83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.06.11 р. Справа № 1/225
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Риженко Т.М. та Демідової П.В.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м.Артемівськ
до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез
про стягнення 619 523,34 грн.
та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ
про визнання недійсним договору поруки №1 від 13.11.2009р.
Представники сторін:
Від ПАТ “Укрсоцбанк”: Бистрицька І.О.
Від ТОВ “Донтехмаш ЛТД”: Кетрар С.І.
Від ЗАТ “Ремоввугілля”: не з'явився.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 28.02.2011р. по 16.03.2011р.
Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ, 2. Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез, про солідарне стягнення 642 570 грн. 79 коп.
В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачами договорів кредиту № 45-05/56 від 04.09.2008р. та поруки № 1 від 13.11.2009р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справі №1/225 на підставі пунктів 1, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі припинено, враховуючи домовленість між сторонами про розгляд спорів третейським судом.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м.Артемівськ, ухвалу господарського суду Донецької області від 22.12.2010 р. у справі №1/225 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.02.2011р. справа №1/225 прийнята до провадження судді Курило Г.Є.
До початку розгляду справи по суті, 28.02.2011р. Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля”, м. Торез, звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ, про визнання недійсним договору поруки №1 від 13.11.2009р.
Суд ухвалою від 28.02.2011р. прийняв зустрічний позов до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що договір поруки №1 від 13,11.2009р. суперечить вимогам чинного законодавства, особа, яка підписала договір поруки не мала на це повноважень.
28.02.2011р. до канцелярії суду від позивача за первісним позовом надійшов лист №45-01/153 від 23.02.2011р., відповідно до якого останній конкретизував позовні вимоги та зазначив, що заборгованість відповідачів за первісним позовом становить: 434681,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 142111,15 грн. - сума процентів за простроченою заборгованістю, пеня за несплату траншів кредиту - 24730,71 грн., пеня за несплату процентів - 23293,31 грн., сума інфляційних витрат за несплату траншів кредиту - 10986,80 грн., сума інфляційних витрат за несплату процентів - 6767,83 грн. Суд приймає до уваги вказані конкретизовані первісні позовні вимоги та розглядає справу по суті.
Відповідно до заперечень на зустрічний позов банк просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до листа №2 від 24.02.2011р. відповідач 1 за первісним позовом первісні позовні вимоги визнає в частині основної заборгованості по кредиту в розмірі 434 681,00грн. та заборгованості по процентам в розмірі 142 111,15 грн., загалом в сумі 576 792,15 грн., позовні вимоги в частині стягнення пені на загальну суму 48 024,02 грн. та інфляційних витрат на загальну суму 17754,62 грн. відповідач 1 за первісним позовом - не визнає, та просить суд розмір неустойки зменшити, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.
08.04.2011р. до канцелярії суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення №45-01/370 від 05.04.2011р., відповідно до яких останній зменшив позовні вимоги та зазначив, що заборгованість відповідачів за первісним позовом становить: 434681,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 142111,15 грн. - сума процентів за простроченою заборгованістю, пеня за несплату траншів кредиту - 12257,00 грн., пеня за несплату процентів - 9178,72 грн., сума інфляційних витрат за несплату траншів кредиту - 12698,70 грн., сума інфляційних витрат за несплату процентів - 8596,78 грн. Суд приймає до уваги вказані зменшені первісні позовні вимоги та розглядає справу по суті.
До канцелярії суду 11.04.2011р. Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” надало клопотання б/н від 11.04.2011р., відповідно до якого останнє клопоче про призначення почеркознавчої експертизи.
Відповідно до листа б/н від 26.04.2011р. Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” проти позовних вимог ПАТ „Укрсоцбанк” з урахуванням змін до позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
13.05.2011р. до канцелярії суду від позивача за первісним позовом надійшли уточнення №45-01/453 від 06.05.2011р., відповідно до яких останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом: 434 681,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 142111,15 грн. - сума процентів за простроченою заборгованістю, пеня за несплату траншів кредиту - 12257,00 грн., пеня за несплату процентів - 9178,72грн., сума інфляційних витрат за несплату траншів кредиту - 12698,70 грн., сума інфляційних витрат за несплату процентів - 8596,77грн. Суд приймає до уваги вказані первісні позовні вимоги та розглядає справу по суті.
