33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" квітня 2011 р. Справа № 9/1516
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Савченко Г.І. ,судді Грязнов В.В.
при секретарі Новак Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Планета-сервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.11 р. у справі № 9/1516
за позовом Підприємець ОСОБА_1
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-сервіс"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.07.2010 р.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2011 року у справі № 9/1516 (суддя Алексєєв М.В.) позов задоволено. Присуджено до стягнння з товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-сервіс»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3000,00 грн. заборгованості, 53977,50 грн. штрафу, 576,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 600,00 грн. заборгованості провадження припинено за відсутністю предмета спору.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позов обґрунтований та підтверджується належними доказами.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині стягнення 53977,50 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити. Зокрема зазначає, що в той час як сума штрафних санкцій є об'єктивно великою в порівнянні із сумою заборгованості, суд при винесенні рішення не з'ясував питання спричинення позивачу збитків та не застосував норми ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України, чим допустив порушенням норм матеріального права.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак письмово повідомив суд про підтримання доводів апеляційної скарги та просить здійснювати розгляд скарги без його участі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-Сервіс (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) договору купівлі-продажу від 09.07.2010р. (а.с. 15), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7930,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №СВ-000435 від 13.07.2010 р.,(а.с.14).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 Договору, продавець зобов'язується продати та відпустити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару.
Згідно п.2 Договору найменування товару, ціна товару, кількість товару погоджується зі стороною при оформленні накладних на відпуск товару. Оформлені накладні на отримання товару свідчать про погодження сторін з найменуванням товару, цінами, кількістю, якістю товару та являють собою невід'ємну частину Договору. Після отримання товару та підписання накладних претензії по кількістю отриманого товару не приймаються та поверненню нереалізованого товару не проводиться.
Пунктом 4 договору встановлено форму оплати -передоплата або 100% оплата на протязі 20 днів з дня отримання товару.
Оплата за товар, відповідачем проводилась частково згідно видаткової накладної № СВ-000435 від 13.07.2010 року, а саме: 07.07.2010 року в сумі 2705,00 грн. (передоплата), 29.10.2010 року в сумі 1225,00 грн, 13.11.2010 року в сумі 400,00грн.
08.11.10 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 05.11.10 р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 4000,00 грн., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12).
05.11.2010р. між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено акт, в якому сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4000,00 грн. (а.с.30).
Після подачі позову відповідачем сплачено 600,00 грн. боргу, що підтверджується банківською випискою №137 від 30.11.2010 року.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість на момент розгляду справи становить 3000,00 грн.
Доказів сплати зазначеної суми відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення 600,00 грн. боргу в зв'язку із сплатою їх під час судового розгляду.
Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення 53977,50 грн. штрафу з огляду на наступне.
Згідно п.5 Договору купівлі-продажу, укладеного сторонами 09.07.2010 р. "Покупець" самостійно додатково сплачує "Продавцю" штраф в розмірі 10% за кожен день прострочки від суми боргу.
За умовами ст.. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожень день прострочення виконання.
Тобто, за умовами даної статті штраф застосовується одноразово, а пеня є триваючою неустойкою, оскільки нараховується за кожен день прострочення виконання.
Відтак, визначений сторонами у п. 5 договору «штраф»згідно норм ст. 549 ЦК України являється пенею, оскільки обчислюється у відсотковому розмірі від суми боргу за кожен день прострочки.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Слід зазначити, що відповідно до преамбули даного закону, останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Правило, встановлене ч. 2 ст. 551 ЦК України щодо можливості збільшення у договорі розміру неустойки, встановленого законом, в даному випадку не застосовується, оскільки останнє дозволяє збільшувати розмір законної неустойки, а не договірної.
Таким чином, позивач має право нарахувати пеню за прострочення грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2010 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а не у розмірі 10%.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, суд вважає необхідним здійснити перерахунок пені у відповідності до норм законодавства.
Розрахунок пені здійснюється за формулою: Б * ПоС * К = П, де Б -сума боргу, ПоС -подвійна облікова ставка, К- кількість днів прострочення, П- сума пені.
Період нарахування пені -з 02.08.2010 року по 19.11.2010 року. Облікова ставка НБУ в даний період становила 7,75 %, подвійна -15,5 %.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 02.08.2010 року по 29.10.2010 року (87 днів) заборгованість відповідача складала 5225,00 грн. Відповідно розрахунок складає: 5225,00 * 15,5/366 %* 87 = 192,51 грн.
В період з 29.10.2010 р. по 13.11.2010 р. (15 днів) заборгованість відповідача складала 4000,00 грн. Відповідно розрахунок складає: 4000,00 * 15,5/366 % * 15 = 25,41 грн.
В період з 13.11.2010 р. по 19.11.2010 р. (7 днів) заборгованість відповідача складала 3600,00 грн. Відповідно розрахунок складає: 3600,00 * 15,5/366 % * 7 = 10,67 грн.
Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню становить 228,59 грн. (192,51 + 25,41 + 10,67 = 228,59). В частині стягнення пені в сумі 53748,91 грн. (53977,50 -228,59 = 53748,91) слід відмовити.
Зважаючи, що судом першої інстанції при вирішенні спору в частині стягнення пені допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення в цій частині підлягає зміні. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить перерозподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції заявлених вимог проти задоволених становить 6,7 %.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-сервіс»від 03.02.2011 р. № 7 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.2011 року у справі № 9/1516 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-сервіс»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -3000,00 грн. заборгованості, 228,59 грн. пені, 38,59 грн. витрат по сплаті державного мита, 15,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення 600,00 грн. заборгованості за відсутністю предмета спору.
Відмовити в позові в частині стягнення 53748,91 грн. пені.»
3. На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.
4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Житомирської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.