справа №2-а- 411/008
11 лютого 2008 року 16 год. 30 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
в особі головуючого :судді Боймиструка С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пилипчук В.Є.
представник позивача ОСОБА_2
представника відповідача Богуцької З.Л.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня в сумі 2523 грн. 18 коп.,
Позивач - ОСОБА_1, звернувшись до суду вказує, що має право на пільги встановлені законодавством України, як учасник війни, що підтверджується посвідченням серія АБ № НОМЕР_1 виданим Сарненським райвійськкоматом Рівненської області від 26 травня 1997 року.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня він має право на разову грошову допомогу, як учасник війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
В 2005 році йому було виплачено вказану допомогу в розмірі 250 гривень, в 2006 році -250 гривень, і в 2007 році -280 гривень.
Пенсія за віком складала в 2005 році - 332 грн. 00 коп., в 2006 році - 359 грн. 00 коп., а в 2007 році з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 410 грн. 06 коп., а з 1 жовтня 411 грн.
Таким чином, позивач вказує, що відповідач не доплатив йому щорічну разову допомогу до
5 травня, всього за три роки: 2005, 2006, 2007 роки - 2523 грн. 18 копійок.
Посилаючись на ст.14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст.8, 22, 64 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року № 8, від
9 липня 2007 року № 6, позивач просить позов задовольнити і стягнути з відповідачів недоплачену щорічну разову допомогу в розмірі 2523 грн. 18 копійок.
В судове засідання позивач не з'явився та в позові просить суд слухати справу за його відсутності в зв'язку з похилим віком та труднощами пересування.
Представник позивача - ОСОБА_2 позов підтримала, просить його задовольнити.
Представник Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації позов не визнала та вказує, що ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно Законом про Державний бюджет України і визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільові спрямування цих видатків.
Виплата допомоги профінансована за рахунок коштів Державного бюджету в розмірах встановлених ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" і органи праці не можуть змінити ці видатки.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року положення ст.29 ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2007 рік (зазначеною статтею встановлені розміри щорічної разової допомоги) визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення.
Виходячи з цього, на момент виплати щорічної разової грошової допомоги - до 5 травня, ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік була чинною і допомога виплачена в розмірі, встановленому зазначеною статтею. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду не має.
Бюджетним Кодексом України (п.2 ст. 4) встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу України положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині в якій вони не суперечать положенням Конституції України цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Допомога в розмірах зазначених в Законах України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки виплачена ОСОБА_1 повністю, заборгованості немає.
Крім того, відповідач вказує, щодо вимог за попередні роки позивачем пропущено річний термін звернення до суду .
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення...
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
На думку суду, позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов, а відповідачами доказана правомірність своїх дій, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст..8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Як вбачається з ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» та в попередніх бюджетах за 2005-2007 роки, видатки держави на фінансування виплат в розмірах зазначених в ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - не передбачені.
Хоч рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою обмежувались зазначені вище виплати , визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак на думку суду, це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті не має відповідного фінансування.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині видатків на загальносуспільні потреби передбачені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірах про які йдеться в позові - не внесено.
Отже, оскільки таких коштів на адресу відповідачів з Державного бюджету України не надійшло, то підстав стягувати з них зазначеної позивачем суми - не має, оскільки вони не є розпорядниками коштів, а лиш здійснюють фізично ці виплати після надходження зазначених коштів з бюджету.
Крім того, позивачем пропущено встановлений ст..99 КАС України річний термін на звернення до суду, щодо вимог про стягнення допомоги за 2005, 2006 роки, про поновлення якого позивач навіть не клопотав перед судом і підстав для його поновлення суд не вбачає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня в сумі 2523 грн. 18 коп. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне скарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: підпис
Суддя С.В. Боймиструк