Відповідно до листа б/н від 18.05.2011р. відповідач 1 за первісним позовом просить суд відмовити позивачу за первісним позовом в частині стягнення пені в розмірі 21435,72 грн., а також суми інфляційних втрат в розмірі 21295,47 грн.
Суд ухвалою від 25.05.2011р. змінив назву відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом з Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез на Приватне акціонерне товариство „Ремоввугілля”, м. Торез.
Сторони протягом розгляду справи надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.
Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. розгляд справи здійснювався колегіально.
Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін, було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
04.09.2008р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор, правонаступником якого є позивач за первісним позовом) та ТОВ "Донтехмаш ЛТД" (позичальник, відповідачем 1 за первісним позовом) був укладений договір кредиту №45-05/56 (кредитний договір), згідно з яким кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 493 430,00 грн., зі сплатою 21% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що є невід'ємною частиною договору з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.09.2013р. (п.1.1 кредитного договору).
Відповідно додатку № 2 до кредитного договору, погашення кредиту має здійснюватися починаючи з жовтня 2008р. по вересень 2013р. щомісячно по 8223,00 грн., (останній платіж 8273,00грн.).
За своєю правовою природою договір №45-05/56 від 04.09.2008р., є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Факт видачі кредиту підтверджується листом-заявкою на кредит/транш №1 від 04.09.2008р., платіжним дорученням №2 віл 04.09.2008р., меморіальним ордером №1 від 04.09.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи. Позичальник не заперечує факт отримання кредиту.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати кредитору кредит відповідно до п.п. 1.1, 3.3.16 цього договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п. 2.4, 2.5 цього договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений в п. 2.6. цього договору.
Пунктами 2.3, 2.4 кредитного договору, сторонами визначений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.п. 3.2.6, 3.2.6.2 кредитного договору, у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісії, а також можливої неустойки.
Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором позичальником належним чином не виконувалися, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується позичальником.
Банк звертався до відповідача 1 за первісним позовом з претензіями №45-05/12 від 08.01.2009р., №45-01/696 від 27.09.2010р. про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором №45-05/56 від 04.09.2008р. Докази направлення претензій відповідачу 1 за первісним позовом наявні в матеріалах справи.
Таким чином, у позивача за первісним позовом виникло право вимоги достроково стягнути всю заборгованість за кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи позичальником не виконані зобов'язання за кредитним договором №45-05/56 від 04.09.2008р., щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом. Доказів перерахування вказаних сум на рахунок кредитору до матеріалів справи не представлено.
Позивач за первісним позовом доводить банківськими виписками, що заборгованість за кредитним договором становить: 434681,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 142111,15 грн. - сума процентів за простроченою заборгованістю.
Відповідно до листа №2 від 24.02.2011р. відповідач 1 за первісним позовом позовні вимоги визнає в частині основної заборгованості по кредиту в розмірі 434 681,00 та заборгованості по процентам в розмірі 142 111,15 грн.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Крім того, позивачем за первісним позовом нарахована пеня за несплату траншів кредиту - 12257,00грн. (за період з 01.10.2009р. по 21.09.2010р.), пеня за несплату процентів - 9178,72 грн. (за період з 06.10.2009р. по 21.09.2010р.).
У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісії, зазначених у п.п. 1.1, 2.4., 2.5., 3.3.16, 3.3.17 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення (п. 4.1 кредитного договору).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.12 кредитного договору сторони визначили, що період нарахування кредитором неустойки (штрафу, пені) за невиконання (неналежне виконання) позичальником зобов'язання за цим договором не повинен перевищувати 1 року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення пені за несплату траншів кредиту - 12257,00грн., пені за несплату процентів - 9178,72 грн. є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення ( ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Відповідачем 1 за первісним позовом не надано підтвердження винятковості обставин неможливості своєчасно та у повному обсязі повернути кредит, розмір нарахованих штрафних санкцій не перевищує розмір збитків кредитора, тому суд відмовляє відповідачу 1 за первісним позовом в задоволенні клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідачів за первісним позовом інфляційні витрати за несплату траншів кредиту - 12698,70 грн. за період з жовтня 2008р. по серпень 2010р., інфляційні витрати за несплату процентів - 8596,77 грн. за період з жовтня 2008р. по серпень 2010р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р., позивач за первісним позовом неправомірно встановив період нарахування інфляційних витрат. Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат за несплату траншів кредиту підлягають задоволенню частково в розмірі 11950,42грн., інфляційних витрат за несплату процентів - 6737,91 грн.
