29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"03" червня 2011 р.Справа № 18/17/5025/629/11
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добряк»м. Хмельницький
до публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м. Київ в особі відділення «Хмельницька регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», м. Хмельницький
про визнання недійсним кредитного договору №133-2006/01 від 04.08.2006 року та додаткового договору до кредитного договору №133-2006/01 від 13.11.2008 року
Суддя Саврій В.А.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1. -за довіреністю від 04.05.2011 р.
Від відповідача: ОСОБА_2. -за довіреністю №1046/11.5.2 від 15.11.2011 р.
З оголошенням перерви.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №133-2006/01 від 04.08.2006 року та додаткового договору до кредитного договору №133-2006/01 від 13.11.2008 року
Так позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що 04.08.2006 року між ТзОВ «Добряк»(Позичальником), та Акціонерним комерційним банком «Мрія»(надалі за текстом -Банк) укладено кредитний договір № 133-2006/01 від 2006 року. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-юридичних осіб. Відповідно до п. 2,4 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на рахунок № 26000012824066 у ОПЕРУ «Укрексімбанк»згідно рахунку № 28/2006 від 28.07.2006 року та договору купівлі продажу №79 від 28.07.2006 року, укладеного між позичальником та АФ "ТДЦ-АВТО" і терміном погашення по «2»серпня 2011 року включно невідновлювальної кредитної лінії у сумі 15 000 доларів США (п'ятнадцять тисяч доларів США 00 центів).
Відповідно до п. 1.1 позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13 % (тринадцять процентів) річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 7.2 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 250 доларів США 00 центів (двісті п'ятдесят доларів США 00 центів) а також відсотки за користування кредитними коштами.
13.11.2008 року було підписано додатковий договір до вказаного кредитного договору між ВАТ «ВТБ Банк»правонаступником АКБ «Мрія», згідно якого збереглися усі умови попередньо укладеного кредитного договору, окрім розміру відсотків за користування кредитними коштами, які збільшились до 14 відсотків.
Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов»язаннями в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов»язань.
Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов»язання та валюту виконання зобов»язання.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національний банк України»гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Таким чином на думку представника позивача, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.
Також звертає увагу суду на те, що статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставів відповідної ліцензії Національного банку України.
Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить у позовних вимогах відмовити. Зазначає, що ВАТ «ВТБ Банк»на момент укладення з позивачем кредитного договору №133 -2006/ 01 від 04.08.2006 року володіло банківською ліцензією, виданою йому Національним банком України з дозволом Національного банку України, згідно яких банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
04.08.2006 року між ТзОВ «Добряк»(Позичальником), та Акціонерним комерційним банком «Мрія»(надалі за текстом -Банк) укладено кредитний договір № 133-2006/01 від 2006 року. Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-юридичних осіб. Відповідно до п. 2,4 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на рахунок № 26000012824066 у ОПЕРУ «Укрексімбанк»згідно рахунку № 28/2006 від 28.07.2006 року та договору купівлі продажу №79 від 28.07.2006 року, укладеного між Позичальником та АФ "ТДЦ-АВТО" і терміном погашення по «2»серпня 2011 року включно невідновлювальної кредитної лінії у сумі 15 000 доларів США (п'ятнадцять тисяч доларів США 00 центів).
Відповідно до п. 1.1 позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13 % (тринадцять процентів) річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 7.2 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 250 доларів США 00 центів (двісті п'ятдесят доларів США 00 центів) а також відсотки за користування кредитними коштами.
13.11.2008 року було підписано додатковий договір до вказаного кредитного договору між ВАТ «ВТБ Банк»правонаступником АКБ «Мрія», згідно якого збереглися усі умови попередньо укладеного кредитного договору, окрім розміру відсотків за користування кредитними коштами, які збільшились до 14 відсотків.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 133-2006/01 від 04.08.2006 року та додаткового договору до кредитного №1323-2006/01 від 13.11.2008 , позивач посилається, зокрема, на те, що як у відповідача, так і у позивача на момент укладення спірного договору (щодо надання кредиту в іноземній валюті) індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним кредитним договором, була відсутня. Разом з тим, представник відповідача, заперечуючи проти позову, відзначає, що єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
З приводу наведеного судом відзначається наступне.
Згідно зі ст.1054 ЦК України, кредитним договором є договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім того, ч.1 ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим, згідно ч.3 вказаної норми, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", нормами якого визначаються, зокрема, правові засади діяльності банків, визначено, що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати таку банківську операцію як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка є кредитною операцією в силу ч.1 ст.49 означеного Закону. При цьому, за змістом ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", термін "кошти" вжитий у значенні „гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент”.
Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. При цьому, в силу ч.4 вказаної норми, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Вищеказаною нормою також визначено, що режиму індивідуального ліцензування потребує, зокрема, така операція як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, однак, лише, у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте, відповідні межі чинним законодавством для кредитних операцій в іноземній валюті не було визначено, що виключає необхідність індивідуального ліцензування такої операції як кредитування в іноземній валюті.
Як встановлено судом, відповідачу видано ліцензію на право здійснення банківської операції, яка визначена, зокрема, ч.1 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" -розміщення залучених коштів (тобто грошей у національній або іноземній валюті) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Беручи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 133-2006/01 від 04.08.2006 року та додаткового договору до кредитного №1323-2006/01 від 13.11.2008 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Тому у позові слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Добряк»м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м. Київ в особі відділення «Хмельницька регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», м. Хмельницький про визнання недійсним кредитного договору №133-2006/01 від 04.08.2006 року та додаткового договору до кредитного договору №133-2006/01 від 13.11.2008 року відмовити.
Суддя В.А. Саврій
Віддрук.3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.
Повний текст рішення виготовлено 07.06.2011 року