006 року укладено кредитний договір № 8/2006/840-КУ343-Н відповідно до якого позичальнику банком були надані кошти в розмірі 26455 доларів США, 44 центи зі строком повернення до 20.05.2036 року та сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 10.00 % на рік.
29 травня 2006 року в якості забезпечення виконання зобов*язань за Кредитним договором, між ВАТ КБ "Надра" та Позивачкою укладено договір іпотеки, згідно до якого банку передано в іпотеку нерухоме майно: квартира №199, розташована за адресокхм.АДРЕСА_1, загальною площею 33,6кв.м.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №6783.
Про доведеність умов договору свідчить анкета-заявка, яка позивачкою була складена 17 травня 2006 року, а кредитний договір між нею та банком було укладено 29 травня 2006 року, що свідчить про те, що між сторонами було досягнуто домовленості відносно істотних умов кредитного договору, як і передбачено ст.638 ЦК України. Крім того, відповідно до п.2 ст. 1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, тобто з 17 травня (з моменту ознайомлення ОСОБА_1 з умовами видачі кредиту) по 29 травня (до видачі кредиту), у позивачки був час відмовитись від укладання кредитного договору та отримання коштів, але ним не було виявлено такого наміру.
Саме укладання Кредитного договору та настання правових наслідків, обумовлених цим договором свідчать про наявність об*єктивно вираженого волевиявлення учасників правочину та про те, що між сторонами досягнуто домовленості відносно всіх умов договору кредитної лінії.
ВАТ КБ «Надра»має видані Національним банком України 23 серпня 2002 року банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 23 серпня 2002 року - дозвіл № 21-1 на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу. Таким чином, банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, в тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за договором відповідає вимогам законодавства і не вимагає індивідуальної ліцензії, які видаються, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті резидентами України, що підтверджується листом НБУ від 29.05.2001 року № 28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Щодо непередбачених витрат, то згідно до ст.8 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець зобовязан застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість.
За змістом частини першої статті 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдав за наявності її вини.
Суд вважає, що в діях банку щодо видачі позивачу кредитних коштів, відсутній протиправний аспект та провина, а тому вимога позивача щодо стягнення з банку завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00грн. є безпідставною.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд вважає, що кредитний договір відповідає вимогам закону, а позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 526, 1054, 1167 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра»в особі відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ, треті особи -Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г. Овчаренко