79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.04.11 Справа№ 4/133
Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представників: позивача ОСОБА_2. - ОСОБА_3., відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_4. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Мова” та до ОСОБА_1 про встановлення часток у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Мова”, визнання права власності на частку, виділ частки в натурі та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_2, як спадкоємниця одного із засновників приватного малого підприємства «Мова» ОСОБА_5, звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мова” та до ОСОБА_1, з урахуванням поданих 24 лютого 2007 року уточнень позовних вимог просить суд стягнути солідарно з ТзОВ «Мова»та ОСОБА_1 в користь позивачки грошову компенсацію в розмірі 50% вартості майна в ТзОВ «Мова»- 757941 грн. (565206 грн. 5-% частки з врахуванням індексу інфляції -757941 тис. грн., витрати на проведення аудиторської та судово-бухгалтерської експертизи -3928 грн., судових витрат (державне мито) -850 грн.
Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.
Останнім рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 травня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Мова» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. грошову компенсацію в розмірі 50% вартості майна з урахуванням індексу інфляції, що становить 757 941 грн., 4 778 грн. судових витрат, 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Верховний Суд України ухвалою від 02 вересня 2009 року скасував рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2008 року, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 14 жовтня 2009 року Стрийського міськрайонного суду Львівської області справа за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Мова” та до ОСОБА_1 передана за підвідомчістю господарському суду Львівської області, як корпоративний спір -для розгляду.
За повідомленням представників, ОСОБА_2. постійно проживає в державі Ізраїль, а ОСОБА_1 постійно проживає в місті Москві. Суд неодноразово відкладав розгляд справи з метою забезпечення процесуальних прав сторін, строк розгляду спору за клопотанням представників сторін продовжено.
З урахуванням поданих господарському суду уточнень позовних вимог та їх обґрунтування ОСОБА_2. зазначила, що 6 грудня 1992 року рішенням Сколівського райвиконкому № 46 зареєстроване ПМП «Мова»(в подальшому - ТОВ «Мова). Засновниками цього підприємства були ОСОБА_6 з часткою в статутному фонді 34%, ОСОБА_1 з часткою в статутному фонді 33% та її чоловік, ОСОБА_5., з часткою в статутному фонді 33%.. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, а 17 лютого 1997 року вона звернулася до товариства із заявою про прийняття її до складу засновників, вважаючи, що як спадкоємець померлого, мала переважне право на включення в засновники. Заява розглядалась більше трьох місяців і за цей час ОСОБА_1. користувався, на думку позивачки, її часткою без будь-якого погодження, відкрив нові фірми, де є засновником -«Аргей», «Мелібор», «Фесед». В грудні 1997 року без будь-якого погодження із засновниками була здійснена фіктивна переуступка деревообробного цеху в с.Плав»є фірмі «Сегал», а гроші на рахунок фірми «Мова»не поступили. Рішенням загальних зборів від 22 травня 1997 року в задоволенні заяви відмовлено, а листом директора товариства повідомлено, що за результатами аудиторської перевірки вартість частки майна ОСОБА_5 становить 39032 грн., які будуть виплачені спадкоємцям. ОСОБА_2. вважає рішення зборів недійсним, оскільки таке було прийняте без участі всіх учасників. Після смерті її чоловіка із засновників залишився лише ОСОБА_1, а ОСОБА_6 у 1993 році виїхав за межі України. Рішенням загальних зборів від 17 вересня 1992 року у склад засновників прийнято ОСОБА_7, який вніс свою частку в статутний фонд ТзОВ «Мова»після смерті ОСОБА_5. лише в травні 1997 року. Позивачка вважає, що з липня 1992 року до 22 травня 1997 року єдиними учасниками і співвласниками ПМП «Мова»були ОСОБА_5. і ОСОБА_1. Стверджує, що перереєстрація ПМП «Мова»в ТзОВ «Мова»проведена з порушеннями чинного законодавства, на підставі підроблених документів. За твердженням позивачки ОСОБА_1, як керівник ПМП-ТзОВ «Мова», умисно ухилявся від виконання покладених на нього обов»язків, не подавав звітності, тобто, вчиняв дії, які призвели до припинення діяльності товариства і в кінцевому рахунку -до припинення його державної реєстрації.