Клопотання відповідача 1 за первісним позовом про зменшення розміру належних до сплати інфляційних витрат не підлягає задоволенню, оскільки інфляційні витрати по своїй правовій природі не є штрафними санкціями та суду не надано право зменшувати їх розмір.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 45-05/56 від 04.09.2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор, правонаступником якого є позивач за первісним позовом), ТОВ "Донтехмаш ЛТД" (позичальник, відповідач 1 за первісним позовом) та ЗАТ "Ремоввугілля" (поручитель, правонаступником якого є відповідач 2 за первісним позовом) 13.11.2009р. був укладений договір поруки № 1 (договір поруки), відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №45-05/56 від 04.09.2008 року.
Поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має (п. 1.2 договору поруки).
Статтею 2 договору поруки сторони визначили зміст забезпеченого порукою зобов'язань.
Поручитель зобов'язаний протягом 1 робочого дня від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора (п. 3.1.1. договору поруки).
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту та цим договором (п. 6.1 договору поруки).
Позивачем за первісним позовом на адресу поручителя було направлено претензію №45-01/698 від 27.09.2010р., в якому кредитор повідомив поручителя про наявність боргу та пред'явив вимогу погасити борг за позичальника. Докази направлення 29.09.2010р. та отримання 04.10.2010р. вищезазначеної претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 128 т.1).
Як зазначено вище, Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля”, м. Торез, звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м.Київ, в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ, про визнання недійсним договору поруки №1 від 13.11.2009р.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стосовно твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір поруки № 1 від 13.11.2009р. суперечить статутним цілям його діяльності, та не має для поручителя будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності, суд зазначає наступне.
Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Договір №1 від 13.11.2009р. відноситься до договорів поруки як виду забезпечення виконання зобов'язання, і правовідносини сторін, що виникають під час виконання цього договору, регулюються загальними нормами цивільного законодавства.
Згідно ст.558 Цивільного кодексу України, порука не завжди є оплатною, поручитель тільки має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
В договорі поруки №1 від 13.11.2009р. відсутня умова про винагороду за надання поруки.
Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку (ст.79 ГК України).
Відповідно до п. 2.1. статуту Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля”, зареєстрованого державним реєстратором від 20.10.2005р. №12641050005000007, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства протокол №2/2005 від 07.09.2005р. метою товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької й іншої діяльності для реалізації економічних і соціальних інтересів учасників товариства.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що положення статуту позивача за зустрічним позовом не обмежують органи управління товариства укладати договори поруки.
Чинним законодавством не передбачено будь-які наслідки у вигляді заборони або встановлення обмежень щодо укладання безвідплатних правочинів, також законодавець не пов'язує чинність угоди з її прибутковістю.
Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір поруки є недійсним оскільки суперечить статутним цілям товариства, є хибними.
Крім того, ПАТ „Ремоввугілля” в зустрічній позовній заяві зазначає, що особа, що підписала договір поруки не мала не це повноважень.
Від імені позивача за зустрічним позовом договір поруки №1 від 13.11.2009р. підписаний директором товариства - Образцовим Віталієм Васильовичем, що діє на підставі статуту.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (тобто набуває цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 154 ЦК України, установчим документом акціонерного товариства є його статут.
В п. 6.1 Статуту ЗАТ „Ремоввугілля” зазначено, що органами товариства є вищий орган товариства - загальні збори акціонерів; наглядова рада; правління товариства - виконавчий орган; ревізійна комісія.
Згідно статуту позивача за зустрічним позовом, до компетенції Вищого органу товариства та наглядової ради не відноситься питання щодо укладання договору поруки.
Одночасно Наглядова Рада обирає голову правління та укладає з ним трудовий контракт (п. 6.2. статуту).
