08.06.11р.Справа № 14/5005/5664/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "В.В.С.", 49054, м. Дніпропетровськ, вул. Новосельна, 23/24
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50
про визнання кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року неукладеним та визнання відсутнім права вимогами за договором
Суддя Панна С.П.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_1. - юрисконсульт за довіреністю № 468-О від 02.03.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "В.В.С." звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року неукладеним та визнання відсутнім права вимоги за вказаним вище кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України пунктом 1.1 спірного кредитного договору сторони встановили відносини обміну, що не має відношення до предмету кредитного договору. Крім того, в п. 1.1 спірного кредитного договору зазначено про якість послуг, що не відповідає правовій природі правовідносин за кредитним договором, тобто сторони не досягли істотних умов договору в частині визначення предмету договору.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується (заперечення на позовну заяву від 19.05.2011 року), посилаючись на те, що:
- статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укладати договір, який не передбачено актами законодавства, але які відповідають загальним засадам законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд;
- позивач ототожнює вимогу про визнання спірного кредитного договору неукладеним та визнання відсутнім права вимоги за договором з вимогою про тлумачення змісту кредитного договору.
07.06.2011 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав ненаправлення відповідачем ТОВ "НВФ "В.В.С." копії відзиву.
Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надсилання позивачу копії відзиву є правом відповідача, а не обов'язком. Крім того, згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та виробити необхідні йому витяги.
07.06.2011 року до суду надійшло клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналу кредитного договору.
Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області із-за достатності матеріалів у справі № 14/5005/5664/2011 для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
У справі, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва 08.06.2011 року з 10:00 год. до 14:00 год.
15.03.2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "В.В.С.", як позичальником, було укладено кредитний договір № 5В795Д, згідно п. 1.1 якого, банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом: 100 000,00 доларів США, не пізніше 5 днів, з моменту вказаного в третьому абзаці п. 2.1.2 даного договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагородження, в обумовлені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні правовідносини.
Даний договір в частині 4.4 набирає чинності з моменту підписання даного договору, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених в них сум, та діє в об'ємах перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.
Кредит надається з метою поповнення обігових коштів (п. 1.2 кредитного договору).
Ліміт даного договору складає 100 000,00 доларів США з метою поповнення обігових коштів (п. А2 додаткової угоди № 2 к від 14.03.2008 року до кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року).
Строк повернення кредиту - 13 березня 2009 року (п. А3 додаткової угоди № 2 к від 14.03.2008 року до кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року).
За користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 14,6% річних (п. А6 додаткової угоди № 2 к від 14.03.2008 року до кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року).
Відповідно до п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (п. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні норми містить і ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року неукладеним та визнання відсутнім у відповідача прав вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Заявляючи такий позов позивач повинен доказати, що його права або інтереси порушені, оскільки відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних інтересів.
Позивач в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів: в чому полягає порушення його прав, у позовній заяві відсутні жодні обґрунтування позовних вимог про визнання відсутнім права, не вказано доказів в підтвердження заявлених вимог, не визначене законодавство, на підставі якого вони заявлені.
Заявлені позивачем вимоги про визнання кредитного договору неукладеним та відсутнім права вимоги не відповідають встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто не можуть бути самостійним предметом розгляду і доказування.
Оскільки відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір.
Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.
Вказане відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст. 124 Конституції України.
Крім того, кредитний договір № 5В795Д від 15.03.2006 року було підписано та скріплено печатками ТОВ НВФ "В.В.С." та ПАТ КБ "Приватбанк", сторонами з дотриманням умов цього договору було вжито заходи, спрямовані на його виконання, в т. ч. отримано відповідачем кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками за період з 16.03.2009 року по 31.12.2010 року на суму 100 000,00 доларів США, позивачем було здійснено часткове повернення кредитних коштів (виписка за період з 16.03.2009 року по 31.10.2009 року - 39584,63 долара США, за період з 02.02.2010 року до 22.09.2010 року - 45500,00 доларів США, за період з 28.01.2011 року до 28.04.2011 року - 5700,00 доларів США), що свідчить про досягнення згоди сторонами спірного кредитного договору в частині погодження його предмету.
Як встановлено судом, сторонами при укладенні кредитного договору № 5В795Д від 15.03.2006 року дотримано всіх істотних умов, зокрема, щодо предмету, суми кредиту, строків повернення кредиту та відсотків і строку дії договору.
Стосовно доводів позивача про те, що зміст п. 1.1 кредитного договору, яким визначений предмет кредитного договору, не відповідає правовій природі правовідносин за кредитним договором необхідно зазначити, що позивач фактично ототожнює вимогу про визнання неукладеним договором з вимогою про тлумачення змісту кредитного договору. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні правовідносини.
У позовних вимогах належить відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позовних вимогах відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя С.П. Панна
Повне рішення складено - 14.06.2011 року.