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2. в поданих уточненнях позовних вимог, просить суд визнати незаконну перереєстрацію згідно розпорядження Сколівської районної державної адміністрації № 224 від 30 травня 1997 року; встановити її, ОСОБА_2, як спадкоємця засновника ПМП «Мова»ОСОБА_5. його правонаступником в ПМП «Мова»; встановити розмір моєї, ОСОБА_2., частки у статутному фонді ПМП «Мова»з врахуванням розподілу частки ОСОБА_6.., тобто, у розмірі 50%; стягнути з ТзОВ «Мова»і ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 50% вартості майна в ТзОВ „Мова” 757941,00 грн. з врахуванням індексу інфляції на час вирішення справи по суті; стягнути витрати на проведення аудиторської та судово-бухгалтерської експертиз та судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_1 28 лютого 2011 року надав суду відзив, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а саме:
1. Позовну вимогу ОСОБА_2. про визнання незаконною перереєстрації ПМП «Мова»у ТзОВ «Мова»згідно розпорядження Сколівської районної адміністрації № 224 від 30.05.1997 року -вважає безпідставною та протиправною, виходячи з наступного. Згідно діючого ГПК України позовна вимога до особи, що не є відповідачем у справі не може бути задоволена. Крім того повідомляю суд про те, що цивільна справа з такою ж вимогою розглядалась Сколівським районним судом Львівської області і 14 січня 1998 року вказаним судом було винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили, не оскаржувалось та не є скасованим. Оспорюване розпорядження прийнято Сколівською районною адміністрацією 30 травня 1997р., отже, строк позовної давності сплинув 30 травня 2000р. Уточнення позовних вимог були подані позивачем 21 січня 2011р., тобто після сплину строку позовної давності, клопотання про відновлення строку позовної давності суду подано не було.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Користуючись наданим ГПК України правом, заявив про застосування строку позовної давності щодо вказаної позовної вимоги.
За таких обставин позовна вимога про визнання незаконною перереєстрації ПМП «Мова»у ТзОВ «Мова»згідно розпорядження Сколівської районної адміністрації № 224 від 30.05.1997 року, задоволенню не підлягає.
2. Твердження позивача про те, що його частка в майні МПП «Мова»становить 50% є помилковим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Рішенням виконкому Сколівської районної ради №46 від 06.02.1992р. було зареєстровано створення МПП «Мова». Засновниками підприємства виступали: ОСОБА_6 - 34%, ОСОБА_1 та ОСОБА_5. -по 33% в статутному фонді.
У відповідності з п. 8.3. Статуту МПП «МОВА»(п. 3.7 Угоди) до виключної компетенції загальних зборів учасників належить вирішення питань про прийом в учасники МП, виключення з нього, а також питань, пов'язаних із виходом із учасників МП.
17.02.1997р. позивач звернулася до МПП «Мова»з заявою про включення її в число засновників.
Стаття 55 Закону України “Про господарські товариства” не встановлює строку розгляду заяви від спадкоємців померлого учасника товариства. Крім того, законодавством України встановлено шестимісячний термін для прийняття спадщини спадкоємцями. Як нам відомо, серед спадкоємців ОСОБА_5. були його дружина та дві доньки. Всі вони мали право на подання заяви про вступ до товариства. Так як була подана тільки одна заява - від ОСОБА_2. то на перших чергових зборах вона була розглянута.
У відповідності з ст. статтею 55 Закону України “Про господарські товариства” при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавець), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.
Згідно ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” - при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Рішенням загальних зборів від 22.05.1997р. позивачу було відмовлено в прийнятті в учасники МПП «Мова», а листом директора МПП «Мова»повідомлено, що за результатами аудиторської перевірки вартість частки майна ОСОБА_5 становить 38 032 грн., які будуть їй виплачені.
Таким чином, вимоги позивачки про належність їй 50% не знаходять підтвердження. Оскільки, як вже нами зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закон України “Про господарські товариства” вартість частки у майні підприємства, яка пропорційна внеску померлого учасника і підлягає виплаті його спадкоємцю, визначається на момент смерті учасника. ОСОБА_5. помер 31.11.96р. На дане число діяли установчі документи підприємства, згідно яких частка належна ОСОБА_5. становила 33%.
Також ця обставина знайшла своє відображення в Ухвалі Верховного суду України від 02 вересня 2009 року. Верховним судом встановлено належність ОСОБА_5 частки в розмірі 33%. Обставини встановлені Верховним судом України є обов'язковими для виконання судами при подальшому розгляді справи.
