83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.06.11 р. Справа № 40/49пд
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР”, м. Донецьк
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Рівне
про визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції
за участю:
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача: не прибув
За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про:
· визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення б/н від 02.01.08р. та від 01.12.08р.;
· застосування до договорів оренди нежитлового приміщення від 02.01.08р. та від 01.12.08р. двосторонньої реституції, а саме зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти, які були перераховані як орендна плата в сумі 13 890 грн.
Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що цей спір вже було вирішено господарським судом Донецької області в рішенні від 31.08.10р. по справі №37/123пд.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
До прийняття рішення у справі позивач надав суду клопотання про зміну позовних вимог , в яких відмовився від застосування двосторонньої реституції та поверненні 13 890 грн., та на підставі цього просить повернути йому сплачене державне мито за майновий спір у сумі 138 грн. 90 коп.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку відносинам сторін, вислухавши доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 02.01.08р. та 01.12.08р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Мрія-реєстр”, Орендар, були укладені договори оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38,1кв.м.
Відповідно п.1.1. договорів Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою:: АДРЕСА_1, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВЕВ №181517, та доручення №048363.
Проте, згідно офіційного листа Комунального підприємства „Рівенське міське бюро технічної інвентаризації” №2119 від 10.09.10р. та додатків до нього - договору купівлі-продажу ВЕВ 181517 від 10.08.06р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11600115від 19.08.06р. власником приміщення є ОСОБА_3, тобто не Орендодавець.
Щодо доручення №040863, то воно було оформлене лише 06.02.08р. та видано фізичній особі ОСОБА_1, а не фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. Тобто, на момент укладення договорів відповідач не був ані власником орендованого майна, ані представником власника, адже на час укладення першого договору відповідач не мав відповідної довіреності, а на час укладення другого договору - довіреність не була оформлена, як на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1., що виступає стороною в договорі у якості Орендодавця.
Також, відповідач укладав ці договори від власного імені, а не від імені власника, про що свідчить п.1.1. договорів, тобто відповідач не мав права на укладення цих спірних договорів.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач навмисно ввів його в оману шляхом повідомлення у договорах оренди відомостей, які не відповідають дійсності, передбачив та бажав настання наслідків у вигляді отримання орендної плати, що підтверджується рахунками на оплату та наявності справи господарського суду Донецької області №24/286за позовом про стягнення основного боргу в сумі 71 710 грн., пені в сумі 25 006 грн. 57 коп. та 3% річних в сумі 1 933 грн. 44 коп., ініціатором якої був відповідач.
Таким чином, позивач укладаючи правочин, не мав правильного уявлення про всі його умови, а тому воля формувалась під впливом невірних уявлень. Тобто, якщо б позивачеві було відомо про справжній стан речей, він не укладав би спірні договори.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач наполягає на визнанні договорів оренди нежитлового приміщення від 02.01.08р. та від 01.12.08р. недійсними.
Під час договірних взаємовідносин позивачем були перераховані кошти в сумі 13 890 грн., в якості орендної плати згідно спірним договорам, на рахунок відповідача. Тому, позивач також наполягає на застосуванні двосторонньої реституції з поверненням на його рахунок коштів сплачених згідно спірним договорам в сумі 13 890 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договори оренди.
Відповідно приписам частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, який належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, що встановлено ч.ч. 1,2 ст.237 ЦК України.
З урахуванням фактичних обставин справи, доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, оскільки, законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:
§ відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;
§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);
§ згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;
§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст.215 ЦК України.
В частині першій статті 230 ЦК України зазначено, якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним. Істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі ,які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
В матеріалах справи містяться докази, а саме договір купівлі-продажу ВЕВ 181517 від 10.08.06р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11600115 від 19.08.06р., які підтверджують те, що власником майна переданого за договорами оренди нежитлового приміщення б/н від 02.01.08р. та від 01.12.08р. є ОСОБА_3, а не ОСОБА_1, що виступає Орендодавцем у спірних договорах.
Також в спірних договорах є посилання на доручення ВКС №048363 згідно якого, відповідач представляє інтереси ОСОБА_3, проте при укладенні спірних договорів відповідач діяв від свого імені, тобто відповідно законодавству такий випадок не є представництвом. Отже, відповідачем порушено вимоги законодавства, тому що він не є власником майна, яке передає в оренду та не дотримався умов представництва.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно ввів в оману позивача при укладенні спірних договорів, так як видав себе за власника майна, яке передавав позивачу в оренду.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено, що є всі правові підстави для визнання спірних договорів оренди нежитлового приміщення недійсними, у зв'язку з введенням його при укладенні цих договорів в оману. Заперечення відповідача є хибними, тому що для припинення провадження у справі у зв'язку з вирішенням судом раніше такого спору, цей спір повинен вирішуватися між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, проте спір вирішений у рішенні господарського суду Донецької області від 31.08.10р. у справі 37/123пд не з тих підстав, що в даному випадку.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення б/н від 02.01.08р. та від 01.12.08р., підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування до договорів оренди нежитлового приміщення від 02.01.08р. та від 01.12.08р. двосторонньої реституції, а саме зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти, які були перераховані як орендна плата в сумі 13 890 грн., то в них слід відмовити, так як позивач не наполягає на їх задоволенні, проте не був ознайомлений з процесуальними наслідками такої відмови про що свідчить його прохання повернути сплачене державне мито за цю вимогу. Тому державне мито в сумі 138 грн. 90 коп. не розподіляється відповідно приписам ч.4 ст.80 ГПК України та відноситься на позивача.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.06.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 230, 237, 759, 761 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, ч.3 ст. 69, ст.ст.82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати договір оренди нежитлового приміщення б/н від 02.01.08р. укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - недійсними.
3. Визнати договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.12.08р. укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - недійсними.
4. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо застосування до договорів оренди нежитлового приміщення від 02.01.08р. та від 01.12.08р. двосторонньої реституції, а саме зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти, які були перераховані як орендна плата в сумі 13 890 грн. - відмовити.
5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „МРІЯ-РЕЄСТР”, 83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 66, ід.код 22563399, витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 89 грн. 59 коп., видавши наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Підченко Ю.О.
Повний текст рішення складено -14.06.11р.