08.06.2011 року Справа № 7/140-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність №б/н від 31.01.11;
від відповідача - 2: ОСОБА_2. представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 1962 від 27.04.11;
представник відповідача - 1 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара", с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11 у справі №7/140-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський", м. Дніпропетровськ
до: відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз Придніпров'я", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара", с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
про солідарне стягнення 587 073, 20 грн.
В вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський", м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз Придніпров'я", м. Дніпропетровськ,: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара", с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про солідарне стягнення 587 073, 20 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11р. у справі 7/140-10(суддя -Коваль Л.А.) позовні вимоги - задоволенні частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз Придніпров'я" м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" Дніпропетровська область, с. Боровківка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" м. Дніпропетровськ борг у сумі 532 250 грн. 19 коп., штраф у розмірі 52 687 грн. 48 коп., три відсотки річних у сумі 2 001 грн. 75 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 2 934 грн. 70 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 58 грн. 99 коп.
Зобов'язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" м. Дніпропетровськ, зайво сплачене згідно платіжного доручення № 5537 від 09.08.2010р. державне мито у сумі 27 грн. 40 коп.
В решті позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач по справі звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою та уточненнями до апеляційної скарги, де просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог .
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" м. Дніпропетровськ як покупець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний союз Придніпров'я" м. Дніпропетровськ як продавець, уклали договір № А-020401.
Згідно умов укладеного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти й оплатити товар, зазначений в договорі, загальною вартістю 3 565 245, 61 грн. Згідно пункту 2.1. Договору на позивача покладено обов'язок перерахувати на рахунок відповідача-1 100% вартості товару у відповідності з наступним графіком:
- до 02.04.2010р. -200 000, 00 грн.;
- до 07.04.2010р. -600 000, 00 грн.;
- до 15.04.2010р. -2 765 245, 61грн.
Згідно додатку № 1 до Договору відповідач-1 зобов'язався поставити позивачу товар за наступним графіком:
- 13.04.2010р. -51 т;
- 14.04.2010р. -28 т;
- 16.04.2010р. -20 т;
- 16.04.2010р. -51 т;
- 17.04.2010р. -25 т;
- 19.04.2010р. -26 т.
Відповідно до п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу-1 передоплату за товар у загальній сумі 785 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3770 від 02.04.2010р. на суму 200 000, 00 грн. та № 3825 від 08.04.2010р. на суму 585 000, 00 грн.
Згідно видаткових накладних № А-220403 від 22.04.2010р. та № А-220402 від 22.04.2010р. відповідач-1 з порушенням встановленого графіку поставки поставив позивачу товар лише у кількості 47 т на загальну суму 152 749, 81 грн.
Відповідно до п. 5 Договору за порушення графіку поставки товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.
Згідно пункту 7.5. Договору передбачає, що всі зміни і доповнення до Договору дійсні, якщо вони вчинені у письмовій формі, підписані уповноваженими на це особами й завірені печатками сторін.
27.05.2010р. позивач та відповідач-1 уклали додаткову угоду до Договору, якою домовилися про те, що Договір буде припинений на умовах, передбачених цією додатковою угодою.
Додаткова угода до Договору є невід'ємною частиною Договору, набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, додатками до нього, цією додатковою угодою.
Також укладеною додатковою угодою сторони визнали, що заборгованість продавця перед покупцем за поставку товару по Договору складає 632 250, 19 грн.;
- сторони визнали, що за прострочення поставки товару згідно умов Договору продавець повинен сплатити покупцю штраф у розмірі 52 687, 48 грн.;
- сторони домовилися про те, що продавець зобов'язався повернути покупцю сплачену за товар суму -632 250, 19 грн. та сплатити штраф за умовами Договору у розмірі 52 687, 48 грн., а всього: 684 937, 67 грн. у строк до 25.06.2010р.;
- з моменту здійснення сторонами належним чином та у повному обсязі дій, зазначених вище, зобов'язання продавця перед покупцем і навпаки за Договором вважаються виконаними.