Фірма «Мова»у встановлений законом строк провела розрахунок з спадкоємцями померлого учасника -виплатила Позивачці 33%, які дорівнюють 38 000грн., здійснивши перерахунок цієї суми на депозит першої нотаріальної контори м. Львова.
3. Вимога про стягнення з ТзОВ «Мова»та ОСОБА_1 в користь позивача грошової компенсації вартості частки майна ТзОВ «Мова»є безпідставною та протиправною з огляду на наступне.
Законодавство України розмежовує відповідальність підприємства, його засновників та органів управління, зокрема директора, перед третіми особами. Згідно з ст. 39 ЦК України 1963р. члени кооперативної або іншої громадської організації не відповідають по її зобов'язаннях, якщо для окремих видів кооперативних організацій інше не передбачено законом або їх статутами. Ні законом, ні Установчим документом ПМП «Мова»не передбачено відповідальності засновника та/або директора підприємства перед третіми особами.
ОСОБА_1 являвся одним із учасників ПМП „Мова” та одночасно займав адміністративну посаду в товаристві - виконував функції директора.
Відносини, які існували між ПМП „Мова” та ОСОБА_1 як засновником товариства є цивільно (господарсько) - правовими. Згідно з нормою ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).
Ця обставина також віднайшла своє місце в Ухвалі Верховного Суду України та є встановленою на час розгляду даної справи.
Отже, ОСОБА_1 не може відповідати за виплату позивачу, як спадкоємцю учасника ПМП „Мова”, вартості частки майна підприємства, що пропорційна його внеску у статутний фонд підприємства, оскільки в силу закону це не є його обов'язком.
Крім того, в уточненні позивач не просить стягнути вартість частки з ОСОБА_1 солідарно. Тому позивачем мало би бути вказано, яка саме вартість стягується окремо з ТзОВ «Мова»та окремо з ОСОБА_1 В викладеній редакції позовних вимог вказана вимога взагалі не підлягає до задоволення.
Виплата спадкоємцям вартості частки померлого учасника в майні підприємства є виключно обов'язком підприємства і нічиїм більше.
4. Позовна вимога щодо встановлення ОСОБА_2. правонаступником її померлого чоловіка в ПМП «Мова»не підлягає до задоволення виходячи з того, що згідно діючого законодавства прийняття учасником товариства є виключною компетенцією загальних зборів. Вирішення питання про прийняття в учасники товариства лежить поза межами компетенції судового органу.
Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Мова»за місцем державної реєстрації (м. Сколе, вул. Котляревського, 13/16) не знаходиться. Рішенням господарського суду Львівської області від 24 березня 2005 року, постановленим по справі № 5/371-14/50 за позовом стрийської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Мова», державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Мова»припинено та зобов'язано засновників ТзОВ «Мова»здійснити заходи по ліквідації суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку та в місячний термін подати до органу державної реєстрації документи відповідно до ст. 36 закону україни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Підставою для постановлення судового рішення слували докази неподання відповідачем податкової звітності з 01 січня 2003 року. Проте станом на дату розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Мова»не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. За наданим Сколівською районною державною адміністрацією витягом з Єдиного державного реєстру товариство з обмеженою відповідальністю «Мова»(ідентифікаційний код 23967555) відсутнє за місцем знаходження, перебуває в стані припинення юридичної особи, керівником товариства (головою ліквідаційної комісії) є ОСОБА_1, інші відомості про юридичну особу відсутні.
З урахуванням викладеного суд ухвалює розглядати спір за наявними у справі доказами. При цьому суд враховує той факт, що в судовому засіданні присутній представник ОСОБА_1, як відповідача у справі. Відтак ОСОБА_1 повідомлений і про стан розгляду справи, і про наявні у справі докази, і про місце, дату і час розгляду справи. Оскільки ОСОБА_1 є ще й головою ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Мова», то, на думку суду, мав повну можливість добросовісно скористатися наданими йому законом процесуальними правами і обов'язками, проте не побажав.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2. про незаконність перереєстрації згідно розпорядження Сколівської районної державної адміністрації № 224 від 30 травня 1997 року, то такий спір вже був предметом розгляду Сколівського районного суду Львівської області у 1998 році. Крім того, спір про визнання актів недійсними не підвідомчий господарським судам, такий повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, тому в цій частині суд не приймає до розгляду поданих уточнень позовних вимог.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).
