"06" червня 2011 р.Справа № 13/14/5022-632/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
Розглянув справу
за позовом Вілійської сільської ради, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, 47150
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція (Шумське відділення), вул. Українська, 59, м.Шумськ, Тернопільська область, 47000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген Україна", вул. Лісова, 1а, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, 47150
про визнання недійсним договору оренди землі від 11 квітня 2007 року (зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040766000980 від 19 квітня 2007 року) в частині п.9, а саме: встановлення орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно; зобов'язання ТОВ "Мікоген - Україна" виготовити додаток - уточнення до договору оренди землі від 11 квітня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі рішення сесії Вілійської сільської ради, а також зобов'язати належним чином виконувати п.13 зазначеного договору оренди землі; стягнення 67145,18 грн. заборгованості.
За участю представників:
позивача: Солошенко Ігор Васильович - сільський голова
відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 10.05.2011р.
третьої особи: не з'явився
Суть справи: Вілійська сільська рада, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна", с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, про визнання недійсним договору оренди землі від 11 квітня 2007 року (зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040766000980 від 19 квітня 2007 року) в частині п.9, а саме: встановлення орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно; зобов'язання ТОВ "Мікоген - Україна" виготовити додаток - уточнення до договору оренди землі від 11 квітня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі рішення сесії Вілійської сільської ради, а також зобов'язати належним чином виконувати п.13 зазначеного договору оренди землі; стягнення 67145,18 грн. заборгованості, в тому числі: 49010,32 грн. основного боргу та 18134,86 грн. пені.
Крім того, у позовній заяві Вілійська сільська рада просить до винесення рішення у справі, відповідно до вимог ст.67 ГПК України, накласти арешт на майно або грошові суми відповідача.
Суд, розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні як необґрунтованій, оскільки позивачем не зазначено обставин, які б вказували на ризик утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому (у разі повного або часткового задоволення позовних вимог).
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Розгляд справи відповідно до ст.77 ГПК України відкладався на 20.05.2011р. та на 30.05.2011р., крім того оголошувалась перерва до 06.06.2011р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.
За усним клопотанням представника позивача від 20.05.2011р. здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою на диск №9DA608273328C00.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними і незаконними, оскільки товариство орендує у Вілійської сільської ради виключно землі сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим правило щодо встановлення розміру орендної плати в трьохкратному розмірі земельного податку не може бути застосовано. Також звертає увагу суду на те, що орендна плата по договору оренди землі від 11 квітня 2007 року ним своєчасно і в повному обсязі сплачувалася.
Представник третьої особи в судовому засіданні 20.05.2011р. позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив:
11 квітня 2007 р. між Вілійською сільською радою (як Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" укладено договір оренди землі (зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040766000980 від 19 квітня 2007р.), у відповідності до умов якого Орендодавець відповідно до рішення №114 від 12.04.2007 р. Вілійської сільської ради надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: с. Вілія, вул. Лісова, 1а.
Як зазначено у розділі "Об'єкт договору" вищезазначеного договору: - в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1427 га, у тому числі 11,1427 га -землі сільськогосподарського призначення для вирощування міцелію грибів.
- на земельній ділянці знаходяться належні Орендарю об'єкти нерухомого майна: сторожова будка, адмінбудинок, склади -4, цех для замочування соломи, колектор, гараж, майстерня, а також інші об'єкти інфраструктури: лінії електропередач, тверде покриття внутрішніх доріг, трансформатор.
- земельна ділянка передається в оренду разом з усіма спорудами, об'єктами нерухомості, що на ній знаходяться і перебувають в розпорядженні Орендодавця.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 829932,81 грн. (7,45 грн. за 1 кв.м.) (п.5 договору).
У розділі "Орендна плата" договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно, але не менше суми земельного податку, встановленого чинним законодавством (п.9), з урахуванням індексів інфляції, цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10), і вноситься щомісячно у розмірі 1/12 річної орендної плати не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця (п.11 договору).
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14 договору).
Також, пунктами 15,16 вищезазначеного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для здійснення сільськогосподарської діяльності та розміщення відповідної виробничої інфраструктури.
Відповідно до п.8 договору оренди землі від 11.04.2007р., останній укладено на 49 років.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що: під час укладення договору оренди землі від 11 квітня 2007 року було визначено цільове призначення даної земельної ділянки -для іншого сільськогосподарського призначення (реконструкції будівель та споруд під комплекс по виробництву компосту для вирощування міцелію грибів); розмір орендної плати, встановлений умовами договору, не відповідав вимогам чинного законодавства України, оскільки до земель для іншого сільськогосподарського призначення він не міг становити менше трикратного розміру земельного податку, але не більше 12 %, який встановлювався Законом України "Про плату за землю"; крім того, відповідач не виконав законної вимоги Орендодавця -Вілійської сільської ради щодо перегляду діючого договору оренди землі та внесення змін до нього з врахуванням збільшення орендної плати за землю відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про оренду землі" із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", що і стало підставою для звернення з позовом.