Відповідно до п. 6.3. Статуту керівництво діяльності товариства здійснює його виконавчий орган - правління, яке утворюється у кількості 3 осіб. Голову та членів правління призначає Наглядова рада. Правління вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які відносяться до виключної компетенції Загальних зборів та компетенції Наглядової ради. Правління підзвітне Загальним зборам та Наглядовій раді, організує виконання їх рішень. Роботою Правління керує Голова Правління. Голова правління має право без доручення представляти інтереси Товариства в інших підприємствах, організаціях та державних органах, укладати від його імені угоди, здійснювати найом та звільнення підлеглих йому працівників, здійснювати інші дії по оперативному керівництву роботою Товариства.
Згідно постанови наглядової ради від 27.10.2006р. головою правління обраний Образцов Віталій Васильович.
Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи надана копія контракту б/н від 28.10.2006р., що укладений між ЗАТ „Ремоввугілля” в особі голови наглядової ради та громадянином Образцовим В.В., в п. 4.1. якого зазначено, що голова правління має право без погодження з наглядовою радою розпоряджатися майном, вартістю не більш 5000,00 грн.
До матеріалів справи банком надана копія протоколу зборів наглядової ради позивача за зустрічним позовом № 19 від 28.10.2009р. (оригінал протоколу був наданий банку при укладанні договору поруки та знаходиться в банку). В протоколі зазначено, що на засіданні наглядової ради були присутні члени наглядової ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, якими вирішено виступити поручителем виконання зобов'язань ТОВ „Донтехмаш ЛТД” за договором кредиту №45-05/56 від 04.09.2008р. перед АКБ „Укрсоцбанк”, підписання договору поруки доручено голові правління ЗАТ „Ремоввугілля” Образцову В.В. В протоколі стоїть підпис біля прізвища ОСОБА_2 Одночасно, ПАТ „Ремоввугілля” суду наданий лист, підписаний ОСОБА_2 в присутності приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1., в якому зазначено: „Я, ОСОБА_2 повідомляю, що про збори наглядової ради ЗАТ „Ремоввугілля” 28.10.2009р. мені нічого не відомо, участі у вказаних зборах я не приймав та протокол зборів наглядової ради ЗАТ „Ремоввугілля” від 28.10.2009р. про надання згоди на укладання договору поруки між ЗАТ „Ремоввугілля” та ПАТ „Укрсоцбанк” не підписував”.
Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС)/.
Таким чином, договір може бути визнаний недійсним на тій підставі, що він укладений представником юридичної особи, в даному випадку керівником позивача за зустрічним позовом без належних повноважень, лише якщо буде доведено, що банк знав або не міг не знати про обмеження на укладення договорів.
Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк” в поясненнях зазначає, що при укладанні спірного договору поруки, контракт від 28.10.2006р., укладений між ЗАТ „Ремоввугілля” та громадянином Образцовим В.В. банку не надавався, доказів зворотнього суду не надано.
Частиною 2 статі 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закріплено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридично особи.
Згідно приписів частини 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З наведених норм вбачається, що обмеження повноважень керівника юридичної особи щодо представництва цієї юридичної особи є відомостями, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру.
Суд ухвалою від 19.05.2011р. зобов'язав Управління державної реєстрації Торезької міської ради Донецької області надати копію реєстраційної картки (форма 4) Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез про внесення змін до ЄДР, що не пов'язане зі зміною до установчих документів, з якої вбачається хто був керівником підприємства станом на 13.11.2009р. та дані про наявність обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи станом на 13.11.2009р.
Відповідно до представленої до суду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівник позивача за зустрічним позовом (Образцов В.В.) має право без обмежень здійснювати представництво від імені юридичної особи.
Суд зазначає, що при оформлені договору поруки №1 від 13.11.2009р. була припущена помилка в назві посади керівника Образцова В.В.: замість «голова правління» посада керівника була визначена як «директор», окрім того в договорі поруки не зазначені банківські реквізити ЗАТ „Ремоввугілля”, однак відповідно до чинного законодавства це не може бути підставою недійсності договору поруки №1 від 13.11.2009р.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до наведеної норми, схвалення правочину можливе, зокрема, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Згідно платіжних доручень № 1 від 03.12.2009р., №2 від 04.01.2010р., №3 від 19.02.2010р. ЗАТ «Ремоввугілля» було здійснено платежі на користь ТОВ “Донтехмаш ЛТД”, в яких зазначено: „оплата для погашения кредита согласно договора поручительства № 1 от 13.11.2009р.”, тобто, позивач за зустрічним позовом вчинив дії, що свідчать про схвалення спірного правочину.