За приписами ст. ст. 54, 55 закону України «Про господарські товариства»(в редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_5) при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. У зв'язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яке належить юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день смерті учасника.
Тобто, виплата спадкоємцям вартості частини майна, що пропорційна частці у майні товариства померлого учасника є обов'язком товариства, а не учасника цього товариства. Вартість частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю, визначається на день смерті учасника.
Згідно з матеріалами справи рішенням Сколівського райвиконкому від 6 грудня 1992 року № 46 зареєстроване ПМП «Мова». Засновниками цього підприємства були ОСОБА_6 з часткою в статутному фонді 34%, ОСОБА_1 з часткою в статутному фонді 33% та ОСОБА_5. з часткою в статутному фонді 33%. Даний факт підтверджено як поясненнями представників сторін, так і наданими на вимогу суду Сколівською районною державною адміністрацією архівними документами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5. Позивачка ОСОБА_2. є спадкоємцем померлого. 17 лютого 1997 року позивачка звернулася до ПМП «Мова»із заявою про прийняття її до складу засновників. Рішенням загальних зборів від 22 травня 1997 року в задоволенні заяви відмовлено, а листом директора ПМП «Мова»повідомлено, що за результатами аудиторської перевірки вартість частки майна ОСОБА_5 становить 38 032 грн., які будуть виплачені спадкоємцям. Кошти в сумі 38000 грн., що пропорційно 33% в статутному капіталі товариства, виплачено позивачці і цей факт підтвердила в судовому засіданні представник позивачки.
Отже, на день смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), його частка у майні товариства становила 33 %.
В матеріалах справи є два аудиторських висновки.
З аудиторського висновку від 13 жовтня 1998 року та із висновку судово-бухгалтерської експертизи від 26 лютого 1999 року слідує, що вартість майна товариства без урахування кредиторської заборгованості становить 1 130 413 грн., а вартість частки ОСОБА_5 станом на 1 січня 1997 року - 373 036 грн., з урахуванням індексу інфляції - 500 241 грн., беручи до уваги, що частка ОСОБА_5 складала 33 %.
Згідно із аудиторським висновком від 22 травня 1997 року, вартість майна товариства станом на 1 грудня 1996 року становила 118 278 грн., вартість частки ОСОБА_5 в майні товариства складала 39032 грн. (а.с. 17, 29 т. 1).
Суд приймає до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи від 26 лютого 1999 року, в якому вказано про те, що вартість майна товариства без урахування кредиторської заборгованості становить 1130413 грн., а вартість частки ОСОБА_5 в майні товариства (33% статутного фонду товариства) станом на 1 січня 1997 року становила 373036 грн. Станом на дату розгляду справи розмір частки покійного ОСОБА_5. в розмірі 33% статутного капіталу ТзОВ «Мова»із урахуванням індексу інфляції становить 2104036,60 грн. Від цієї суми слід відняти 38000,00 грн., отриманих позивачкою. Відтак з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мова»суд стягує 2066036,60 грн.
Щодо решти позовних вимог суд констатує наступне.
Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Як встановлено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суду не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачем ОСОБА_1 прав і охоронюваних законом інтересів позивачки, а в силу закону учасник товариства не несе відповідальності за діяльність товариства. Також позивачка не довела і не обґрунтувала законом твердження про належну їй частку у статутному фонді ПМП «Мова»в розмірі 50%. Позовна вимога встановити ОСОБА_2. правонаступником її померлого чоловіка в ПМП «Мова»суперечить законодавству, як чинному на час смерті спадкодавця, так і на даний час. Прийняття учасником товариства є виключною компетенцією загальних зборів цього товариства і жодним чином не може вирішуватись судом. Твердження позивачки про підробку документів спростовано наданими суду Сколівською районною державною адміністрацією архівними документами з реєстраційної справи приватного малого підприємства «Мова», згодом перереєстрованого в товариство з обмеженою відповідальністю «Мова».
Судові витрати суд покладає на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 3, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мова»(Львівська область, м. Сколе, вул. Котляревського, 13, кв.16; ідентифікаційний код 23967555):
- на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 2066036,60 грн. грошової компенсації та судові витрати: 3928,00 грн. витрат на проведення аудиторської та судово-бухгалтерської експертиз, 850,00 грн. сплаченого державного мита;
- на користь бюджету 19810,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гриців В.М.