В підтвердження правомірності заявлених вимог посилається також на лист Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції (Шумського відділення) №1304/15 від 14.03.2008р., акт ревізії Вілійського сільського бюджету за період з 1 липня 2006 року по 19 березня 2009 року, складений Контрольно-ревізійним відділом в Шумському районі 30.03.2009р. №32-21/14, припис Прокурора Шумського району Тернопільської області від 29.12.2010р. №2888 про усунення порушень закону, винесений Вілійському сільському голові.
Суд, оцінивши відповідно до ст. 43 ГПК України подані сторонами докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
При цьому, суд виходив із наступного:
Згідно ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину (угоди) не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину.
Порядок укладення договору оренди землі та внесення у нього змін регулюється нормами Закону України "Про оренду землі" (який є спеціальним законом в сфері оренди земель), зокрема, статтею 15 якого передбачено перелік істотних умов договору оренди землі та встановлено, що відсутність у договорі однієї з таких умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Як свідчить текст договору оренди землі від 11.04.2007р., він укладений сторонами в порядку передбаченому вищезазначеними законодавчими актами, а саме за волевиявленням сторін погоджено всі істотні умови, договір підписано повноважними особами, що позивачем не заперечується. Також, 19 квітня 2007 р. договір зареєстровано у Шумському відділенні державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 квітня 2007 року за №040766000980.
Разом з тим, позивач наполягає на визнанні недійсним договору оренди землі від 11 квітня 2007 року в частині п.9, а саме щодо встановлення орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно, мотивуючи це змінами, які внесені до ст.21 Закону України "Про оренду землі", та визначеним в договорі цільовим призначенням земельної ділянки -для іншого сільськогосподарського призначення (реконструкції будівель та споруд під комплекс по виробництву компосту для вирощування міцелію грибів).
Як зазначено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми були викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".
Попередня редакція наведеної норми (яка була чинна на момент укладення договору від 11.04.2007р.) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р., який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011 року) частини четверту та п'яту ст. 21 Закону України "Про оренду землі" виключено.
Сторонами при укладенні договору оренди землі від 11.04.2007р., а саме в п.9 договору при встановленні орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно, але не менше суми земельного податку, встановленого чинним законодавством, дотримано вимоги ст.21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору).
До того ж, в даному випадку правовідносини щодо оренди землі між позивачем та відповідачем у справі виникли у квітні 2007 року, тому на них неможливо поширити дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року з огляду на положення статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, редакція пункту 9 договору оренди землі від 11.04.2007 року щодо встановлення розміру орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 691,61 грн. щомісячно, але не менше суми земельного податку, встановленого чинним законодавством, відповідала вимогам законодавства чинного на момент укладення договору.
Крім того, в основу обґрунтувань заявлених вимог позивач ставить саме цільове призначення землі (для іншого сільськогосподарського призначення), переданої ТОВ "Мікоген-Україна" в оренду згідно договору від 11.04.2007р., з приводу чого суд зазначає наступне.
Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік категорій земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Окремо зазначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Наявні у справі матеріали (договір оренди землі від 11 квітня 2007 року; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 11 квітня 2007 р. №768; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений у березні 2007 року СМП "Геодезія" на замовлення ТОВ "Мікоген-Україна", що включає довідки Шумського районного відділу земельних ресурсів №555, №558 від 23.03.2007 р., висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Мікоген-Україна" №578 від 29.03.2007р.; а також лист-відповідь на запит суду №956/24 від 17.05.2011 року Управління Держкомзему у Шумському районі Тернопільської області) свідчать про те, що земельна ділянка, передана ТОВ "Мікоген-Україна" по договору оренди землі від 11.04.2007 р., належала на момент укладення договору та належить станом на дату розгляду справи до категорії земель (відповідно до ст.19 ЗК України) - землі сільськогосподарського призначення, а відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року №548 -відноситься до земель іншого сільськогосподарського призначення.
Зміни, внесені в частини 4,5 ст.21 Закону України "Про оренду землі" 03.06.2008р. (частини 4, 5 ст.21 виключено на підставі Закону № 51/від 02.12.2010р.), як і пп. 288.5.1. п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України (з 01.01.2011р.) стосовно визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, містять прив'язку саме до категорії землі, а не до її цільового призначення.
Таким чином, суд визнає помилковими та безпідставними висновки позивача щодо невідповідності положень пункту 9 договору оренди землі щодо обов'язку відповідача сплачувати орендну плату в трикратному розмірі, як за іншу категорію землі, ніж сільськогосподарського призначення.