На підставі додаткової угоди 15.07.2010р. відповідач-1 перерахував на рахунок позивача частину суми боргу, а саме: 100 000, 00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за наведену дату, у зв'язку з чим, сума, яку відповідача-1 зобов'язався повернути позивачу за непоставлений товар зменшилася до 532 250, 19 грн., а разом з сумою штрафу -52 687, 48 грн. становить 584 937, 67 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем-1 договором № А-020401 від 02.04.2010р. з урахуванням додаткової угоди від 27.05.2010р. до даного договору щодо повернення позивачу оплачених за товар попередньою оплатою коштів у сумі 532 250, 19 грн., на які поставка не відбулася, сплати штрафу у розмірі 52 687, 48 грн., у встановлений додатковою угодою до договору строк. 3% річних заявлені на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вимога про солідарне стягнення з відповідачів заявленої до стягнення суми ґрунтується на умовах укладеного між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки № 27/05/10-ПОР від 27.05.2010р. та ст. 553 Цивільного кодексу України.
Згідно умов ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не виконав зобов'язання, передбачені Договором, в частині поставки позивачу товару на суму отриманої від позивача попередньої оплати.
Враховуючи наведені обставини, сторони Договору дійшли згоди про повернення відповідачем-1 на користь позивача попередньої оплати, на яку поставка товару не відбулася, та про оплату відповідачем-1 на користь позивача штрафу у сумі 52 687, 48 грн., що не суперечить чинному законодавству.
Враховуючи умови додаткової угоди до Договору (п.4), строк повернення коштів у сумі, на яку поставка товару не відбулася, та сплати штрафу є таким, що настав.
Доказів в підтвердження повного виконання зобов'язань за додатковою угодою до Договору, а саме повернення коштів у сумі 532 250, 19 грн. та оплати штрафу у сумі 52 687, 48 грн. відповідач-1 не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з господарським судом та вважає, що вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення боргу у сумі 532 250, 19 грн. та штрафу у сумі 52 687, 48 грн. є правомірними.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія судді погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3% річних за період прострочення з 25.06.2010р. по 05.08.2010р. у сумі 2 001, 75 грн., оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними
27.05.2010р. позивач (кредитор), відповідач-1 (боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" (поручитель, відповідач-2) уклали договір поруки № 27/05/10 -ПОР (далі -Договір поруки). Згідно укладеного договору поруки відповідач-2 зобов'язався перед позивачем відповідати за порушення відповідачем-1 його зобов'язань перед позивачем по основному договору, яким є договір № А-020401 від 02.04.2010р. разом з доповненнями, додатковими угодами та специфікаціями до нього, укладеними між позивачем та відповідачем-1.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки відповідач-2 відповідає за невиконання відповідачем-1 зобов'язань, що включають: погашення (сплату) заборгованості у сумі та строки згідно основного договору, сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачена умовами основного договору. За п.1.4. Договору поруки поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням боржника перед кредитором по основному договору.
Пунктом . 5.1. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник
Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, у разі порушення зобов'язання боржником, кредитор повинен направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину).
Як вбачається з матеріалів справи 19.07.2010р. позивач звернувся до відповідача-2 з письмовою досудовою вимогою виконати зобов'язання відповідача-1, а саме сплатити основний борг у сумі 532 250, 19 грн. та штраф у сумі 52 687, 48 грн. Доказів оплати коштів у спірній сумі відповідач-2 суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до норм ч. 1, 2 ст.. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача основного боргу у сумі 532 250, 19 грн., штрафу у сумі 52 687, 48 грн., 3% річних у сумі 2 001, 75 грн.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено матеріалами справи, позивач заявив вимогу про розірвання Договору № А-020401 від 02.04.2010р., маючи на увазі безпосередньо Договір без врахування додаткової угоди до нього. Вимога про розірвання Договору спрямована на припинення зобов'язань по попередній оплаті та поставці, які обумовлювалися Договором при його укладенні.
Між тим, додатковою угодою від 27.05.2010р. сторони Договору дійшли згоди про припинення Договору в редакції від 02.04.2010р. шляхом покладення на відповідача-1 обов'язку повернути позивачу кошти у загальній сумі 684 937, 67 грн., яка складається зі сплаченої суми за товар, який не поставлено, - 632 250, 19 грн. та штрафу у розмірі 52 687, 48 грн.
На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для розірвання Договору в редакції від 02.04.2010р.
Твердження скаржника про те, що договір поруки № 27/05/10 ПР є недійсним, суд не приймає до уваги, так як відповідно до вимог ст.. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, колегія суддів, вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 13/5005/7153/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Торговий дім “Дніпровський”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімічний союз Придніпров'я” про визнання недійсною угоди, так як на момент винесення рішення суду першої інстанції по даній справі були відсутні дані про оспорювання відповідачами угод, за якими відбувається стягнення.
На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду та приходить висновку, що рішення господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара", с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11 у справі №7/140-10 -залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя П.П.Павловський
Суддя В.В. Швець