17 травня 2011 року Справа 2а- 384/11/0407
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщика міліції Харитоненка Олександра Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Згідно позову, що надійшов до суду 13.04.2011 року, позивач прохає:
1. визнати незаконними дії відповідача у справі про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.;
2. визнати протиправною та скасувати постанову серії АЕ1 № 195959 від 02.04.2011 року, винесену відповідачем, про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.;
3. закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 2.04.2011 року відносно нього відповідачем було винесено постанову АЕ1 № 195959 від 02.04.2011 року по справі про адміністративне правопорушення. Згідно даної постанови його було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Під час винесення постанови було порушено вимоги ст.ст. 245, 276, 280 КУпАП відповідно до яких при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином, постанова, винесена Інспектором, є незаконною і підлягає скасуванню.
02.04.2011 року, позивач рухаючись на належному йому автомобілі Мерседес-Бенц НОМЕР_1 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську, в напрямку площі Островського, виконав поворот праворуч на вул. Пастера, одразу по закінченні якого був зупинений відповідачем.
На його прохання назвати йому поважну причину зупинки його транспортного засобу та пред'явити службове посвідчення, Відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.5 ЗУ «Про міліцію»та ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»не представившись, у грубій формі потребував документи позивача. Виконуючи вимоги відповідача, останній надав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, а також реєстраційний документ на транспортний засіб.
На повторне питання позивача про причину зупинки його транспортного засобу, відповідач заявив йому, що начебто ним були порушені правила проїзду перехрестя, внаслідок не надання дороги пішоходу.
На пред'явлені звинувачення позивач пояснив, що виконуючи поворот він пропустив пішоходів, які рухалися по проїзній частині і лише після цього виконав маневр, а тому порушення правил дорожнього руху у його діях відсутнє, на підтвердження чого запропонував звертатися до свідків цієї події - пасажирів його автомобіля, а також пішоходів, котрі знаходились на перехресті і були очевидцями.
Однак відповідач відмовився вислуховувати його пояснення та залучати до справи свідків, оскільки, як він пояснив, у нього немає часу на запис їхніх показань до протоколу.
Також, відповідач відмовився залучити у якості свідка того пішохода, якого він начебто не пропустив.
Відповідач не роз'яснив позивачу його прав, чим позбавив можливості ними скористатись, в порушення норм Конституції, КУпАП, йому не були роз'яснені його права та обов'язки, що також вказує на порушення положення ч.2 ст.7 КУпАП.
Не допитавши свідків та позбавивши позивача права на захист під час винесення постанови, відповідачем було порушено вимоги ст.280 КУпАП, де вказано: «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності», що привело до безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу правопорушення.
Відсутність події правопорушення підтверджується також обставиною, що позаду нього проїзд перехрестя виконували інші автомобілі, які не були зупинені відповідачем, оскільки водії, які рухались позаду могли підтвердити його невинуватість та відсутність пішоходів на проїзній частині. Внаслідок чого, задля винесення постанови у Відповідача не було достатніх доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення, згідно ст. 251 КУпАП, тобто були відсутні свідки
Обов'язок по належному доказуванню та підтвердженню вчинення адміністративного правопорушення належними доказами покладено на Відповідача згідно п.1.6 Розпорядження МВС України № 466 від 21.03.2009 р., згідно якого працівників ДАІ було зобов'язано виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини, підтвердженої достатніми доказами. Своїми діями Відповідач порушив принцип рівності сторін, передбачений ст. 248 КУпАП, а також положення ч.4 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р., де вказано на необхідність навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Також відповідач стверджує, що були порушені інші норми права, зокрема: 33,34, 245, п.1 ч.1 ст. 247 , КУпАП, ст. 19 Конституції України,
В судове засідання позивач не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач також в судове засідання не з'явився, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що заперечує проти позову, оскільки адміністративний матеріал ним складено правомірно та обґрунтовано. Прохає суд врахувати строки оскарження даної постанови з урахуванням терміну давності і винести рішення згідно діючого законодавства.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб'єкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що 02.04.2011року інспектором ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Харитоненком Олександром Івановичем, який є суб'єктом владних повноважень, було складено протокол серії ВС1 № 229916 у відношенні позивача про скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на підставі цього протоколу винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 195959 від 02.04.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за те, що він 02.04.2011 року о 16.35 годин керував автомобілем Мерседес-Бенц, д/н НОМЕР_1 на пр. Карла Маркса в м. Дніпропетровську і на перехресті з вул. Пастера, виконуючи маневр праворуч, не надав переваги у русі пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п.16.2 ПДР України, за що на нього було накладено адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі 425 грн.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені: протокол про адміністративне правопорушення і постанова у справі про адміністративне правопорушення складені в один і той же день 02.04.2011 року, відповідно, в 16.40 год. та в 16.50 год. Ні в протоколі, ні в постанові не зазначено, які саме права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, були роз'яснені позивачу, свідків події не зазначено, інших доказів до справи не долучено. В протоколі зазначено пояснення позивача: «пешеходов не заметил, с протоколом не согласен.». Копія протоколу та постанови вручені позивачу 02.04.2011 року.