Як свідчать матеріали справи, та підтверджується представником позивача в засіданні, відповідач належним чином виконував умови п.11 договору оренди землі від 11.04.2007р. та своєчасно і в передбаченому п.п.9,10 договору розмірі сплачував орендну плату, що також підтверджується витягом із акту перевірки ТОВ "Мікоген-Україна" з питань дотримання податкового законодавства, на стор. 52 якого зазначено, що перевіркою правильності нарахування та сплати орендної плати за землю в 2009-2010 роках порушень не виявлено.
У зв'язку з наведеним, безпідставним є також стягнення з відповідача 67145,18 грн. заборгованості, в тому числі: 49010,32 грн. основного боргу за період з березня 2009 року по березень 2011 р. (що, як зазначає позивач, є недоотриманою частиною орендної плати, розрахованої виходячи із трикратного її розміру) та 18134,86 грн. пені за прострочення встановлених платежів (розрахованих, виходячи також із трикратного розміру орендної плати).
Висновки Кременецької міжрайонної ДПІ (Шумське відділення), викладені у листі №1304/15 від 14.03.2008 року, Контрольно-ревізійного відділу в Шумському районі, викладені у акті ревізії №32-21/14 від 30.03.2009 року, яким зокрема встановлено, що внаслідок невнесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки сільською радою за 2008 рік та за два місяці 2009 року недодержано орендної плати за земельні ділянки на загальну суму 19744,94 грн., та викладені в приписі №2888 від 29.12.2010р., спростовуються прямими доказами у справі, а саме: договір оренди землі від 11 квітня 2007 року; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 11 квітня 2007 р. №768; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений у березні 2007 року СМП "Геодезія" на замовлення ТОВ "Мікоген-Україна", лист-відповідь на запит суду №956/24 від 17.05.2011 року Управління Держкомзему у Шумському районі Тернопільської області, які підтверджують до якої категорії земель належить орендована земельна ділянка і від якої залежить розмір орендної плати.
Щодо вимоги зобов'язати ТОВ "Мікоген - Україна" виготовити додаток - уточнення до договору оренди землі від 11 квітня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі рішення сесії Вілійської сільської ради, а також зобов'язати належним чином виконувати п.13 зазначеного договору оренди землі, суд зазначає наступне.
В пункті 13 договору оренди землі сторони обумовили, що розмір орендної плати щорічно переглядається, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому можлива законодавча зміна граничного розміру цієї плати могла б бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010р. у справі №2-1/10068-2008).
Так, листом № 250 від 03.11.2008 р. позивач просив відповідача з'явитись до сільської ради для перегляду діючого договору оренди землі та внесення до нього змін з врахуванням збільшення орендної плати за землю відповідно до Закону України "Про плату за землю".
Листом № 94 від 31.03.2009 р. позивач знову звернувся до ТОВ "Мікоген-Україна", в якому повідомив про необхідність сплати орендної плати за землю в трикратному розмірі земельного податку, сума якої за 2008 рік повинна становити 24903,93 грн., а також повідомив про заборгованість товариства в сумі 23186,04 грн.
Відношенням №249 від 03.12.2010 р. Вілійська сільська рада повідомила ТОВ "Мікоген-Україна" про заборгованість товариства за період з березня 2009р. по 01.12.2010р. в розмірі 53204,44 грн., в тому числі 12949,30 грн. пені, яку позивач просив перерахувати до 01.01.2011 року.
У відповіді на вказане відношення від 28.12.2010 р. відповідач зазначив, що положення законодавства щодо встановлення орендної плати в трикратному розмірі земельного податку не стосуються земель сільськогосподарського призначення, та, разом з тим, запропонував з 01.01.2011 року підняти розмір орендної плати за землю на 3% від нормативно-грошової оцінки землі, додавши з цією метою додаток до договору оренди землі від 11 квітня 2007 року (копію якого представлено суду).
Представником позивача в судовому засіданні, підтверджено факт виготовлення та направлення на адресу Вілійської сільської ради додатку (доповнення) до договору. У зв'язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Разом з тим, суд зазначає, що положеннями укладеного договору оренди землі та нормами чинного законодавства (зокрема ст.30 Закону України "Про оренду землі"), передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, разом з тим, така вимога в даній справі позивачем не ставиться. В такому випадку, в разі виникнення розбіжностей, міг мати місце переддоговірний спір, який сторони вправі були б передати на розгляд суду у випадках встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За наведених обставин суд визнає, що позивачем не доведено того факту, що відповідач допустив порушення умов договору та законодавства та що ці порушення тягнуть зменшення матеріальних благ позивача, а також правомірності та підставності донарахування відповідачу заявленої до стягнення суми заборгованості, виходячи з трикратного розміру орендної плати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:
В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення 10 червня 2011 року, через місцевий господарський суд.
Суддя С.Г. Стопник