21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 червня 2011 р. Справа 2/46/2011/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26), що представлений відділенням "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" 21018, м.Вінниця, пл.Гагаріна, 2
до: ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення 23 470,80 $ США та 417,35 грн. заборгованості за кредитним договором №505/07 від 03.04.2007 р.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;
відповідача : не з''явився.
Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 23 470,80 доларів США та 417,35 грн. заборгованості за кредитними договором №505/07 від 03.04.2007 року, з яких: 22 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 1 443,77 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 27,03 доларів США - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та 417,35 грн.- пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 р. порушено провадження у справі № 2/46/2011/5003 та призначено засідання на 16.05.11 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін.
10.06.11 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. № канцелярії суду 08-46/7891/11 від 10.06.11 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 22 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 53,47 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 27,03 доларів США - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та 417,35 грн.- пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням заяви №б/н від 10.06.2011 року про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач в судове засідання, призначене на 10.06.2010 року, не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із здійсненої ним власноручно відмітки на листі про оголошення перерви в судовому засіданні від 06.06.11 р.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подану позивачем заяву, б/н від 10.06.11 р. суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Подана позивачем заява №б/н від 10.06.11 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
03 квітня 2007 р між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 505/07.
Відповідно до п.1.1 предметом Кредитного договору є надання Позивачем Відповідачеві грошових коштів (кредиту) в сумі 36 000,00 доларів США.
Строк користування кредитними грошовими коштами - до 26 березня 2012 року.
Як вбачається з п.5.1 Кредитного договору Відповідач прийняв зобов'язання повернути Позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку встановленими кредитним договором.
Пунктом 1.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 12,5 % річних.
Відповідач, користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за Кредитним договором виконав частково, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 22 000,00 доларів США.
У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає кредитні кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 53,47 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 27,03 доларів США - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та 417,35 грн.- пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 505/07 від 03 квітня 2007 р. є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіальних валютних ордерів №35_4 від 30.04.2007 р. та № 35_2 від 17.05.2007 р. та виписками по особовому рахунку відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв"язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 22 000,00 доларів США заборгованості за кредитом та 53,47 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 02.03.2009 р. по 07.04.11 р. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 417,35 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно п.8.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів більше 3 днів, останній зобов'язаний сплатити на користь Кредитора пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 417,35 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.
Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27,03 доларів США - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27,03 доларів США - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви №б/н від 10.06.11 року про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовільнити (з урахуванням заяви №б/н від 10.06.11 року про зменшення розміру позовних вимог).
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкінська 8/26, код 14359319) 22 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 53,47 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 27,03 доларів США - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 417,35 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 234,71 доларів США та 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу 01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26); 21018, м.Вінниця, пл.Гагаріна, 2
4 - відповідачу АДРЕСА_1