Факти, викладені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсним обставинам справи щодо встановлення факту порушення вимог п.16.2 ПДР України з боку позивача. В постанові не зазначено, який пункт ПДР України був порушений, не зазначено, яке саме правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП України було допущено, на думку відповідача.
Позивач звернувся до суду з даним позовом в установлений законом 10-ти денний строк, оскільки позов з доданими документами був ним зданий на пошту 12.04.2011 року, про що свідчить дата на відтиску поштового штемпеля на конверті. Згідно ч.9 ст. 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Надаючи юридичну оцінку фактам та обставинам справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Згідно вимог ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть в виді штрафу у розмірі від 25 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 (далі Наказ), а саме п.2.6.- зазначено, що при складанні протоколу, при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків).
Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Згідно пункту 2.7. Наказу до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно пункту 2.11. Наказу у постанові, у розділі "ВСТАНОВИВ" вказується число, місяць, рік, час скоєння адміністративного правопорушення, прізвище та ініціали особи, яка його вчинила, викладаються обставини і суть скоєного правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.
В порушення вимог ст.251 КУпАП, ст.256 КУпАП, п.2.6, п.2.7 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення»за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463, п. 1.1., п. 13.3.4., п. 14.1 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592, в протоколі про скоєне адміністративне правопорушення не було зазначено інших, будь-яких фактичних даних, на основі яких, у визначеному законом порядку відповідач міг об'єктивно і обґрунтовано встановити: наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; не спростоване заперечення позивача; до протоколу не долучено жодних матеріалів, що підтверджували б факт вчинення порушень дорожнього руху позивачем (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо), матеріали фото-відеозйомки, які б могли бути визнані судом джерелами доказів; в протоколі та постанові відсутнє текстуальне викладення прав та обов'язків позивача, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що викликає сумнів, що ці права та обов'язки, взагалі, були роз'яснені позивачу; в постанові не зазначено пункт ПДР України, вимоги якого були порушені, на думку відповідача, і який був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто, не викладена в повному обсязі об'єктивна сторона складу правопорушення, не визначено вид порушення, тобто не зазначено, чи це було порушення правил проїзду перехресть, чи ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах ; до участі у справі не залучений, чи не залучені пішоходи, яким начебто, за змістом протоколу та постанови, була створена позивачем перешкода в перетинанні проїзної частини; відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і виніс про це постанову безпідставно, тобто, за відсутності для такого висновку доказів, без вирішення питання про задоволення чи відхилення заяв та клопотань позивача про надання таких доказів, про що свідчить відсутність будь-яких записів посадової особи у протоколі щодо вирішення клопотань.
Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд доходить висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача та винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 425 грн., діяв в порушення вимог п.п.3,4,5,6,9,10 ч.3 ст.2 КАС України, необґрунтовано, упереджено, свої обов'язки та права здійснив формально, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не добросовісно та нерозсудливо, без урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення, не своєчасно, тобто протягом строку, в період якого позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП, без належного роз'яснення позивачу його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; в протоколі відсутні текстуально викладені права особи, передбачені ст. 63 Конституції України, та права і обов'язки правопорушника, передбачені ст. 268 КУпАП, що викликає сумнів у тому, що ці права та обов'язки, насправді, були доведені позивачеві, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, зокрема, користуватися послугами захисника та іншого фахівця у галузі права при розгляді справи про адміністративне правопорушення; в порушення ст.252 КУпАП - без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи в їх сукупності; оскільки позивач письмово заявив про свою незгоду з правопорушенням, інших доказів до справи не було прилучено, тобто було проігноровано інші джерела доказів, які підтвердили б чи спростували наявність складу правопорушення в діях позивача, свідки чи потерпілі не були залучені до участі у справі; без врахування вимог ст.280 КУпАП, ст.268 КУпАП, тобто, без з'ясування того, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність; в протоколі та постанові не зазначено, яке саме порушення було допущено, що передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, тобто об'єктивна сторона правопорушення не була викладена належним чином. На підставі викладеного, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі, в тому числі, про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за недоведеності його вини, та факту події правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів для підтвердження своїх заперечень проти заявленого позову, які б свідчили, про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, крім посилання на протокол про адміністративне правопорушення, який на підставі наведеного вище, суд визнає недопустимим джерелом доказів, суд доходить висновку, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на об'єктивно встановлених обставинах події та вимогах Закону.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно п.1 ч.1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки протокол про адміністративне правопорушення та постанова про адміністративне правопорушення, які були складені у відношенні позивача відповідачем - суб'єктом владних повноважень, необґрунтовані і незаконні за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, є підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, згідно п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП,
Відповідно до вимог ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, даних про інші документально підтверджені витрати позивач не надав, тому, згідно ч.1 ст. 94 КАС України, судові витрати у даній справі в розмірі 03 гривні 40 копійок слід покласти за рахунок Держави України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,171-2,255,256 КАС України, ст. 247 п.1 КУпАП, суд
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними дії інспектора ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщика міліції Харитоненка Олександра Івановича, стосовно визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ1 № 195959 від 02.04.2011 року, винесену інспектором ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, прапорщиком міліції Харитоненком Олександром Івановичем, про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення в виді штрафу у розмірі 425 грн., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок покласти за рахунок Держави України.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови, не пізніше трьох днів після складення її в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.