справа №2-а- 414/008
11 лютого 2008 року 12 год. 05 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
в особі головуючого :судді Боймиструка С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пилипчук В.Є.
позивача не з'явилась
представників відповідачів Віра С.І.
Карпович Н.І.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та до Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня в сумі 2893 гривні,
Позивач - ОСОБА_1, звернувшись до суду вказує, що має право на пільги встановлені законодавством України, як учасник війни.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня вона має право на разову грошову допомогу, як учасник війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
В 2005 році їй виплачено 130 гривень, в 2006 році -130 гривень, і в 2007 році -150 гривень.
Пенсія за віком складала в 2005 році - 332 грн. 00 коп., в 2006 році - 359 грн. 00 коп., а в 2007 році з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 410 грн. 06 коп., а з 1 жовтня 411 грн.
Таким чином, позивач вказує, що відповідач, за її розрахунком, не доплатив їй щорічну разову допомогу до 5 травня, всього за три роки: 2005, 2006, 2007 роки - 2893 гривні.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп\2004 положення ст. 44 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" та рішення Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Про порушення своїх прав позивач вказує, що взнала після оприлюднення цього рішення Конституційного суду України.
Відповідно до ст.17-1 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплати допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, тому позивач посилаючись на ст.8, 22, 64 Конституції України просить позов задовольнити і стягнути з відповідачів недоплачену щорічну разову допомогу в розмірі 2893 гривні.
В судове засідання позивач не з'явилась та в позові просить суд слухати справу за її відсутності в зв'язку з похилим віком та труднощами пересування.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації позов не визнала та вказує, що виплати допомоги до 5 травня проведені повністю та заборгованості не має. Крім того, відповідач вказує, щодо вимог за попередні роки позивачем пропущено річний термін звернення до суду.
Представник залученого до участі в справі Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, вважає, що позов дружини померлого учасника війни ОСОБА_1не підлягає до задоволення, оскільки ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно Законом про Державний бюджет України і визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільові спрямування цих видатків.
Органи праці не можуть змінити ці видатки.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007 положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік (зазначеною статтею встановлені розміри щорічної разової допомоги) визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Виходячи з цього, на момент виплати щорічної разової грошової допомоги - до 5 травня, ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік була чинною і допомога виплачена в розмірі, встановленому зазначеною статтею. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду не має.
Бюджетним Кодексом України (п.2 ст. 4) встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу України положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині в якій вони не суперечать положенням Конституції України цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Виплата допомоги профінансована за рахунок коштів Державного бюджету в розмірах встановлених ст.. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Допомога в розмірах зазначених в Законах України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки виплачена ОСОБА_1повністю, заборгованості немає.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується її позов, а відповідачами доказана правомірність своїх дій, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст..8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Як вбачається з ЗУ « Про державний бюджет України на 2007 рік» видатки держави на фінансування виплат в розмірах зазначених в ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - не передбачено.
Хоч рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою обмежувались зазначені вище виплати , визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак на думку суду, це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті не має відповідного фінансування.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Змін до ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині видатків на загальносуспільні потреби передбачені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірах про які йдеться в позові - не внесено.
Отже, оскільки таких коштів на адресу відповідачів з Державного бюджету України не надійшло, то підстав стягувати з них зазначеної позивачем суми - не має, оскільки вони не є розпорядниками коштів, а лиш здійснюють фізично ці виплати після надходження зазначених коштів з бюджету.
Крім того, позивачем пропущено встановлений ст..99 КАС України річний термін на звернення до суду, щодо вимог про стягнення допомоги за 2005, 2006 роки, про поновлення якого позивач навіть не клопотав перед судом і підстав для його поновлення суд не вбачає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та до Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня в сумі 2893 гривні - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне скарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: