«01» лютого 2008 року 09 год. 45 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача:
ОСОБА_2
відповідачів:
1. Віра С.І. (дов.№ 01-14-01/1961 від 13.09.2007 р.); 2. Філіпова Н.В. (дов. № 01-304 від 31.01.2008 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації
2. Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації
про
зобов'язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 3148,00 грн.,-
Позивач - ОСОБА_1- звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідачів: 1. Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, 2. Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 3148,00 грн.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що він має право на пільги як учасник війни, в тому числі відповідно, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,- на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч зазначеній нормі закону відповідачами в 2005-2007 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня йому виплачувалась не в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет» на відповідні роки встановлено інші розміри цих виплат. Оскільки положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, а по аналогії закону, відповідно, і ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік», то позивач рахує, що у нього є всі підстави для стягнення з відповідачів недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки в сумі 3148,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач-1 - Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації - позов заперечує в повному обсязі. Зазначає, що виплата позивачу була профінансована за рахунок коштів Державного бюджету в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», оскільки ст. 95 Конституції України визначає, що виключно Законом про Державний бюджет України і визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільові спрямування цих видатків. Допомога в розмірах, визначених зазначеними Законами, позивачу виплачена повністю, заборгованості немає.
На підставі викладеного просить в позові відмовити.
Відповідач-2- Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації - в судовому засіданні пояснив, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2005-2007 роках була здійснена позивачу в розмірі, встановленому на дату виплати відповідними Законами України про державний бюджет на відповідний рік. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
А так просить в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Позивач - ОСОБА_1- згідно посвідчення серії Д № НОМЕР_1 від 30.09.2003 р., виданого Млинівським Управлінням праці та соціального захисту населення (а.с. 3) має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни як учасник війни, в тому числі на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно довідки № 05-75-93 від 10.12.07 р. позивачу у 2005-2007 роках було виплачено щорічну разову грошову допомогу в таких розмірах: в 2005 році - 50,00 грн., в 2006 році - 50,00 грн., в 2007 році - 55,00 грн. Дані обставини стверджуються самим позивачем та підтверджуються відповідачами в судовому засіданні та у запереченнях.
Суд вважає, що дані виплати щорічної разової грошової допомоги за зазначений період здійснені згідно чинного законодавство з огляду на наступне.
Норми Конституції України, як норми прямої дії, застосовуються при вирішенні спору у тих випадках, коли правовідносини не врегульовані Законом. Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.
На даний час разова грошова допомога до 5 травня учасникам війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначається згідно Закону України Про Державний бюджет України на відповідні роки в таких розмірах:
ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік» - 50,00 грн.;
ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 50,00 грн.;
ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 55,00 грн.
Дані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік», не змінювались, неконституційними не визнавались, а відтак є чинними для застосування та виконання відповідно до ст. 68 Конституції України.
Що стосується норми ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», то суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Відповідно до п. 3 резолютивної частини даного Рішення, положення ст. 29, п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.07 р. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду України не має.
В цій частині позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач-2 наполягає на застосуванні наслідків ч.1 ст. 100 КАС України та вказує, що строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення допомоги за 2005, 2006 роки у позивача закінчився. Клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду позивач не заявляв.
В цій частині позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити
Разом з тим, частиною 1 Постанови КМ України від 18.02.2004 р. № 177 “Про забезпечення щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство України забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (відповідачі по справі) не наділені повноваженнями щодо визначення розміру грошової допомоги, а лише виконують функції щодо забезпечення виплати нарахованої грошової допомоги, що виплачується до 5 травня.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстави для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У позові відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
З оригіналом згідно
Суддя І.С. Чалий