29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"07" червня 2011 р.Справа № 16/5025/640/11
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Страхове Товариство „Гарантія”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Хмельницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Хмельницький
про стягнення 6 923,67 грн., з яких 6 338,93 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань.
Суддя В. В. Магера
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю від 14.02.2011р. №79/02/11 - в судовому засіданні 02.06.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 30.08.2010р. №08-03-28/368-10;
Рішення приймається 07.06.2011р., оскільки в судовому засіданні 02.06.2011р. оголошувалась перерва.
В засіданні суду оголошено вступна та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 6 923,67 грн., з яких: 6 338,93 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань.
У направленому суду письмовому поясненні до позовної заяви, позивач повідомив суду наступне: щодо неповідомлення про огляд автомобіля марки „Кіа Церато” (р.н. НОМЕР_1) позивач стверджує, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ВАТ „СТ „Гарантія” телеграмою запрошувався на огляд даного автомобіля винуватець ДТП ОСОБА_3 однак, у зв'язку з тим, що останній на огляд не прибув та не повідомив Компанію про прийнятну для нього дату огляду, огляд пошкодженого автомобіля проведено без його участі. Вказане підтверджується копією повідомлення про вручення телеграми 20.02.2010 р.
Відповідачем вірно зазначено, що з моменту ДТП до огляду спеціалістом ОСОБА_4. пошкоджений автомобіль проїхав 495 км., однак з моменту ДТП до огляду автомобіля спеціалістом пройшло лише 7 днів, що, на думку позивача, не є значним проміжком часу у даній ситуації.
Значний пробіг за цей період пов'язаний лише з тим, що ДТП відбулася в Хмельницькій області, а власник автомобіля проживає у м. Львові і повинен був повернутися додому, а якщо взяти до уваги, що до огляду проведеного спеціалістом 22.02.2010 р., ті ж пошкодження автомобіля зафіксовано у протоколі огляду, проведеного представником СТ „Гарантія” 16.02.2010 р., одразу після прибуття автомобіля у м. Львів, то на момент огляду, 16.02.2010 р., автомобіль після ДТП подолав відстань не в 495 км, а в 323 км. Що стосується решти пробігу, то він є цілком нормальним при щоденному використанні автомобіля (близько 25 км на день).
Позивач зазначає, що крім протоколів огляду від 16 та 22.02.2010 р. факт пошкодження автомобіля підтверджується і наявною у матеріалах справи довідкою про ДТП від 15.02.2010 р., яка видана Старокостянтинівським ВДАІ. В цій довідці зафіксовано, що внаслідок ДТП, з поміж іншого, було деформовано передню ліву дверку автомобіля, а це, в свою чергу, спростовує твердження Відповідача про те, що до протоколів огляду внесено деталь, яка була пошкоджена не внаслідок зафіксованої 15.02.2010 р. ДТП у Старокостянтинівському районі, а внаслідок іншої події.
Що ж до самого висновку спеціаліста №14, то такий, на думку позивача, складено з дотриманням усіх нормативних вимог, оскільки, як зазначено у висновку, у відповідності до „Методики товарознавчої експертизи”, п.8.5.6 „У разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства”, крім цього п.8.5.11 вказує, що „Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні”. В даному випадку бралися до уваги дані рахунку виставленого АТ ВТ „Львів-Авто”, який відноситься до офіційних дилерів у регіоні, а також є спеціалізованим для даної моделі підприємством.
Що стосується неповідомлення про огляд автомобіля марки „Кіа Церато” (р.н. НОМЕР_1), то таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ВАС „СТ „Гарантія” телеграмою запрошувався на огляд даного автомобіля винуватець ДТП ОСОБА_3 однак, у зв'язку з тим, що останній на огляд не прибув та не повідомив Компанію про прийнятну для нього дату огляду, огляд пошкодженого автомобіля проведено без його участі. Вказане підтверджується копією повідомлення про вручення телеграми 20.02.2010 року.