Також, позивач за зустрічним позовом стверджує, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання в майбутньому своїх зобов'язань, однак станом на час укладання договору поруки позичальник вже не виконував свої зобов'язання за кредитним договором.
Однак, чинне законодавство не забороняє укладання договорів поруки на будь-якій стадії виконання основного зобов'язання, не обмежує строк укладання договору поруки - датою укладання основного зобов'язання.
Твердження позивача за зустрічним позовом, що фактичні дії сторін за договором поруки №1 від 13.11.2009р. свідчать про їх наміри приховати інший правочин з переведення боргу не обґрунтовується відповідними доказами.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).
Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 №9 за удаваними правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Отже, при зверненні до суду з позовом про визнання правочину удаваним, на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести, що зовнішнє волевиявлення сторін за удаваним правочином не збігається з їх внутрішньою волею.
Проте, як встановлено судом, позивачем всупереч приписів ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним /удаваним/ правочину.
Той факт, що в кредитному договорі не має посилання на те, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед кредитором укладений договір поруки не є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України недійсності договору поруки.
Таким чином, при укладанні договору поруки сторони діяли в рамках правил, передбачених чинним законодавством України для правовідносин даного виду, внаслідок чого твердження позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та безпідставними. Наразі, наявність будь-яких порушень матеріалами справи не встановлено, сторонами не доведено.
На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки №1 від 13.11.2009р. недійсним.
Що стосується первісних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Оскільки судом встановлено, що відповідачі за зустрічним позовом не виконали свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, враховуючі, що позивачем за первісним позовом доведено належними доказами факт прострочення виконання основного зобов'язання та право на нарахування пені та інфляційних витрат, зважаючи на те, що на час вирішення спору відповідачами за зустрічним позовом не надано доказів повної сплати заборгованості за кредитним договором №45-05/56 від 04.09.2008р., тому господарський суд робить висновок про те, що повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, пені, інфляційних витрат не здійснено до теперішнього часу, а тому первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 434681,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 142111,15 грн. - сума процентів за простроченою заборгованістю, пеня за несплату траншів кредиту - 12257,00 грн., пеня за несплату процентів - 9178,72 грн., сума інфляційних витрат за несплату траншів кредиту - 11950,42 грн., сума інфляційних витрат за несплату процентів - 6737,91 грн.
11.04.2011р. до канцелярії суду Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” надало клопотання б/н від 11.04.2011р., відповідно до якого останнє клопоче про призначення почеркознавчої експертизи.
Розглянувши та надав правову оцінку зазначеному клопотанню, суд прийшов до висновку про його необґрунтованість, незаконність та недоведеність, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а такої потреби під час розгляду даної справи суд не вбачає.
За первісним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів за первісною позовною заявою, пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
За зустрічним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача за зустрічною позовною заявою, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 60, 69, 77, 78, 82-85 ГПК України, суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ, до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ , до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез, задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД” (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 57, ЄДРПОУ 3184936, відомостей про рахунки не має) та з Приватного акціонерного товариства “Ремоввугілля” (86600, Донецька область, м. Торез, вул. 50 років СРСР, 1/1, ЄДРПОУ 24816634, відомостей про рахунки не має) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Радянська, 37, ЄДРПОУ 09334010, п/р 37395190150019, МФО 334011) 434 681,00 грн. - суму простроченої заборгованості за кредитом, 142 111,15 грн. - суму процентів за простроченою заборгованістю, пеню за несплату траншів кредиту - 12257,00 грн., пеню за несплату процентів - 9178,72 грн., суму інфляційних витрат за несплату траншів кредиту -11950,42грн., суму інфляційних витрат за несплату процентів - 6737,91 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 6169,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,58 грн.
В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м. Торез до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”, м.Артемівськ, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтехмаш ЛТД”, м. Артемівськ, про визнання недійсним договору поруки №1 від 13.11.2009р., відмовити.
В судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 14.06.2011р.
Головуючий суддя Курило Г.Є.
Суддя Риженко Т.М.
Суддя Демідова П.В.