33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 травня 2011 року Справа № 2/5025/493/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Іоннікова І.А. , суддя Дужич С.П.
при секретарі Снічук І.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Рабчевський А.В.
відповідача: представник Лашатецький В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 2/5025/493/11 від 13.04.11р. (суддя Дячук Т.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
про стягнення 146326 грн. 60 коп.
Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 2/5025/493/11 від 13.04.11р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 116600грн.00коп. - основного боргу, 8962грн.22коп. - пені, 11660грн.00коп. - штрафу, 9104грн.38коп. - процентів за користування чужими коштами, 1463грн.27коп. - витрат по оплаті державного мита та 236грн.00коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що унаслідок поставки товарно-матеріальних цінностей (насіння сільськогосподарських культур та мінерального добрива) на підставі договору відповідачем не проведено оплату.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13.04.11р. у справі 2/5025/493/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що для реалізації насіння сільськогосподарських культур та мінерального добрива необхідна ліцензія. Відсутність ліцензії на ліцензовані види робіт (послуг) є підставою для відмови у позові. Окрім того із договору не вбачається, що за отримані товарно-матеріальні цінності відповідач зобов'язаний провести розрахунок грошовими коштами.
У судовому засіданні доводи апеляційної скарги представник відповідача підтримав, просить її задовольнити.
Представником позивача відзиву на апеляційну скаргу у письмовому вигляді не подано, у судовому засіданні представник, надаючи усні заперечення проти поданої апеляційної скарги, просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
За клопотанням представника відповідача здійснена технічна фіксація судового процесу.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2011р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, виходячи з наступного.
Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Колос” (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей від 06.04.2010р., відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - насіння сільськогосподарських культур та мінеральні добрива. Товар поставляється кількома партіями відповідно до накладних виписаних постачальником, на умовах - склад покупця, в період до 1 серпня 2010 року.
Згідно п.2.1 договору, ціна і кількість товару визначається відповідно до накладних виписаних постачальником при відпуску товару.
Відповідно п.6.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.
В п.6.2 передбачено, що за цим договором можливі будь-які форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України. У кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами.
Сторонами визначено в п.7.3 договору, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.
Крім пені, в разі допущення прострочення розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 відсотків від суми несплачених вчасно коштів та 15% річних за користування чужими коштами.
Згідно п.9.1 договір набирає сили з дати його підписання повноваженими представниками сторін і діє до його повного і належного виконання.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору поставки позивачем поставлено товар по накладній №3 від 16.04.2010р. на суму 22000грн.00коп., по накладній №4 від 17.04.2010р. на суму 5500грн.00коп., по накладній №5 від 21.04.2010р. на суму 27000грн.00коп., по накладній №7 від 26.04.2010р. на суму 58100грн.00коп. Товар отримано відповідачем через його представника ОСОБА_2 (довіреність №142 від 16.04.2010р.). Поряд з тим по накладній №13 від 22.07.2010р. постачальником поставлено насіння люцерни на суму 4000грн.00коп., якие отримано відповідачем через його представника ОСОБА_3 (довіреність №84 від 22.07.2010р.).
Сторонами 02.08.2010р. підписано акт прийомки-передачі товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору поставки від 06.04.2010р., яким підтверджено поставку товару (насіння, мінеральних добрив) на загальну суму 116600грн.00коп.
Зобов'язання щодо проведення оплати за поставлений товар у встановлений договором строк відповідачем виконані.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 116600грн.00коп. основного боргу, 8962грн.22коп. пені (п.7.3 договору), 11660грн.00коп. - штраф 10% та 9104грн.38коп. - 15 процентів за користування чужими коштами (п.7.4 договору).
За змістом ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між позивачем і відповідачем укладено договір від 06.04.2010р. поставки товарно-матеріальних цінностей (насіння сільськогосподарських культур та мінеральних добрив).
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Виконання позивачем (постачальником) зобов'язань по договору поставки від 06.04.2010р. та отримання відповідачем (покупцем) товару на суму 116600грн.00коп. підтверджено належними доказами.
Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.
Як видно із п.6.1 договору та відповідно до положень ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки покупець зобов'язаний сплатити за отриманий товар грошові кошти. В зв'язку з цим, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що сторонами не було погоджено форму розрахунків за товар.
Не приймаються доводи апелянта щодо твердження, що оплата за отримані товарно-матеріальні цінності мала бути проведена у іншій, не грошовій формі, узгодженій сторонами, і лише після неможливості узгодити або небажанням постачальника - оплата проводить грошовими коштами.
Вказане твердження спростовується вищевикладеним.
Окрім того представник позивача у судовому засіданні наголосив на тому, що у сукупності між собою пункти 2.1, 2.3, 5.3.2, 6.1, 7.3, 7.4 договору від 06.04.10р. передбачають розрахунок тільки грошовими коштами.
За нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимоги про стягнення 11660грн.00коп. штрафу у розмірі 10% від суми боргу заявлені відповідно до п.7.4 договору поставки і підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені заявлено у сумі 8962грн.22коп., відповідно п.7.3 договору поставки, в межах подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення оплати, з 10.09.2010р. по 10.03.2011р. (за 181 день).
Крім того, відповідно до п.7.4 договору поставки, нараховані і заявлені до стягнення проценти за користування чужими коштами, за період з 01.09.2010р. по 10.03.2011р., у сумі 9104грн.38коп.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Таким чином місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства і на умовах укладеного сторонами договору поставки, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Додаткові доводи представника апелянта у судовому засіданні щодо наявності ще однієї підстави для скасування судового рішення та постановлення нового, як от: здійснення торгівлі насінням та мінеральними добривами без відповідної ліцензії є необґрунтованими.
Статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" наведений вичерпний перелік видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
На момент виникнення правовідносин між сторонами (06.04.10р.) ліцензуванню підлягала діяльність, пов'язана із виробництвом пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптова, роздрібна торгівля пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин). Предметом договору ні пестициди ні агрохімікати не були.
Є помилковим віднесення представником відповідача мінеральних добрив за договором від 06.04.10р. до групи пестицидів чи агрохімікатів. Жодних обґрунтовуючих документів з цього приводу апеляційному суду не подано.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2011р. у справі №2/5025/493/11 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" - без задоволення.
Справу №2/5025/493/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Іоннікова І.А.
Суддя Дужич С.П.