Стосовно тверджень відповідача про те, що не вважається прямим збитком власника пошкодженого транспортного засобу несплачений ним податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, а також те, що СТ „Гарантія”, у відповідності до договору страхування, не мало права проводити виплату страхового відшкодування з ПДВ, то такі доводи, на думку позивача, є безпідставними і не стосуються обставин виплати страхового відшкодування.
Так, АТ ВТ „Львів-Авто”, як підприємство, що є платником податків на загальних підставах, оцінивши пошкодження автомобіля, виставило рахунок № ЛА-00623 від 16.02.2010 р., згідно якого вартість ремонту оцінено в 6 848,93 грн., в тому числі ПДВ 1 141,49 грн. Після проведення ремонту, СТ „Гарантія” перерахувало на рахунок АТ ВТ „Львів-Авто” 6 000 грн. (платіжне доручення № 102 від 12.03.2010 р.) та 848 грн. 93 коп. (платіжне доручення №124 від 24.03.2010 р.).
Зі слів позивача, кошти за ремонт пошкодженого автомобіля оплачувалися не власником автомобіля, а страховою компанією, при чому страховою компанією було оплачено також і ПДВ.
На думку позивача, наведені норми законодавства щодо ПДВ та п. 23.2 Договору страхування, який говорить про виплату страхового відшкодування безпосередньо власнику автомобіля, відповідач міг би послатися лише у тому випадку, якщо б страхове відшкодування було виплачено безпосередньо власнику автомобіля.
Зі слів позивача, лише у цьому випадку власник автомобіля міг би претендувати на відшкодування ПДВ після надання доказів, що це ПДВ ним оплачено. В даному випадку, страхове відшкодування виплачено не власнику автомобіля, а підприємству, що проводило ремонт; по-друге, страховою компанією таки оплачено ПДВ.
Посилаючись на викладені у письмовому поясненні доводи, позивач, його представник в судовому засіданні, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в засіданнях суду проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов від 27.04.11 р. №01-10/404. Відповідач вказує, що висновок №14 спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_4. складено із порушенням діючих норм, оскільки на огляд пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, які проводились 16.02.2010р. та 22.02.2010р. не було запрошено ні винну особу, а ні представника НАСК „Оранта”, що в свою чергу призвело до того, що під час даного огляду було записано деталь, яка не була пошкоджена внаслідок ДТП 15.02.2010р.
Зазначає, що представником НАСК „Оранта” автомобіль було оглянуто одразу ж після ДТП, ОСОБА_4 оглядав автомобіль без учасника ДТП та представника НАСК „Оранта” 22.02.2010р., тобто значно пізніше і після ДТП автомобіль проїхав 495 км., про що свідчать записи в протоколах огляду, за цей час з автомобілем могло статись що завгодно.
У висновку №14 складеному ОСОБА_4 вказано, що вартість запчастин та калькуляції на ремонт розраховувалась системою „АІЮАТЕХ". Ні вартості запчастин, ні калькуляції ремонтних робіт згідно даної системи в матеріалах справи не надані, що в свою чергу унеможливлює порівняння та усунення дефектів в розрахунках ОСОБА_4. ціни ним введені вручну, а не по системі „АІЮАТЕХ” з метою підігнати суму під суму вказану в рахунку - фактурі №ЛА-00623 де ціна вказана з ПДВ, ОСОБА_4 не вказує: проводив він розрахунок з врахуванням ПДВ чи ні, але аналізуючи ціни вказані в рахунку-фактурі можемо дійти висновку про те що ОСОБА_4 провів розрахунок з включенням ПДВ (так наприклад в рахунку ціна дверки 2 952,20 без ПДВ + 20% ПДВ 590,44 =3 542,64 грн. яку і вказав ОСОБА_4).
Також при розрахунку ним використовувався бюлетень автотоварознавця №49 за 2009р. на момент ДТП був чинний бюлетень №50 який і використовувався автотоварознавцем призначеним НАСК „Оранта”.
Вказує, що згідно ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеного ст.4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Згідно з п.6.5а ст.6 цього Закону місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником податку.
Відповідач посилається на те, що згідно з п.7.2.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначено п.6.1. ст.6 або п.8-1 ст.8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувається такий перехід. Згідно п.7.3. ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, вважає, що відповідного до чинного законодавства України не вважається прямим збитком власника пошкодженого транспортного засобу несплачений ним податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, визначеного оцінювачем для відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно п.23.2 договору №5-2386/09 СТ „Гарантія” також не мала права проводити виплату страхового відшкодування з ПДВ без надання доказів про сплату страхувальником даного ПДВ. Тобто, страхове відшкодування виплачене з порушенням умов договору страхування.
Зазначає, що в акті огляду від 16.02.2010р. вказано про те, що на автомобілі наявні пошкодження, не пов'язані з даною аварією. В такому випадку спеціаліст автотоварознавець повинен вирахувати процент зносу автомобіля, чого він не зробив.
Відповідно до ст.29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Вказує, що спеціаліст призначений НАСК „Оранта” оглядав автомобіль відповідно ст.34 Закону України „Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” одразу, тобто 15.02.2010р., спеціаліст ОСОБА_4 оглядав автомобіль значно пізніше 22.02.2010р., тобто через 7 днів після ДТП та зі значним пробігом.
Відповідач стверджує, що не надано акту виконаних робіт з профільної станції (платника податку) та квитанції про проплату цих робіт по ремонту даного автомобіля, тобто немає підтверджень того, що дверку та молдинг все ж таки було замінено, а не відремонтовано.
Відповідач звертає увагу на те, що при поданні позовної заяви позивачем не враховано факту часткового проведення відповідачем оплати в сумі 2 326,06 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 3974 від 15.10.2010 р.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Як вбачається із довідки підрозділу Старокостянтинівського ВДАІ в Хмельницькій області №8574202 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.02.2010 р. близько 14 год. 00 хв. в с. Красносілка Староконстянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки „Мазда 626” (д.н.з. НОМЕР_2), не врахувавши дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з автомобілем марки „Кіа Церато”, який належить ОСОБА_6, і яким керував ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження.
06.05.2010р. Староконстянтинівеьким районним судом Хмельницької області винесена постанова по справі №3-451/2010р. про притягнення Дзязіна І.П. до адміністративної відповідальності внаслідок вчинення правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаною постановою ОСОБА_3 суд визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Із наявного у справі договору добровільного страхування наземного транспорту від 24.12.2009р. № 5-2386/09.039 слідує, що автомобіль „Кіа Церато” (д.н.з. НОМЕР_1) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”.
На виконання вказаного договору, 16.02.2010р. від ОСОБА_5 до Львівської регіональної дирекції ВАТ „СТ „Гарантія” направлено повідомлення про подію, реєстровий №7981., а 22.02.2010р. направлено заяву про виплату страхового відшкодування №932.
Згідно розпоряджень про виплату страхового відшкодування від 10.03.2010р. та від 22.03.2010р., відповідно до страхового акту №209 від 22.03.2010р. на рахунок АТ „Львів-Авто” виплачено страхове відшкодування в сумі 6 848,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №102 від 12.03.2010р. та №124 від 24.03.2010р.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля „Мазда 626” (д.н.з. НОМЕР_2) ОСОБА_3 була застрахована у ВАТ „НАСК” „ОРАНТА” за полісом №ВС/4410577.
У зв'язку із цим, позивач звернувся із претензією від 12.10.2010р. до Хмельницької обласної дирекції НАСК „ОРАНТА” в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” про виплату страхового відшкодування в порядку регресу суми 6 848,93 грн.
15.10.2010 р. згідно платіжного доручення №3974 від 15.10.2010р. відповідачем було відшкодовано частково суму 2 326,06 грн. страхового відшкодування ОСОБА_6
Позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача 6 338,93 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі та 1 369,79 грн. оплати послуг адвоката.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування”, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Із наявних у справі доказів слідує, що виплата страхового відшкодування позивачем за відновлюваний ремонт автомобіля марки „Кіа Церато” (р.н. НОМЕР_1), що належить ОСОБА_6, проведена позивачем на суму 6 848,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №102 від 12.03.2010р. та №124 від 24.03.2010р.
Натомість, відповідачем подано докази про виплату ОСОБА_6 страхового відшкодування в сумі 2 326,06 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 15.10.2010р. №3974.
Відповідно до ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормою статті 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України „Про страхування” встановлено, що до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до положень наведених норм, до позивача -ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” , м. Київ з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача ВАТ „НАСК „ОРАНТА”, оскільки вина особи, яка вчинила зіткнення, підтверджена постановою Старокостянтинівського райсуду від 06.05.2010р.
Оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відпо-відальність водія автомобіля „Мазда 626” (д.н.з. НОМЕР_2) ОСОБА_3 була застрахована у ВАТ „НАСК” „ОРАНТА” за страховим полісом №ВС/4410577, позивач звернувся із позовом до останнього про сплату 6 338,93 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань.
Однак, як вбачається із платіжного доручення №3974 від 15.10.2010р., відповідачем було відшкодовано частково суму 2 326,06 грн. страхового відшкодування ОСОБА_6
За таких обставин, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 4 012,87 грн. (6 338,93 грн. - 2 326,06 грн.), яка заявлена правомірно, відповідає фактичним обставинам справи та поданим матеріалам. В решті заявленої до відшкодування суми в розмірі 2 326,06 грн. суд вважає за доцільне відмовити за безпідставністю.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних за період з 18.11.2010р. по 05.04.2011р. та 171,15 грн. інфляційних нарахувань за період з 18.11.2010р. по 01.03.2011р. судом враховується, що між сторонами відсутні господарські зобов'язання, які б виникали на підставі договору. Із змісту ч.2 ст. 625 ЦК України слідує, що нарахування інфляційних та 3% річних передбачено за прострочення грошового зобов'язання, яке у відповідача відсутнє перед позивачем.
Натомість, посилання позивача на ч.2 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при нарахуванні суми пені суд вважає безпідставним, оскільки вказана норма передбачає вину страховика, яким відповідач згідно договору від 24.12.2009р. № 5-2386/09.039 не являється.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні, крім 2 326,06 грн. страхового відшкодування, також в сумі 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань.
Щодо стягання з відповідача 1 369,79 грн. адвокатських послуг, судом до уваги приймається наступне.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював ОСОБА_1., який є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_3 від 26.03.2008р. згідно укладеного із позивачем договору від 01.04.2008р. про надання правової допомоги. На підтвердження сплати адвокатських послуг подано платіжне доручення №181 від 16.02.2011р. в сумі 6 315,18 та рахунок №01г-2011 на суму 1 369,79 грн.
У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи наявні матеріали справи, документи, заявлену до стягнення суму, предмет позову, об'єм виконуваної адвокатом роботи, а також часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку про розумність та обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 900,00 гривень.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Відкритого акціонерного товариства „Страхове Товариство „Гарантія”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Хмельницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Хмельницький про стягнення 6 923,67 грн., з яких 6 338,93 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань, задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Хмельницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Хмельницький, вул. Героїв Чорнобиля,1/1 (код ЗКПО 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове Товариство „Гарантія”, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 (код ЗКПО 34046341) 4 012,87 грн. (чотири тисячі дванадцять гривень 87 коп.) страхового відшкодування, 59,12 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень 12 коп.) витрат по оплаті державного мита, 136,78 грн. (сто тридцять шість гривень 78 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 900,00 грн. (дев'ятсот гривень 00 коп.) витрат на послуги адвоката.
Видати наказ.
В позові щодо стягнення 2 910,80 грн., з яких 2 326,06 грн. страхового відшкодування, 341,17 грн. пені, 72,42 грн. 3% річних та 171,15 грн. інфляційних нарахувань, відмовити.
Суддя В.В. Магера
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2010р.
Віддруковано 3 прим.
1-до матеріалів справи
2,3-сторонам